П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/14489/21
Головуючий в 1 інстанції: Науменко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Стороженка Сергія Олександровича про скасування постанови серії ОДП 5625410 по справі про адміністративне правопорушення,-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Стороженка Сергія Олександровича, в якому позивач просив суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ОДП 5625410 від 30.07.2021 року відносно ОСОБА_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії ОДП 5625410 від 30.07.2021 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 340 грн., а провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в оскаржуваному рішенні зазначається, що постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП винесена відносно ОСОБА_2 , тоді як вона винесена відносно ОСОБА_1 . Крім того, апелянт вказує, що в тексті оскаржуваного рішення зазначено, що автомобіль позивача було припарковано в зоні дії дорожнього знаку 5.39 «Зона стоянки», тоді як насправді автомобіль позивача знаходився у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Щодо висновків суду першої інстанції, що місцезнаходження знаку не дозволяє позивачу його побачити, апелянт вказує, що необхідність виконання вимог Правил дорожнього руху, зокрема в даному випадку вимого знаку 3.34 «Зупинку заборонено», жодним чином не обмежена фізіологічним особливостями кожного водія. Апелянт вважає, що встановивши в рішенні, що знак встановлено незаконно, суд вийшов за межі предмету позову. На думку апелянта, для кваліфікації адміністративних правопорушень, в тому числі і за ч. 1 ст. 122 КУпАП, не має значення, в якій формі має місце суб'єктивна сторона, важлива лише її наявність.
Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.07.2021 інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради винесено постанову серії ОДП 5625410 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
В постанові від 30.07.2021 зазначено «о 12:59 год. в м. Одеса, вул. Польська, 16 водій транспортного засобу SKODA OCTAVIA A5 ном. знак НОМЕР_1 здійснив зупинку, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП». В п. 9 постанови зазначено вид технічного засобу, яким здійснено фіксацію порушення та додано фотозображення транспортного засобу з різних ракурсів.
Не погоджуючись із правомірністю оскаржуваної постанови серії ОДП 5625410 від 30.07.2021 року, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не знав та не міг знати що здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Як наслідок, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР установлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом «в» пункту 8.4 ПДР визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до пункту 3.34 розділу 33 ПДР дорожній знак «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.
Так, об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Водночас, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це психічна сфера діяльності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у зв'язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння. Елементи суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення можуть бути обов'язковими (вина) або факультативними (мотив, мета).
Вина - це свідоме, вольове відношення суб'єкта до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до настання його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Пунктом 8.2-1 ПДР передбачено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому, дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною.
Аналогічні вимоги до встановлення дорожніх знаків закріплені в підпункті 10.1.1 Національного стандарту України "Безпека дорожнього руху. ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2014".
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.04.2019 року по справі №127/12081/17, при наданні правової оцінки правомірності постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, необхідно з'ясовувати, зокрема: куди (в якому напрямку) і звідки рухався автомобіль; яким чином організовано дорожній рух на цій ділянці дороги, зокрема розташування усіх дорожніх знаків, у тому числі дорожнього знаку, який порушив позивач; правові підстави встановлення цих дорожніх знаків.
Позивач вказує, що місцезнаходження знаку, при переїзді перехрестя у напряму вулиці Буніна на вулицю Польську не дозволяє його побачити.
Дослідивши надані позивачем записи з відео реєстратора (а.с. 16) зазначає, що дійсно знак 3.34 знаходився боком по ходу руху позивача по середині перпендикулярної дороги (відносно напрямку руху позивача), що об'єктивно ускладнювало можливість позивача його побачити. При цьому, жодних інших дублюючих знаків на спірній ділянці дороги встановлено не було.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, викладена зокрема у постановах від 09 жовтня 2019 року (справа №337/3816/16-а), від 24 квітня 2019 року (справа №127/12081/17), від 20 лютого 2019 року (справа №592/12038/16-а), згідно якої дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху
З огляду вищевикладене, оскільки в діях позивача відсутня вина, як елемент суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується зі висновками суду першої інстанції про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Посилання апелянта на зазначення судом першої інстанції, що постанова винесена відносно ОСОБА_2 , а автомобіль позивача було припарковано в зоні дії дорожнього знаку 5.39 «Зона стоянки» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі посилки суду першої інстанції є технічними та не випливають на зміст судового рішення.
Щодо посилань апелянта, що суд вийшов за межі предмету позову, колегія суддів зазначає, що згідно вимог ч.2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносно доводів апелянта, що для кваліфікації адміністративних правопорушень, в тому числі і за ч. 1 ст. 122 КУпАП, не має значення, в якій формі має місце суб'єктивна сторона, колегія суддів зазначає, що в даному випадку у позивача відсутні вина у вчиненні адміністративного правопорушення, яка є обов'язковим елементом для можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 286, 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, інспектора з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркування управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Стороженка Сергія Олександровича про скасування постанови серії ОДП 5625410 по справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва