П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/10572/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року, прийняте у складі суду судді Андрухіва В.В. в місті Одеса по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві,-
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по ненаданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року про надання копії розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві Шупарського Олександра Олександровича за 2020 рік;
- зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати ОСОБА_1 копію розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві Шупарського Олександра Олександровича за 2020 рік, і з дня набрання судовим рішенням законної сили надати до суду звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича по ненаданню публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 25 грудня 2020 року про надання копії розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві Шупарського Олександра Олександровича за 2020 рік. Зобов'язано Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві надати ОСОБА_1 копію розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві Шупарського Олександра Олександровича за 2020 рік. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5434 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять чотири гривні). У встановленні судового контролю відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що конституційне право на інформацію не є абсолютним, оскільки його здійснення може бути обмежене у визначених законом випадках. Апелянт вказує, що сукупність запитуваних позивачем у відомостей у вигляді копії розрахунково-платіжної відомості про нарахування за виплату заробітної плати слідчого ОСОБА_2 за 2020 рік належать до інформації про фізичну особу (персональні дані), а отже, є інформацією з обмеженим доступом. На думку апелянта, матеріали позову не містять жодних відомостей про наявність ґрунтовних обставин, з якими законодавство пов'язує можливість поширення вказаної конфіденційної інформації.
Апелянт зазначає, що розрахунково-платіжні відомості містять інформацію у розрізі нарахувань та утримань, зокрема відомості про оклад, спеціальне звання (ранг), вислугу років, доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, а надання вищевказаних відомостей відкриє необмеженому колу осіб інформацію про конкретне грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу ДБР та заробітну плату державних службовців. Апелянт вважає, що застосування судом першої інстанції норм Закону «Про запобігання корупції» до правовідносин з питань доступу до публічної інформації без врахування норм спеціального Закону України «Про Державне бюро розслідувань», свідчить про неповне з'ясування судом обставин справи. Окремо апелянт зазначає, що окремого створеного документу - розрахунково-платіжної відомості слідчого Шупарського О.О. за 2020 рік у ТУ ДБР не створено.
Крім того, апелянт не погоджується із висновками суду в частині на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки наданий до суду акт про надання правничої допомоги від 19.08.2021р. не містить детальний опис конкретних послуг. їх погодинної вартості та затрачений час на їх виконання, до суду не надано докази на підтвердження сплати суми, визначеної в договорі, при цьому адвокат Єрмолатін Віктор Іванович останнім часом надає правничу допомогу одному й тому ж самому громадянину при розгляді аналогічних справ (більш ніж 30 справ).
Представник позивача надав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві із запитом на інформацію, надісланим електронною поштою, в якому просив надати на адресу електронної пошти та на домашню адресу копію розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ОСОБА_2 за 2020 рік (а.с. 53, 54).
31.12.2020 року за підписом Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, позивачу за №179-ПІ/16-13/20 надано відповідь на запит, в якій, зокрема, повідомлено, що статтею 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Згідно з статтею 31 Закону України «Про оплату праці» відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника. Кодекс законів про працю України та Закон України «Про оплату праці» не передбачає конкретних випадків, у яких така інформація може надаватися іншим фізичним особам. Також у відповіді зазначено, що згідно з ч.1 ст.45 Закону України "Про запобігання корупції" особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зобов'язана щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції. За змістом ст.46 вказаного Закону суб'єкт декларування інформує у тому числі про отримані ним доходи. (а.с. 56-57).
Вважаючи противною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні публічної інформації на запит, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що інформація про отримані доходи співробітника ТУ ДБР Шупарського О.О., яка міститься в розрахунково-платіжних відомостях посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, не належить до інформації з обмеженим доступом та є відкритою, а невиконання суб'єктом владних повноважень свого обов'язку з надання публічної інформації становить бездіяльність цього суб'єкта. Крім того, суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 5434 грн., оскільки розмір таких витрат відповідає критерію співмірності, а клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідачами не подавалося.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України №2657-XII, інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Положеннями статті 9 Закону України №2657-XII обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України від 13.01.2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон України № 2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону України № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За цим визначенням можна виокремити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень. У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Згідно зі статтею 3 Закону України № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується зокрема обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом..
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 6 Закону № 2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Так, звертаючись із запитом про надання публічної інформації, позивач просив надати копію розрахунково-платіжної відомості слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Миколаєві Шупарського Олександра Олександровича за 2020 рік.
Необхідно зазначити, що типова форма розрахунково-платіжної відомості була затверджена наказом Державного комітету статистики від 05.12.2008 № 489, та згідно відповіді Державного бюро розслідувань на запит представника позивача, наявної у матеріалах справи (а.с. 45) використовується при обчисленні заробітної плати у Державному бюро розслідувань.
Як вбачається із типової форми розрахунково-платіжної відомості працівника, вона включає у себе відомості про розмір та складові заробітної плати працівника за відповідний календарний період у розрізі основних та додаткових видів оплати праці, а також відомості про розмір вирахуваних податків.
Апелянт, обґрунтовуючи свою правову позицію, стверджує, що сукупність запитуваних позивачем відомостей належать до інформації про фізичну особу (персональні дані), а отже, є інформацією з обмеженим доступом та конфіденційною інформацією.
Надаючи правову оцінку доводам апелянта в частині визначення правового статусу запитуваної інформації, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.5 ст.6 Закону № 2939-VI визначено, зокрема, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Згідно ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року №2297-VI (далі - Закон № 2297-VI) персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідно до положень частин 1-3 ст.5 Закону № 2297-VI об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Персональні дані, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оформленій за формою, визначеною відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про запобігання корупції».
Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".».
Згідно вимог ч.6 ст.6 Закону України № 2939-VI, не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.
Відповідно до абз.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі - Закон №1700-VII) зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, унікального номера запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), номера рахунку в банківській чи іншій фінансовій установі, є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
Дійсно, інформація про заробітну плату та інші виплати працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування є інформацією про фізичну особу. Водночас, Конституційний суд України рішенням № 2-рп/2012 від 20 січня 2012 року встановив, що перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів-суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції решта інформації, що зазначається в декларації, у тому числі про отримані доходи суб'єкта декларування (п.7 ч.1 ст.46 Закону №1700-VII) не є інформацією з обмеженим доступом та є відкритою.
Окремо апеляційний суд наголошує, що ст. 3 Закону №1700-VII визначено суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України (п.п д п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1700-VII); посадові та службові особи Державного бюро розслідувань (п.п е п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1700-VII).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 60 Закону №1700-VII, інформація про розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь-яких інших виплат з бюджету або за рахунок технічної або іншої допомоги в рамках реалізації в Україні програм (проектів) у сфері запобігання, протидії корупції особам, зазначеним у пункті 1, пунктах "а" і "в" пункту 2 та пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов'язковій державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються цим Законом, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, посилання відповідача на загальні приписи Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці», з огляну на врегулювання можливості надання запитуваної інформації вимогами спеціальних законів, є неспроможними. Посилання апелянта на положення Закону України ««Про Державне бюро розслідувань» колегія суддів оцінює критично, оскільки вказаний закон не є спеціальним у розрізі спірних правовідносин щодо надання публічної інформації та не містить жодних застережень щодо надання інформації, що запитувалась позивачем.
Щодо посилань апелянта, що розрахунково-платіжні відомості містять інформацію у розрізі нарахувань та утримань, зокрема відомості про оклад, спеціальне звання (ранг), вислугу років, доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, а надання вищевказаних відомостей відкриє необмеженому колу осіб інформацію про конкретне грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу ДБР та заробітну плату державних службовців, колегія суддів вважає, що апелянтом не обґрунтовано, яким чином надання інформації про складові заробітної плати працівників державного правоохоронного органу, яка є публічною інформацією, зможе зашкодити діяльності Державного бюро розслідувань.
Відносно доводів апелянта, що окремого створеного документу - розрахунково-платіжної відомості слідчого Шупарського О.О. за 2020 рік у ТУ ДБР не існує, колегія суддів зазначає, що такі відомості спростовуються листом Державного бюро розслідувань, наявним у матеріалах справи (а.с. 45). Крім того, колегія суддів звертає увагу на положення частини 7 статті 6 Закону № 2939-VI, відповідно до якої обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні публічної інформації на запит є протиправною, а належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача надати запитувану інформацію.
Відносно доводів апелянта в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч.7 ст. 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що розмір гонорару адвоката та порядок його сплати у суді першої інстанції визначений п.4.1.1., 4.2, 4.3 Договору № 14 про надання правничої (правової) допомоги (а.с. 20-22) та складає 5434 грн., (еквівалент 200 доларів США відповідно до офіційного курсу НБУ на дату укладення Договору) що підлягають сплаті протягом 3-х днів з моменту фактичного отримання позивачем коштів від відповідача відповідно до розміру, визначеного судом у рішенні.
Актом від 25.08.2021 року про надання правничої (правової) допомоги відповідно до Договору № 14 від 20.06.2021 року підтверджується виконання адвокатом у повному обсязі необхідних робіт із супроводу справи. Опис наданих за договором послуг міститься у п.2.4.1 Договору № 14, а розмір гонорару є фіксованим згідно п.4.1.1 вказаного Договору.
Щодо посилань апелянта, що наданий до суду акт про надання правничої допомоги від 19.08.2021р. не містить детальний опис конкретних послуг, їх погодинної вартості та затрачений час на їх виконання, колегія суддів зазначає, що згідно висновків Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 28 грудня 2020 року (справа № 640/18402/19), у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Таким чином, оскільки в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта у цій частині.
Щодо доводів апелянта, що до суду не надано докази на підтвердження сплати суми, визначеної в договорі, колегія суддів звертає увагу, що згідно умов Договору, гонорар адвоката підлягає сплаті протягом 3-х днів з моменту фактичного отримання позивачем коштів від відповідача відповідно до розміру, визначеного судом у рішенні.
При цьому колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що адвокат Єрмолатін Віктор Іванович останнім часом надає правничу допомогу одному й тому ж самому громадянину при розгляді аналогічних справ. З цього приводу колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано жодних доказів існування вказаних ним обставин, не наведено конкретні номери судових справ, які на думку апелянта є ідентичними даній справі, що позбавляє суд пересвідчитися у наявності вказаних обставин, при тому що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на відповідача. Окрім того, розмір понесених витрат на правничу допомогу в інших справах не може беззаперечно свідчити про неспівмірность витрат у межах даної справи, з огляду зокрема на дату звернення до суду, особливості договірних відносин щодо правничої допомоги, вчинені адвокатом в межах договору дії, тощо.
При цьому, колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням зокрема розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Так представником позивача було надано до суду апеляційної інстанції заяву про стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в апеляційній інстанції, у сумі 2717,00 грн.
Судом встановлено, що розмір гонорару адвоката та порядок його сплати у суді апеляційної інстанції визначений п.4.1.1., 4.2, 4.3 Договору № 14 про надання правничої (правової) допомоги (а.с. 20-22) та складає 2717,00 грн., (еквівалент 100 доларів США відповідно до офіційного курсу НБУ на дату укладення Договору) що підлягають сплаті протягом 3-х днів з моменту фактичного отримання позивачем коштів від відповідача відповідно до розміру, визначеного судом у рішенні.
Актом від 05.11.2021 року про надання правничої (правової) допомоги відповідно до Договору № 14 від 20.06.2021 року підтверджується виконання адвокатом у повному обсязі необхідних робіт із супроводу справи. Опис наданих за договором послуг міститься у п.2.4.1 Договору № 14, а розмір гонорару є фіксованим згідно п.4.1.1 вказаного Договору.
При цьому колегія суддів зауважує, при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного провадження у справі в розмірі 2717,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 139, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Дмитра Павловича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві - залишити без змін.
Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (адреса: вул. Погранична, 9, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 42341034) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу, понесені під час апеляційного провадження у справі у розмірі 2717,00 грн. (дві тисячі сімсот сімнадцять гривень 00 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва