17 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 460/4188/20
адміністративне провадження № К/9901/33520/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 460/4188/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року (головуючий суддя: Махаринець Д. Є.) та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Сеника Р. П., суддів: Судової-Хомюк Н. М., Шинкар Т. І.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті позивачу відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 12 086,40 грн, які були виплачені у червні 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з вересня 2012 року по червень 2019 року на суму 12 086,40 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про те, що на виконання судового рішення, відповідачем здійснено фактичну виплату пенсії шляхом перерахування на особистий банківський рахунок позивача значно пізніше ніж набуло чинності рішення суду. Також, вказує, що порушення строків виплати належних сум пенсії з вини пенсійного органу зумовлює його обов'язок здійснити компенсацію втрати частини грошових доходів, без обмеження будь-яким строком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року позов залишено без розгляду.
4. Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, 07 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права. Так, суди не врахували позицію Верховного Суду викладену у постанові у справі № 240/186/20.
7. В автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 07 вересня 2021 року зареєстровано вказану касаційну скаргу.
8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С. Г., судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 17 листопада 2021 року.
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
12. Ключовим у цій справі є питання дотримання позивачем встановленого КАС України строку для звернення до суду з позовом про зобов'язання органу Пенсійного фонду України виплатити компенсацію втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати.
13. Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
14. За правилом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
16. За приписами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
17. Своєю чергою питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ).
18. Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
19. Тобто стаття 2 Закону № 2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, пенсії.
20. Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
21. Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема пенсії). Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
22. Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
23. Слід зазначити, що в постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а Верховний Суд дійшов таких висновків:
«…судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159.
Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
За змістом ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_2 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_2 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові.».
24. Застосовуючи зазначений правовий висновок до обставин цієї справи, а також маючи на меті його уточнити, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
25. З огляду на вказане, Верховний Суд доходить висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
26. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримав виплати з перерахованої на виконання рішення суду суми пенсії 21 червня 2019 року.
06 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з вересня 2012 року по червень 2019 року в сумі 12 086,40 грн.
Відповідач листом від 03 січня 2020 року № Ф-5367/07.1-59 повідомив позивача, що підстав для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу у зв'язку із порушенням термінів їх виплати немає.
27. ОСОБА_1 вважаючи таку відмову відповідача протиправною та необґрунтованою, 05 червня 2020 року звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із цим позовом.
28. Аналіз змісту наведеного вищенаведеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03 січня 2020 року № Ф-5367/07.1-59 дає підстави для висновку, що наведений лист слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Саме про таке за своєю суттю публічно-владне управлінське рішення йдеться й у положеннях частини першої статті 7 Закону № 2050-ІІІ.
29. За таких обставин саме з моменту отримання зазначеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03 січня 2020 року № Ф-5367/07.1-59 розпочався перебіг передбаченого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку для звернення ОСОБА_1 до суду із заявленими нею позовними вимогами.
30. Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів щодо моменту отримання позивачем означеного листа-відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03 січня 2020 року № Ф-5367/07.1-59.
31. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 відповідна позовна заява подана в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статтею 122 КАС України.
На противагу зазначеному суди першої та апеляційної інстанцій, виснувавши, що позивач пропустила строк для звернення з цим позовом до суду, не взяли до уваги наведених обставин, на підставі чого зробили хибний висновок про наявність підстав для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 .
32. Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду цього процесуального питання помилковим є також взяття судами попередніх інстанцій до уваги правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, оскільки фактичні обставини у цій справі та у справі № 240/12017/19 не є подібними.
33. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
34. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що оскаржені позивачем судові рішення належить скасувати, а справу № 460/4188/20 - передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
35. З огляду на те, що Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення у справі судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України не розподіляються.
Керуючись положеннями статей 343, 349, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року скасувати.
Справу № 460/4188/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіС.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець Л.В. Тацій