17 листопада 2021 року
Київ
справа №2а-0770/4083/11
адміністративне провадження №К/9901/39481/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі № 2а-0770/4083/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
01.11.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Закарпатській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена поштою 29.10.2021.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону № 3674-VI передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду - 05.12.2011) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати (94,10 грн) та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат (1882 грн).
Згідно зі статтею 22 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» станом на 01.01.2011 розмір мінімальної заробітної плати складав 941 грн.
Позов у цій справі заявлено у 2011 році, який містив вимоги майнового характеру на загальну суму 1344458,50 грн, а також вимоги немайнового характеру. Судовими рішеннями позов задоволено частково, скасовано рішення суб'єкта владних повноважень на загальну суму 1344458,50 грн. Отже, за подання позовної заяви в частині вимог майнового характеру сплаті підлягав судовий збір, обмежений максимальним розміром, в сумі 1882 грн.
Відповідно, сплаті за подання касаційної скарги у цій справі сплаті підлягає судовий збір в сумі 3764 грн (1882 грн * 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
Призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Отже, скаржнику слід надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI.
2. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо:
1) правомірності рішення контролюючого органу про віднесення сум доходу Позивача від реалізації товарів третім особам (отримання таких доходів здійснено поза межами видів діяльності, передбачених свідоцтвом платника єдиного податку - Позивача), до доходів отриманих ФОП, та нарахування відповідних податків, за умови відсутності у податкового органу відомостей щодо декларування таких доходів Позивачем як фізичною особою та сплати таким до бюджету податку з доходів фізичних осіб (п.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98, ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" N 2063-ІІІ від 19.10.2000, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13/92 «Про прибутковий податок з громадян»).
2) статті 73 КАС України в частині належності як доказу розрахунків суми виручки від реалізації імпортованих позивачем у 2008-2010 роках товарів відповідно до даних Закарпатської торгово-промислової палати про рівень ринкових цін на товари певної номенклатури та відповідно до кількості їх ввезення.
Також скаржник посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що в порушення пункту 1 частини другої статті 353 КАС України суд не дослідив зібрані у справі докази - суд зробив висновок про сплату позивачем 860000,00 грн податку на доходи фізичних осіб без належного обґрунтування та за відсутності жодного документу, що підтверджує факт такої сплати - в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про сплату позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 860000,00 грн.
Однак, під час перевірки касаційної скарги встановлено, що розгляд цієї справи відбувся повторно після направлення справи на новий розгляд Верховним Судом постановою від 24.10.2019.
Верховний Суд у цій постанові, проаналізувавши норми Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13/92 «Про прибутковий податок з громадян» зазначив, що у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає не тільки обов'язок перейти у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й обов'язок оподаткувати суму такого перевищення (500000 грн.) за ставкою податком з доходів фізичних осіб і дотримуватись вимог, регламентованих Законом України «Про податок на додану вартість», зокрема, щодо реєстрації платником податку на додану вартість. У разі перебування суб'єкта господарювання на загальній системі оподаткування, такий обов'язок виникає при сукупному перевищенні суми 300000 гривень від здійснення операцій (без урахування податку на додану вартість). Сукупність названих положень податкового законодавства визначає загальні правила, якими мали керуватись фізичні особи підприємці станом на 2008-2010 роки, які знаходились на єдиній системі оподаткування за умови перевищення ними ліміту виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік в сумі 500 тис. грн. Разом з тим, Верховний Суд зауважив, що відповідними та належними доказами для правильного вирішення даної справи є необхідність встановлення дійсного походження, а відтак документального підтвердження отримання такої виручки саме позивачем, що кореспондується із приписами положень ПК України, в розрізі визначення бази для оподаткування доходів та витрат суб'єктів приватного права, що здійснюють підприємницьку діяльність.
За наслідками нового розгляду суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вартісний показник виручки від реалізації вказаних товарів перевіркою визначено не на підставі первинних облікових документів, а розрахунковим шляхом, використовуючи дані Закарпатської торгово-промислової палати щодо рівня ринкових цін на будівельні матеріали. Оскільки в акті перевірки проведено розрахунки суми виручки від реалізації імпортованих позивачем у 2008-2010 роках товарів відповідно до даних Закарпатської торгово-промислової палати про рівень ринкових цін на товари даної номенклатури та відповідно до кількості їх ввезення, а не на основі первинних документів, то, як вірно зазначено судом першої інстанції, результатами таких розрахунків є ймовірні показники обсягів реалізації певного виду та обсягу товарів. Таким чином, висновок податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо отримання підприємцем доходу в період 2008-2010 роки, у вигляді виручки від реалізації імпортних товарів документально не підтверджено.
З цих підстав колегія суддів вважає недостатнім приведене скаржником обґрунтування відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, оскільки підставою для задоволення позовних вимог стало те, що висновки контролюючого органу про отримання певного розміру виручки не підтверджені доказами. Водночас, усталеною є позиція Верховного Суду про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення даної справи необхідним є документальне підтвердження отримання виручки позивачем. Посилаючись на дані Закарпатської торгово-промислової палати про рівень ринкових цін на товари певної номенклатури та відповідно до кількості їх ввезення, скаржник не зазначає, яким чином ці дані підтверджують розмір виручки, отриманої позивачем в межах спірних правовідносин. При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що вимогами чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства не передбачено такого порядку визначення показників об'єктів оподаткування. Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на норми податкового законодавства щодо затвердження даної методології визначення показників об'єктів оподаткування.
Таким чином, застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій не є іншим, ніж правозастосування, викладене Верховним Судом у постанові, якою цю справу направлено на новий розгляд, а ухвалені судові рішення ґрунтуються на висновку про недоведеність перевищення позивачем граничної суми та розміру отриманого доходу, про який вказав контролюючий орган.
Щодо посилання скаржника на те, що в порушення пункту 1 частини другої статті 353 КАС України суд не дослідив зібрані у справі докази щодо сплати позивачем 860000,00 грн податку на доходи фізичних осіб, колегія суддів вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Крім того, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і яким чином такі порушення впливають на висновок судів про безпідставність доводів контролюючого органу про отримання позивачем виручки за відповідні періоди: за 2008 рік - 2135158 грн, за 2009 рік - 1660730 грн, за 2010 рік - 839501 грн.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 у справі № 2а-0770/4083/11 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко