16 листопада 2021 року
м. Київ
справа №620/5012/20
касаційне провадження № К/9901/28354/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, Управління) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 (головуючий суддя - Епель О.В., судді Губська Л.В., Степанюк А.Г.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОКАРТ - АГРО» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «БІОКАРТ - АГРО») до Головного Управління Державної податкової служби в Чернігівській області (ЄДРПОУ 43143966), правонаступник - Головне управління ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ ВП 44094124), Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОКАРТ - АГРО» звернулось з адміністративним позовом Державної податкової служби в Чернігівській області, Державної податкової служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДПС від 15.10.2020 № 2036651/37198918 про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.10.2020 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 08.10.2020 № 1.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 адміністративний позов задоволено повністю.
31.03.2021 ГУ ДПС у Чернігівській області подало на це рішення апеляційну скаргу, яка згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2021 була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження та не надано доказів сплати судового збору), а підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними ухвалою від 07.06.2021 про відмову у задоволенні клопотання.
Згідно з ухвалою цього ж апеляційного суду від 09.07.2021 скаржникові відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави визнані судом апеляційної інстанції неповажними.
ГУ ДПС у Чернігівській області подало касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані посиланням на те, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, які зазначені відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційні скарги було передано судді-доповідачу Бившевій Л.І. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Гончарова І.А. та Ханова Р.Ф.
Разом із касаційною скаргою скаржник звернувся до суду із клопотанням про здійснення процесуальної заміни відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893, від 30.09.2020 № 529 та наказ ДПС України від 24.12.2020 №755.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Головного Управління Державної податкової служби в Чернігівській області (ЄДРПОУ 43143966) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ ВП 44094124).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме: суд залишає апеляційну скаргу без руху та надає заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги (із зазначенням недоліків апеляційної скарги та способу їх усунення); в разі якщо недоліки апеляційної скарги не будуть усунуті в установлений судом строк, апеляційна скарга повертається заявнику.
Повернення апеляційної скарги у відповідності з нормою частини восьмої статті 169 КАС не позбавляє права повторного звернення в порядку, встановленому закон.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми КАС не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судово
Як свідчать матеріали адміністративної справи, вперше відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 04.01.2021 у межах строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто 02.02.2021.
Апеляційна скарга була повернута згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2021 на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із не виконанням приписів ухвали суду від 19.02.2021 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме станом на 19.03.2021 не надано докази сплати судового збору у розмірі 3 153, 00 грн.
31.03.2021 ГУ ДПС у Чернігівській області повторно звернулося з апеляційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 04.01.2021, одночасно заявивши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, в якому, обґрунтовуючи наявність підстав для його задоволення, послався на те, що недолік апеляційної скарги, у зв'язку з яким вона була повернута, усунутий і що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися зі скаргою.
Відповідач стверджує, що строк на подання апеляційної скарги був пропущений з поважних причин, суд апеляційної інстанції згідно з ухвалою від 07.06.2021 відхилив, залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, надав відповідачу строк для звернення із вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для поновлення та надання відповідних доказів.
29.06.2021 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про поновлення строку для подання апеляційної скарги, вмотивоване, наряду з посиланням на обставини щодо першого звернення з апеляційною скаргою та щодо її повернення згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2021, також і доводом про фінансову неспроможність сплатити судовий збір через відсутність належного бюджетного фінансування витрат відповідного призначення, зупинення операцій по рахунку Управління у зв'язку з виконавчими провадженнями щодо безспірного списання коштів на користь інших осіб - позивачів у адміністративних справах, відповідачем в яких було Управління. Можливість сплатити судовий збір з врахуванням зазначених обставин на дату повторного звернення у скаржника так і не з'явилась.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду 04.01.2021 та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на зазначене рішення відмовлено.
Висновок суду апеляційної інстанції вмотивований тим, що з урахуванням того, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку, а також тим, що клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції обґрунтоване тими ж самими доводами, що і попереднє клопотання, інших підстав для поновлення строку відповідач не зазначив, а також станом на 09.07.2021 не усунув недоліки апеляційної скарги відповідно до ухвали від 07.06.2021.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції є правомірними, оскільки Управління є територіальним органом ДФС, тобто є державним органом, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 - без змін.
Керуючись статтею 52, пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Замінити відповідача - Головне Управління Державної податкової служби в Чернігівській області (ЄДРПОУ 43143966) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Чернігівській області (ЄДРПОУ ВП 44094124).
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова