П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/6234/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Петренко Ксенії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року, прийняте у складі суду судді Бездрабка О.І. в місті Херсон, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у меншому розмірі, ніж встановлено ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- стягнути з Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача недоплачений розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2021 рік у розмірі 7354 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, адвокат Петренко Ксенія Олександрівна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що оскаржуване рішення у відповідній частині не відповідає критеріям обґрунтованості, тому просить змінити та викласти абзац третій резолютивної частини у редакції позовних вимог, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що саме стягнення з відповідача недоплаченого розміру одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, а не зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги (пункт 2 резолютивної частини рішення), є більш ефективним способом захисту та відновлення порушених прав у спірних правовідносинах. Апелянт вважає, що задовольняючи позов частково, суд першої інстанції без достатнього обґрунтування застосував спосіб захисту порушених прав позивача, менш ефективний, ніж той про який просив позивач у позовній заяві.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 25.10.2018 р. серії НОМЕР_1 .
22 квітня 2021 року відповідачем перераховано ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в сумі 1491 грн.
08.06.2021 р. позивач звернувся до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у належному розмірі - 5 мінімальних пенсій за віком.
Листом від 18.06.2021 р. № 01-4/2677 відповідач повідомив, що Центр, як установа, а не орган державної влади/місцевого самоврядування, не має повноважень призначати виплату, оформлювати документи на виплату допомоги у розмірі іншому, ніж це визначено розпорядчим актом Управління, або за відсутності такого акту щодо призначення/перерахунку допомоги. На виконання постанови КМУ від 08.04.2021 р. № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" Управлінням призначено ОСОБА_1 допомогу в 2021 році в розмірі 1491 грн., за списком-рішенням від 15.04.2021 р. № 22158. Іншого розпорядження, зокрема, щодо перерахунку ОСОБА_1 допомоги до Центру не надходило.
Вважаючи, що з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 р. № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018 (3393/18) розмір разової грошової допомоги до 5 травня має складати 5 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що Верховний Суд у рішенні від 29.09.2020 р. у зразковій справі № 440/2722/20, яке набрало законної сили 13.01.2021 р., чітко визначив спосіб поновлення прав позивача, шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Враховуючи зазначені обставини справи, зокрема беручи до уваги позовні вимоги, які заявлені позивачем при зверненні до суду та аналізуючи норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спірних правовідносин у межах даної справи є питання розміру виплати щорічної разової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня 2021 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину п'яту статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено у такій редакції «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI.
Статтею 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень ст. 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.
Отже, положення п.26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, втратили чинність саме з 27.02.2020р., при цьому необхідно враховувати, що Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Таким чином, з 27.02.2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб - учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачу було виплачено разову грошову допомогу у сумі 1491,00 грн., яка не відповідає статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому, норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього права, відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суду у рішенні від 29.09.2020 року у зразковій справі № 440/2722/20, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, Верховний суд у межах зразкової справи №440/2722/20 дійшов висновку, що зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня у відповідному розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги є належним та ефективним способом захисту порушеного права.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянтом фактично не вказано, чому на його думку саме стягнення недоплаченої грошової допомоги до 5 травня є найбільш ефективним способом захисту порушеного права позивача, а також не вказав конкретних обставин, за яких заснований судом першої інстанції спосіб захисту не відповідатиме критерію належності та ефективності.
Колегія суддів також звертає увагу, що принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Тобто, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за наявними критеріями.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача на користь позивача недоплачений розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, за 2021 рік у розмірі 7354 грн., не підлягають задоволенню, оскільки здійснення перерахунку та обчислення сум грошової допомоги в силу вимог ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відноситься до виключних (дискреційних) повноважень відповідача, такий розрахунок відповідачем ще не проводився, у зв'язку з чим суд не може перебирати на себе повноваження Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат при здійсненні обрахунку належних позивачу сум грошової допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ст. 245 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи, відповідно до п. 4 ч. 2 яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З урахуванням вищевказаного, суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою належного захисту та відновлення порушених прав позивача в спірних правовідносинах правомірно вийшов за межі заявлених позивачем вимог та зобов'язав Херсонський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Петренко Ксенії Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва