17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 620/1648/21
адміністративне провадження № К/9901/40760/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
перевірив касаційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обласної прокуратури, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй вихідної допомоги у зв'язку з припиненням трудового договору та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні; стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на її користь вихідну допомогу в сумі 21880,95 грн, надбавку за класний чин у сумі 15400,00 грн та середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Чернігівської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку з припиненням трудового договору. Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь позивача вихідну допомогу в сумі 21880,95 грн. Визнано протиправною бездіяльність Чернігівської обласної прокуратури щодо не проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні. Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 21880,95грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
04 листопада 2021 року Чернігівська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пунктів 1,2 частини четвертої та підпунктів «а», «в», пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, скасувати їх та відмовити в позові.
Предметом спору цій справі є стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки таких виплат.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції застосували висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у справі №560/3971/19, в якій Суд указав, що унесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом. Водночас, частиною п'ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Верховний Суд також зазначив, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги, що є державною гарантією, що полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Водночас, вирішуючи спір в частині визначення розміру суми середнього заробітку, що підлягав стягненню з відповідача за час затримки розрахунку при звільненні, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з оцінювання критеріїв, визначених у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №№821/1083/17 та 761/9584/15-ц, у яких Суд сформував висновок щодо застосування положень статті 117 КЗпП України при визначенні розміру суми відшкодування з урахуванням принципу співмірності.
Так, за висновками Великої Палати Верховного Суду такими критеріями є: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Тому стягуючи, оцінюючи обставин цієї справи, зокрема, розмір вихідної допомоги у порівнянні із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та триваюче зволікання з боку позивача (звернення до суду через 10 місяців), суди у цій справі застосували принцип пропорційності та стягнули на користь позивача 21880,95 грн.
У касаційній скарзі заявник, зокрема, зазначає про необхідність відступлення від наведених исновків Верховного Суду застосованих у цій справі, проте підставами для застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України Чернігівська обласна прокуратура зазначила правову позицію Верховного Суду, висловлену у 2018 році та те, що спеціальними законами не передбачено виплату вихідної допомоги прокурорам.
Верховний Суд відхиляє такі доводи Чернігівської обласної прокуратури, оскільки такі аргументи носять формальний характер та не свідчать про існування обставин, що є критеріями застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, так як саме формування Верховним Судом висновку застосування статті 117 КзПП України у справах №№380/1662/20 та 560/3971/19 наразі і вирішує проблематику таких спорів та формує єдину правозастосовчу практику. Крім того, обставини справи №820/1119/16, на висновки у якій послався заявник, не є подібними до спірних правовідносин.
Верховний Суд також відхиляє аргументи заявника щодо застосування судом апеляційної інстанції положень статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та статей 40, 44, 116, 117 КЗпП України у супереч висновку Верховного Суду, висловленому у постановах №№823/244/16, 823/276/16, 823/263/16 та 640/9375/20, оскільки Чернігівською обласною прокуратурою не викладено ці норми у взаємозв'язку з обставинами справи та у контексті її індивідуальних ознак. Крім того, у зазначених справах питання щодо стягнення середнього заробітку відповідно до статей 116, 117 КзПП України також вирішено на користь позивачів.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної прокуратури про визнання протиправними дії та стягнення коштів відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська