17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/2618/20-а
адміністративне провадження № К/9901/27094/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Арабей Т.Г., суддів Сіваченка І.В., Ястребової Л.В.)
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі -відповідач, податковий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-3819-51.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до абз. 1 статті 2, статті 11 Закону України Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669), п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464), розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р, Позивач належить до категорії платників єдиного внеску, які звільнені від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 17 лютого 2020 року № Ф-3819-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2968,66 грн.
3.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана позивачем вимога від 17 лютого 2020 року № Ф-3819-51 про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску. Тому за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти йому вимогу про сплату боргу.
4. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
4.1. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про правомірність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску за 2013-2019 роки, оскільки на дату прийняття спірної вимоги норма пункту 9-4 розділу 8 "Прикінцеві та перехідні положення" Закон № 2464-VІ не діяла.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. 20 жовтня 2020 року Позивач не погодившись із постановою апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо відмови задоволення позовних вимог, просить постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року.
5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №200/2618/20-а стало оскарження судових рішень, наведених у підпункті «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
5.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норму підпункту «у» пункту 83 Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 №440-ІХ (далі - Закон №440-ІХ), відповідно до якої у розділі VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI виключено пункт 9-4, до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом №440-ІХ, що порушує принцип юридичної визначеності та гарантії, встановлені статтею 58 Конституції України.
6. Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
7. 09 грудня 2020 року справа №200/2618/20-а надійшла на адресу Верховного Суду.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Суди попередніх інстанцій установили, Позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), здійснює індивідуальну адвокатську діяльність і є самозайнятою особою, знаходиться на обліку у Костянтинівсько-Дружківському ОДПІ, Головного управління ДПС у Донецькій області.
9. Місце проживання Позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
10. Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
11. 17 лютого 2020 року Відповідачем винесено вимогу № Ф-3819-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2020 року, якою Позивача зобов'язано сплатити суму боргу 2968,66 грн.
12. Як підтверджено розрахунком, до складу спірної вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску включено нараховані відповідачем суми боргу за 2019 рік. (а.с.43)
13. Уважаючи, що спірна вимога податкового органу прийнята із порушенням норм чинного законодавства позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
V. Позиція Верховного Суду
14. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
18. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
19. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само).
20. Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
21. Згідно з пунктами 1 і 12 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
22. За приписами абзаців першого та другого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
23. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 вказаного Закону недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
24. Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частина перша якої передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
25. Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII унесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме: підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту: «Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
26. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
27. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
28. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична, операція визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
29. Відповідно до Закону України від 02.03.2015 № 219-VIII пункт 9-3 вважається пунктом 9-4 розділу VIII Закону № 1669-VII.
30. Пунктом 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VІI, але його положення були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону №2464-VI, а зміни безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII цього Закону внесені не були.
31. Разом з тим, пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI виключено згідно із Законом N 440-IX, який набрав чинності з 13.02.2020.
32. З огляду на вищевикладене, законодавець передбачив пільгові умови щодо застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція (АТО/ООС).
33. Виходячи зі змісту пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, застосування відповідної пільги пов'язується з моментом закінчення антитерористичної операції оскільки диспозиція відповідної норми передбачає, що підставою для її застосування є факт подачі заяви таких платників до контролюючого органу, але не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
34. Водночас недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у відповідних контролюючих органах визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
35. Виходячи з комплексного аналізу норм пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, можна зробити висновок, що, хоча звернення із відповідною заявою передбачено як підстава для звільнення від виконання обов'язку щодо сплати єдиного внеску, останнє є додатковою умовою для реалізації права на списання недоїмки і в подальшому не нарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску. На користь цього свідчить те, що диспозиція норм зазначеного пункту адресована, в першу чергу, саме суб'єктам владних повноважень щодо не незастосування до визначених в цьому пункті осіб заходів відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
36. Відповідний висновок підтверджується і постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18).
37. Таким чином, ураховуючи дію норми пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, що запроваджує відповідну пільгу починаючи з моменту набрання законної сили Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 до набрання законної сили Законом № 440-IX, механізм реалізації відповідного інституту поширювався на період з 14 квітня 2014 року до 13 лютого 2020 року.
38. Отже, починаючи з 13 лютого 2020 року скасовано встановлений Законом № 2464-VI механізм пільгового оподаткування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платників податків, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.
39. Відповідно до статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
40. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
41. Відповідно до абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
42. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратило чинність), від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено, м.Костянтинівка Донецької області.
43. Судами встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, місцем її проживання є м.Костянтинівка, Донецької області, так само, як і впродовж періоду часу, за який їх визначено до сплати борг (недоїмка) з єдиного внеску згідно з вимогою від ід 17 лютого 2020 року № Ф-3819-51.
44. Таким чином, зазначеною вимогою позивача визначено обов'язок сплатити єдиний внесок, у тому числі за період з 21.10.2019 по 20.01.2020, впродовж якого він в силу пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI від виконання обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, був звільнений.
45. Суд першої інстанції правильно застосував наведені норми, визнавши протиправною і скасувавши спірну вимогу від 17 лютого 2020 року № Ф-3819-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2968,66 грн за період з за період з 21.10.2019 по 20.01.2020.
46. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2021 у справі 360/1594/20.
47. У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що висновки суду першої інстанції є помилковими і що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права.
48. Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до встановлених обставин у справі, з дотриманням вимог процесуальних норм та правильного застосування норм матеріального права.
49. Згідно зі статтею 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
50. Керуючись статтями 328, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №200/2618/20-а скасувати, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року залишити в силі.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко