Справа №222/787/21
Провадження №2/222/243/2021
15 листопада 2021 року смт. Нікольське
Володарський районний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Вайновської О.Є.,
секретаря судового засідання Гранкіної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Нікольської селищної ради Донецької області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що вказане домоволодіння належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 23.09.2009 року. Відповідачі понад рік не мешкають у вказаному домоволодінні, особистих речей не зберігають, комунальні платежі не сплачують, оскільки проживають за іншою адресою, куди переїхали після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 .. Реєстрація відповідачів змушує його сплачувати надмірні комунальні платежі та порушує його права, як власника житла.
Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 12.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено її розгляд.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача - адвокат Вєровська В.В. повторно не з'явилась до судового засідання, надала заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в іншому судовому засіданні.
Відповідачі до судового засідання повторно не з'явились, будучі повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином, відзив не подали.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Нікольської селищної ради - начальник служби Чемова Т. до судового засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника служби.
Так, за змістом частин 1, 3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання учасника справи належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін по справі про час та місце розгляду справи, наявність від позивача заяви про розгляд справи за його відсутності, повторну неявку представника позивача, що не перешкоджає розгляду справи, та потворну неявку відповідачки, неподання нею відзиву, суд проводить розгляд справи за відсутності позивача, його представника, відповідачки, третьої особи, та ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що узгоджується з положеннями ст.223 ЦПК України та відповідає положенням ст.ст.280-282 ЦПК України, на що позивач надав згоду.
При цьому фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За час шлюбу, а саме 29.09.2012 року, ОСОБА_1 придбав за договором купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Володарського районного нотаріального округу Донецької області Майшмазом С.Ф., квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 4.7. вказаного договору визначено, що купівля квартири здійснюється за згодою дружини покупця ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
За правилами ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.63 СК України, дружина й чоловік мають рівні права володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
На теперішній час шлюб між сторонами розірвано.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч.1 ст.68 СК України).
Таким чином, квартира АДРЕСА_1 , придбана 29.09.2012 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Володарського районного нотаріального округу Донецької області Майшмазом С.Ф., є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 , а отже відповідачка ОСОБА_2 є співвласником вказаного майна, і вона на рівні з позивачем має право володіти, користуватися та розпоряджатися ним.
За нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст.41 Конституції України, ст.ст.321, 328 ЦК України).
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ч.2 ст.317 ЦК України).
Відповідно до ст.356 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ст.368, 369 ЦК України).
Як на підставу для позову, позивач посилається на норми ст.391, 405 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном; члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону; член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано довідку №021-12/119 Нікольської селищної ради від 08.06.2021 року, яка складена на підставі акту обстеження депутата Нікольскої селищної
ради Гурецького С.Й., в присутності старости ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , з яких вбачається, що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вказаною адресою не проживають з 2016 року.
Однак, вказані докази не можуть бути взяті судом до уваги. Суд звертає увагу, що положення ст.405 ЦК України регулюють право користування членами сім'ї власника чужим майном (сервітут).
Під час розгляду справи ж встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 за правилами ст.60 СК України, і має рівні права разом з відповідачем на користування майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від місця її проживання, та місцезнаходження її майна.
Отже, права відповідачки регулюються положеннями про право власності, а не про право користування чужим майном. Втратити право користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав, визначених законом, відповідачка може лише після припинення її права на частку у спільному майні.
Враховуючи викладене, а саме, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 і розірвання шлюбу між ними не припиняє права спільної сумісної власності на майно набуте за час шлюбу, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що належить їй на праві спільної сумісної власності з позивачем, а саме квартирою АДРЕСА_1 , незалежно від місця її проживання та місцезнаходження майна, права відповідачки, в даному випадку, врегульовані положеннями про право власності, яке за своєю природою, є ширшим ніж право користування чужим майном, а отже вона не може бути визнана такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , слід зазначити, наступне.
За нормами ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є членами сім'ї співвласника квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , а отже їх місце проживання визначається за спільною згодою батьків, батьків та дитини, а тому вони не можуть бути визнані такими, що втратили право користування вказаним домоволодінням, без згоди на те їх матері ОСОБА_2 ..
Таким чином позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 7, 12, 13, 19, 76-82, 141, 178, 247, 258, 259, 263, 265, 280-282, 284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.60, 63, 68, 160 СК України, ст.ст.317, 321, 328, 356, 368, 239, 391, 405 ЦК України, суд
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Нікольська районна служба у справах дітей, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне рішення виготовлено 17.11.2021 року.
Суддя О. Є. Вайновська