16 листопада 2021 року
Київ
справа № 140/10624/21
адміністративне провадження № П/9901/442/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
27 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Держави України в особі Президента України, в якому просить зобов'язати Президента України забезпечити відповідно до статті 1 Конституції України виконання усіма суб'єктами владних повноважень норм Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підконтрольній території держави України та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на її користь 5 000 000 грн на відшкодування завданої в період з травня 2016 по даний час бездіяльністю Президента України моральної шкоди шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній особі бездіяльністю службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року адміністративну справу № 140/10624/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про стягнення матеріальної та моральної шкоди передано на розгляд Верховного Суду.
23 жовтня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшли матеріали вказаної позовної заяви.
Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2021 року залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 як таку, що подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам щодо змісту позовної заяви (в позовній заяві позивач не виклала обставини щодо порушення їй прав, свобод чи інтересів саме Президентом України; позовна заява не містила доводів щодо протиправної поведінки Президента України Зеленського В. О. під час здійснення владних управлінських функцій власне щодо позивача); позивач не додала до позовної заяви документ про сплату судового збору у встановлених нормами Закону України «Про судовий збір» порядку і розмірі; у позовній заяві позивач не зазначила офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача, відповідача, а також третіх осіб у справі.
Цією ж ухвалою запропоновано позивачу впродовж десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали надати/надіслати суду: уточнену позовну заяву, приведену у відповідність з вимогами КАС України, з зазначенням обґрунтування порушення її прав (інтересів) внаслідок бездіяльності саме Президента України, яку вона оскаржує; документ про сплату судового збору в розмірі 12 258 грн.
На виконання вимог цієї ухвали у встановлений у ній строк ОСОБА_1 подала до Верховного Суду нову (уточнену) позовну заяву, з зазначенням в ній: офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача, відповідача, а також третіх осіб у справі; обставини щодо порушення прав, свобод чи інтересів позивача саме Президентом України; доводів щодо протиправної поведінки Президента України Зеленського В. О. під час здійснення владних управлінських функцій власне щодо позивача.
Разом уточненою позовною заявою ОСОБА_1 подала квитанцію від 10 листопада 2021 року № 8 про сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 908 грн.
При цьому позивач з посиланням на статтю 21 КАС України зауважила, що не погоджується з вимогою Суду, викладеною в ухвалі від 27 жовтня 2021 року, щодо сплати судового збору за вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди) в розмірі 11 350 грн.
З цього приводу Суд зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання, вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується. Проте, слід врахувати, що до адміністративного позову не було додано судового рішення, яким, станом на дату подання позовної заяви, було б визнано протиправною бездіяльність відповідача і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою бездіяльністю.
Крім цього, наведене законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 6 частини першої статті 5 КАС України (стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю), тоді як подана у даній справі позовна заява містить й інші позовні вимоги, застережень щодо відсутності обов'язку справляння судового збору з якої Закон України «Про судовий збір» не містить.
Так, згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб, а тому, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
Тобто, вимога про відшкодування моральної, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19) та постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), в ухвалі від 09 вересня 2020 року у справі № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), в ухвалах від 16 березня 2020 року у справі № 9901/64/20, від 15 січня 2020 року у справі № 826/12286/15, від 30 липня 2020 року у справі № 9901/194/20.
Відтак, вимога про стягнення грошових коштів за моральну шкоду у розмірі 5 000 000 грн є майновою та заявлена в одному провадженні із вимогами про вирішення спору немайнового характеру.
Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали позивач не усунула в повному обсязі недоліки позовної заяви, які стали підставою для залишення її без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, оскільки ОСОБА_1 не виконала вимог ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року, тому позовна заява підлягає поверненню.
Разом з тим, відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 241, 248 КАС України, Верховний Суд
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, разом із усіма доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя М. М. Яковенко