Справа № 558/460/21
номер провадження 2/558/118/21
(ЗАОЧНЕ)
17 листопада 2021 року смт.Демидівка
Рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області
в складі:
судді одноособово Олексюк А.О.,
секретар судового засідання Хом'як О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 21.12.2018 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 151170312 від 26.12.2018 року, вона є власником будинку в АДРЕСА_1 .
На час придбання нею цього житлового будинку з надвірними будівлями попередній його власник ОСОБА_2 вже був відсутнім і його інтереси, як продавця під час продажу будинку представляв його брат - ОСОБА_3 ..
Будучи зареєстрованим у вказаному житловому будинку попередній його власник, ОСОБА_2 не проживає за цим місцем реєстрації і не користується названим житловим будинком та надвірними будівлями з січня 2016 року.
Вона та члени її сім'ї з ОСОБА_2 спільного господарства не ведуть, спільним побутом не пов'язані, спільних прав і обов'язків щодо ведення господарства, утримання та облаштування житлового будинку і господарських будівель, оплати комунальних послуг та інших прав, обов'язків та інтересів, як члени однієї сім'ї, не мають.
Домовитись із ОСОБА_2 про те, щоб він добровільно знявся з реєстрації у належному їй на праві приватної власності будинку не вдається, так як місце його фактичного перебування і номер засобів зв'язку їй невідомі.
Реєстрація ОСОБА_2 в її будинку впливає на розмір отримуваної нею субсидії на комунальні послуги. І тому вона змушена сплачувати за електроенергію та газ грошові кошти у більших розмірах ніж могла б у тому випадку, коли б відповідач не був зареєстрований у її будинку.
Відтак, реєстрація ОСОБА_2 у будинку, який належить їй на праві приватної власності, порушує її право власника щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подавши до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені 07.10.2021 року та 28.10.2021 року не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України /а.с.21,25,30/. Відповідач повідомлявся таким чином, оскільки попередньо на адресу місця реєстрації відповідача на 22.09.2021 року, було направлено судову повістку про виклик в судове засідання. Однак на адресу суду конверт з судовою повісткою повернувся без вручення відповідачу і з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою» /а.с.18/.
Причини неявки в судові засідання відповідач ОСОБА_2 не повідомив, клопотань про проведення судового розгляду справи без його участі, відкладення судового засідання, чи відзиву на позов, до суду не подав.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи те, що відповідач у судові засідання не з'являвся та в силу того, що судовий розгляд здійснюється упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про вирішення справи у заочному розгляді, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.
В ході розгляду справи сторони (їх представники) заяв та/чи клопотань до суду по суті спору не подавали.
Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.
В силу вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Суд установив таке, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок який знаходиться в АДРЕСА_1 , що стверджується договором купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 21.12.2018 року, технічним паспортом на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2018 року (а.с.4-8).
При цьому, з довідки про склад сім'ї №83/06-11 від 07.07.2021 року, виданої Демидівською селищною радою, вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований у житловому будинку ОСОБА_1 (а.с.10).
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 в належному позивачці житловому будинку підтверджено актом обстеження будинковолодіння, складеними комісією при Демидівській селищній раді від 30.06.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 у житловому будинку ОСОБА_1 не проживає з січня 2016 року (а.с.9).
Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цього конституційного принципу закріплені у ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.
Згідно вимог ст. 317 ЦК України кожен громадянин має право вільно володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому на праві власності майном.
Відповідно до статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. ст. 383, 391 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Відповідно до норм ст. ст. 71, 72, 107 ЖК України, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням, якщо без поважних причин не проживає на спірній житловій площі понад встановлені законом строки, (шість місяців) або вибула на інше постійне місце проживання.
Отже, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику квартири (будинку) право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння.
Таким чином, оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позов слід задовольнити, а відповідача ОСОБА_2 слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім цього, у відповідності до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останньою і документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 908 гривень.
Керуючись ст. ст. 16, 29, 334 ЦК України, ст.72 ЖК України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 268, 272, 280, 354, 355 ЦПК України, суд , -
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою у порядку та строки, що передбачені ст. 284 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О.Олексюк
Повний текст рішення складено 17.11.2021 року.