П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 листопада 2021 р.м. ОдесаСправа № 400/550/21
Головуючий в І інстанції: Мороз А.О.
Дата та місце ухвалення рішення: 13.07.2021 р. м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 044659 від 09.04.2018 року на суму 169,22 євро, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Черкаській області; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 222380 від 04.11.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року суд відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 044659 від 09.04.2018 року на суму 169,22 євро, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Черкаській області.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт № 250891.
В акті зафіксовано, що 03.10.2020 року на автодорозі Київ - Одеса 210 км + 450 м проведено перевірку транспортного засобу позивача марки MAN державний номер НОМЕР_1 та причепу LOGEMANN державний номер НОМЕР_2 .
Перевіркою виявлено порушення вимог ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажу без відповідного дозволу.
З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.10.2020 року вбачається, що транспортним засобом перевищено нормативи вагових параметрів, а саме: повна фактична маса 56,40 т (нормативно допустима - 44 т); осьові навантаження - 8,40 т, 22,95 т, 8,70 т, 16,35 т (нормативно допустиме 11 т, 18 т, 11 т, 18 т відповідно).
03.10.2020 року під час вчинення порушення на транспортному засобі MAN державний номер НОМЕР_3 та причепі LOGEMANN державний номер НОМЕР_2 , здійснювалось перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 0538232 від 02.10.2020 року.
Згідно змісту вищевказаної накладної автомобільним перевізником є позивач ОСОБА_1 (у товарно-транспортній накладній вказано «Пихарєв» без ініціалів).
Відповідач надав копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу MAN державний номер НОМЕР_4 , який належить позивачу.
03.10.2020 року складено довідку № 027622 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт № 044659 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та розрахунок плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування № 1567 до акту № 044659 від 03.10.2020 року.
Відповідачем направлено позивачу запрошення на розгляд справи на 29.10.2020 року, яке повернулось з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання».
За результатами перевірки відповідачем винесено постанову від 04.11.2020 року № 222380 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Вказаною постановою вирішено стягнути з позивача 34000 грн. штрафу.
Враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та відсутність дозволу, який би давав право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем постанови № 222380 від 04.11.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.
Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Так, згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні вимоги містять положення ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862-IV, згідно яких рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ч.ч. 1, 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
В свою чергу, за правилами абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскаржуваною у даній справі постановою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. згідно положень абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III.
При цьому, зі змісту акту проведення перевірки додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2020 року № 250894 вбачається, що під час перевірки відповідачем встановлено перевезення позивачем вантажу з перевищенням вагових обмежень, а саме: повна фактична маса 56,40 т (нормативно допустима - 44 т); осьові навантаження - 8,40 т, 22,95 т, 8,70 т, 16,35 т (нормативно допустиме 11 т, 18 т, 11 т, 18 т відповідно), чим порушено п. 22.5 ПДР.
У наведеному акті відповідачем вказано, що таке перевезення здійснено без відповідного дозволу, а перевищення вагових обмежень складає понад 20%.
За встановлених обставин, враховуючи відсутність у позивача дозволу на перевезення вантажу з перевищенням нормативних вагових обмежень понад 20%, відповідач дійшов висновку, що до позивача має бути застосований адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III.
Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідач виходив з того, що у спірному випадку при перевезенні позивачем вантажу з перевищенням вагових обмежень останній мав отримати відповідний дозвіл на участь у дорожньому русі транспортного засобу.
В свою чергу, відсутність у позивача дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, стала підставою для прийняття оскаржуваної постанови та застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III.
Проте, доходячи вказаних висновків, відповідачем помилково не враховано, що у спірному випадку згідно ТТН від 02.10.2020 року позивачем здійснювалось перевезення вантажу - соя, тобто, вантажу, який за своїми характеристиками є подільним і може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому, перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.
Так, згідно абз. 3 п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Тобто, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.
Колегія суддів зазначає, що головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритно-вагових норм без будь-яких винятків. Законодавець з метою збереження автомобільних доріг чітко встановив порядок перевезення таких вантажів, оскільки можливо безперешкодно розділити такий вантаж по різних автомобілях не перевищуючи їх технічні характеристики та не пошкоджуючи автомобільні дороги. Натомість, для неподільних вантажів така можливість відсутня, а тому, законодавством допускається перевезення таких вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, але за умови отримання відповідного дозволу.
Таким чином, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III за відсутність такого дозволу.
На користь такого висновку свідчать і подальші зміни внесені Законом № 1534-IX від 03.06.2021 року до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III. Так, законодавцем викладено абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ у новій редакції із визначенням окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу та окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу.
За встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно оскаржуваною постановою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф згідно абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III, в редакції на час прийняття оскаржуваної постанови, за відсутність дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена, що свідчить про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ, у наведеній редакції.
Зазначеним обставинам та вимогам Закону № 2344-IIІ помилково судом першої інстанції не надано оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 814/1460/16, згідно якої, чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами (пункт 22.5 Правил дорожнього руху), тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи апелянта в частині порушення процедури зважування, порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють таке зважування, оскільки питання щодо наявності підстав для застосування до позивача відповідальності у вигляді плати за проїзд не є предметом розгляду даної справи.
Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що останній у спірному випадку є лише власником автомобіля, а не перевізником, оскільки з боку відповідача надані матеріали перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в тому числі, товарно-транспортну накладну на спірне перевезення вантажу, згідно якої перевізником перевіряємого ТЗ та вантажу виступав ОСОБА_2 . В свою чергу, з боку позивача не надано жодного доказу щодо передачі належного йому транспортного засобу третім особам з метою здійснення відповідних перевезень вантажу.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 222380 від 04.11.2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 17.11.2021 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька