П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7450/21
Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року по справі № 420/7450/21 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій,-
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив :
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо порядку повідомлення ОСОБА_1 про необхідність подання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;
- визнати частково протиправним та частково скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про призначення гр. ОСОБА_1 пенсії №156050005435 від 24 лютого 2021 року в частині призначення пенсії з 18 лютого 2021 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області ухвалити в цій частині рішення про призначення та виплату пенсії з 22 січня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що він 10.02.2020 звернувся до Суворовського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії, так як на день звернення він досягнув 55 річного віку, набув загального стажу роботи 37 років 1 місяць 8 днів, з яких 15 років 0 місяців 14 днів стажу роботи за списком № 2.
Рішенням відповідача № 156050005435 від 13.02.2021 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через недостатність загального та пільгового стажу. В зазначеному рішенні відповідач повідомляє позивача, що до пільгового стажу не враховано періоди з 10.04.2006 по 15.09.2009, з 16.09.2014 по 09.11.2016 через відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць. Дане рішення пенсіонером одержано особисто 20.07.2020. Інші підстави відмови в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відсутні. При цьому письмово позивача не було повідомлено про перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії.
Позивач отримав лист №10686-10449/у-02/8-1500/20 від 11.11.2020, в якому відповідач письмово повідомив позивача про перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: паспорт громадянина України, заява про підтвердження стажу роботи, документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації, трудова книжку, документи, надані архівними установами, зокрема, довідка про заробітну плату, копії документів про проведення атестації робочих місць, копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.
У позові вказано, що 23.12.2020, зібравши всі необхідні документи на підтвердження спірних періодів роботи позивача за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, що дає право виходу на пенсію зі зменшенням пенсійного віку - ОСОБА_1 , звернувся із відповідною заявою № 11, встановленою за формою Додаток 1 до п.6 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, надавши на розгляд органу пенсійного фонду, пакет документів для підтвердження пільгового стажу на підставі рішення спеціальної комісії в спосіб та з переліком документів, як було зазначено в листі №10686-10449/у-02/8-1500/20 від 11.11.2020. Рішенням від 30.12.2020 протоколу №12-1 про результати розгляду заяви комісія при Головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області відмовила ОСОБА_1 в підтвердженні пільгового стажу у період роботи з 16.01.1986 по 21.08.1992, з 22.08.1992 по 03.04.1995 та з 05.04.1995 по 11.01.1997. Дане рішення отримано позивачем 12.01.2021.
Як вказано у позові, 20.01.2021, зібравши додаткові документи за новi невизнані відповідачем періоди (про які не йшлося в рішенні про відмову в призначенні пенсії №156050005435 від 13.02.2020p.), з 16.01.1986 по 21.08.1992, з 22.08.1992 по 03.04.1995 та з 05.04.1995 по 11.01.1997, зазначені в рішенні від 30.12.2020 протокол №12-1 про результати розгляду заяви комісії при Головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області, отриманому 12.01.2021, - ОСОБА_1 знов звернувся із заявою №1, встановленою за формою Додаток 1 до п.6 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням від 29.01.2021 протокол №1-1 про результати розгляду заяви комісія при Головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області підтвердила ОСОБА_1 право у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 16.01.1986 по 21.08.1992, відмовила у підтвердженні періоду роботи з 22.08.1992 по 03.04.1995 та з 05.04.1995 по 11.01.1997. Дане рішення отримано позивачем 12.02.2021. Підтвердженого стажу виявилося достатньо для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного вiку на підставі п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та пп.2 п.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, усно позивача було поінформовано про необхідність звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, встановленої за формою постанови правління Пенсійного фонду від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846.
18.02.2021 ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою та необхідним пакетом документів до Суворовського відділу обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №156050005435 від 24.02.2021 ОСОБА_1 було призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку на підставі п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788 з 18.02.2021. Рішення отримано 09.04.2021 на вимогу адвокатського запиту №100 від 31.03.2021. У позові також вказано, що позивач намагався оскаржити в досудовий спосіб рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області № 156050005435 від 24.02.2021 про призначення пенсії в частині дати, з якої органом пенсійного фонду призначено пенсію, але такі заходи не дали результату.
Як вказує позивач, в порушення пункту 1.7 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії від 10.02.2020 та розписка повідомлення до неї не містять відомостей від органу пенсійного фонду про те, що позивачу необхідно додати документи на підтвердження спірних періодів праці. В графі “перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії” зазначено лише “довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, строк подання до 09.05.2020”. Але надання такої довідки є правом, а не обов'язком пенсіонера.
Позивач вказує, що в рішенні про відмову в призначенні пенсії №156050005435 від 13.02.2020, не наведено жодних правових підстав вимоги надати атестаційні документи підприємств. Отже, відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не доказана правомірність прийняття рішення в цій частині. Також, як вбачається з рішення про відмову в призначенні пенсії №156050005435 від 13.02.2020 пенсіонера не було проінформавано про перелік документів, яких необхідно надати органу пенсійного фонду для призначення пенсії. Рішенням про відмову в призначенні пенсії №156050005435 від 13.02.2020, яке одержано позивачем 20.07.2020, відповідачем не було зазначено такої причини відмови як не зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 16.01.1986 по 21.08.1992, з 22.08.1992 по 03.04.1995 та з 05.04.1995 по 11.01.1997, чим було позбавлено права позивача реалізувати своє право на соціальний захист. Тобто, не заявивши своєчасно вимогу щодо надання необхідних документів до особи, яка намагається реалізувати право виходу на пенсію, суб'єкт владних повноважень в такий спосіб позбавив позивача можливості розпорядитися своїми правами та вчинити необхідні процесуальні дії, а саме надати органу Пенсійного фонду уточнюючі та атестаційні довідки, бо не можна оскаржити підстави, які є не зазначені в оскаржуваному рішенні, не можна надати довідки, вимогу про долучення яких не висуває орган пенсійного фонду.
На думку позивача, не зазначення відповідачем в розписці-повідомленні документів, яких необхідно надати органу пенсійного фонду для встановлення права виходу на пенсію, вручення позивачу рішення про відмову в призначенні пенсії зі спливом майже 6-тимісячного строку після його ухвалення (20.07.2020), висування вимог надання документів, необхідних для призначення пенсії зі спливом 9-тимісячного строку (25.11.2020) - свідчить про протиправність дій відповідача та порушення Порядку 22-1, який регламентує порядок та умови призначення пенсії. Такі протиправні дії призвели до того, що позивач був позбавлений права, встановленого законодавцем, подати своєчасно, у тримісячний строк з дня прийняття заяви або своєчасно дооформити документи у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, що призвело до порушення права позивача отримувати соцiальнi виплати від держави (пенсію) та користуватися своєю власністю на власний розсуд всупереч імперативній нормі права, яка міститься в ст. 41 Конституції України, протягом року.
Позивач наполягає, що відповідач розпоряджається повною та правдивою інформацією, яка була наявна у нього з самого першого звернення за призначенням пенсії позивача, з 10.02.2020, щоб призначити пенсію позивачу, бо пільговий стаж за списком № 2 був підтверджений достовірними та належними документами. Відмова зробити призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку свідчить, що відповідач зловживає своєю владою та нехтує своїми посадовими обов'язками суб'єкта владних повноважень, які на нього покладені ст. 19 Конституції України та розділом 1, 4 Порядку № 22-1, ст. 45 Закону України №1058.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позову заперечувало, надало до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що оскільки позивач не оскаржив рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.02.2020, а повторно звернувся із заявою про призначення пенсії лише 18.02.2021, підстав для призначення позивачу пенсії з 21 січня 2020 року не існує.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 20 липня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо порядку повідомлення ОСОБА_1 про необхідність подання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 156050005435 від 13.02.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-ІУ з 22.01.2020.
Зобов'язав Пенсійний фонд України у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1279 “Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги” здійснити фінансування виплати призначеної з 22.01.2020 пенсії ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 збір у розмірі 1816,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок)
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог якими покладено на апелянта зобов'язання здійснити фінансування виплати пенсії позивачу, Пенсійний фонд України подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що апелянт не є належним відповідачем по справі, оскільки забезпечує фінансування виплат територіальними органами пенсій та не є тим органом, який безпосередньо нараховує та виплачує пенсії;
- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов помилкового висновку щодо компетенційного правонаступництва Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;
- суд першої виніс рішенн, яке не може бути реалізоване Пенсійним фондом через відсутність механізму його виконання.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с.15-16).
З 14.10.1985 по 15.01.1986 ОСОБА_1 працював учнем електрозварника (“переобученцем"- мова оригіналу) корпусно-трубопроводного цеху, з 16.01.1986 по 03.04.1995 ОСОБА_1 працював електрозварником корпусно-трубопроводного цеху на Одеському судноремонтному заводі №2 та з 05.04.1995 по 11.01.1997 позивач працював на посаді газозварника ремонтного цеху в МДП" "Мортехсервіс".
10.02.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії (а.с.31-32).
Вказана заява зареєстрована за №1465.
Рішенням відповідача №156050005435 від 13.02.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через недостатність загального та пільгового стажу (а.с.33). В зазначеному рішенні відповідачем повідомлено позивача, що його загальний трудовий стаж складає 36 років 11 місяців 15 днів, пільговий стаж складає 9 років 4 місяці 19 днів та що до пільгового стажу не враховано періоди з 10.04.2006 по 15.09.2009, з 16.09.2014 по 09.11.2016 через відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць.
При прийнятті даного рішення відповідачем досліджувались, зокрема, пільгова довідка про стаж від 28.01.2020 №04-37, довідка від 22.01.2020 №01-33, накази про проведення атестації робочих місць від 10.04.2001 року №19, від 16.09.2009 №60, від 10.11.2016 №69 та картка умов праці ОСОБА_1 .
Як вказує позивач, дане рішення ним одержано особисто 20.07.2020.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про підтвердження стажу роботи.
У відповідь на звернення позивач отримав лист №10686-10449/у-02/8-1500/20 від 11.11.2020, в якому відповідачем письмово повідомлено позивача про перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: паспорт громадянина України, заява про підтвердження стажу роботи, документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації, трудова книжку, документи, надані архівними установами, зокрема, довідка про заробітну плату, копії документів про проведення атестації робочих місць, копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (а.с.36).
23.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою № 11 про підтвердження стажу роботи надавши на розгляд органу пенсійного фонду, пакет документів для підтвердження пільгового стажу (а.с.38).
Рішенням від 30.12.2020 протоколу №12-1 про результати розгляду заяви комісія при Головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області відмовила ОСОБА_1 в підтвердженні пільгового стажу у період роботи з 16.01.1986 по 21.08.1992, з 22.08.1992 по 03.04.1995 та з 05.04.1995 по 11.01.1997 (а.с.40-41).
Як зазначено у позові, дане рішення отримано позивачем 12.01.2021.
20.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою № 11 про підтвердження стажу роботи надавши на розгляд органу пенсійного фонду, пакет документів для підтвердження пільгового стажу (а.с.39).
Рішенням від 29.01.2021 протокол №1-1 про результати розгляду заяви комісія при Головному управлінні пенсійного фонду України в Одеській області підтвердила ОСОБА_1 право у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 16.01.1986 по 21.08.1992, відмовила у підтвердженні періоду роботи з 22.08.1992 по 03.04.1995 та з 05.04.1995 по 11.01.1997 (а.с.42-43).
Дане рішення отримано позивачем 12.02.2021.
Позивача, було усно поінформовано про необхідність звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, встановленої за формою Постанови Правління пенсійного фонду від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.
18.02.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, яка зареєстрована за №1709 (а.с.44-46).
До заяви позивачем були додані:
- паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- трудову книжку;
- військовий квиток;
- диплом про навчання;
- довідка з ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності (фоп);
- довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000р. по день звернення;
- довідка про джерела доходів з 01.07.2000p. (№ 4257-11.1-34);
- довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 р. №4126-11.1-34;
- довідка про заробітну плату (спецпенсії) (№ 4258-11.1-34);
- довідка про зміну назви організації (опис № 1-о)
- довідка про прийняття на роботу (навчання) (архів №3309-11.1-34);
- довідки про періоди роботи науковим працівником (архів № 4127-11.1-34);
- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників №04-37 від 28.01.2020 року.
- документ про визнання одиноким або або необхідність стороннього догляду (рішення комісії від 29.01.2021);
- документ про утримання непрацездатних членів сім'ї (головне управління статистики від 07.12.2020);
- документи про виконання роботи, яка дає право на певний вид пенсій №19 від 10.04.2001;
- документи про місце проживання (реєстрації) особи (атестація наказ № 60);
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637; (карта умов праці).
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області № 156050005435 від 24.02.2021 ОСОБА_1 було призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку на підставі п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788 (див.додаток 26) з 18.02.2021.
Зазначене рішення отримано позивачем 09.04.2021 на вимогу адвокатського запиту №100 від 31.03.2021.
Позивач, не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо порядку повідомлення ОСОБА_1 про необхідність подання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та вважаючи частково протиправним та частково таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про призначення гр. ОСОБА_1 пенсії №156050005435 від 24 лютого 2021 року в частині призначення пенсії з 18 лютого 2021 року, звернувся до суду із даним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, в порушення вимог Порядку № 22-1, письмово не було повідомлено заявника про те, які документи необхідно подати додатково, не було надано позивачу тримісячний строк для надання таких документів, що свідчить про передчасність прийнятого рішення, та не було самостійно вжито дій щодо встановлення наявності або відсутності підстав для зарахування даного періоду роботи до пільгового стажу позивача.
Відповідно у задоволенні вимоги позивача про визнання частково протиправним та часткового скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про призначення гр. ОСОБА_1 пенсії №156050005435 від 24 лютого 2021 року в частині призначення пенсії з 18 лютого 2021 року - відмовив.
Зобов'язуючи Пенсійний Фонд України здійснювати фінансування виплати призначеної з 22.01.2020 пенсії ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що за приписами Постанов Кабінета Міністрів України № 280 від 23.07.2014 та № 1596 від 30.08.1999, з урахуванням Постанови Кабінета Міністрів України №1279 від 16.12.2020, виплату призначеної позивачу пенсії має проводити саме Пенсійний Фонд України.
Проте з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Пенсійного Фонду України здійснювати фінансування виплати пенсії колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Колегія суддів , враховуючи оскарження рішення суду першої інстанції Пенсійним Фондом України лише в частині вимог які стосуються зобов'язання Пенсійного Фонду України здійснювати фінансування виплати пенсії зазначає, що в частині задоволення позовних вимог щодо: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області щодо порядку повідомлення ОСОБА_1 про необхідність подання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку; визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050005435 від 13.02.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, з 22.01.2020, рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання Пенсійного Фонду України здійснити фінансування виплати призначеної з 22.01.2020 позивачу пенсії, з огляду на таке.
Позивач повинен отримувати пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується учасниками справи.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії відповідно до п.12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2 (далі - Положення №28-2), головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Згідно з п.п. 5 п. 4 Положення №28-2, головні управління здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій.
Таким чином, з викладених норм вбачається, що функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України.
Таким чином, пенсія призначена позивачу відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплачується органом Пенсійного Фонду України.
Постановою Кабінета Міністрів України № 1596 від 30.08.1999 затверджений Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках (надалі Порядок № 1596).
Так, відповідно до пункту 1 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки у банках (в редакції Постанови Кабінета Міністрів України № 1279 від 16.12.2020), цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Отже, вказаний Порядок визначає механізм виплати пенсій головними управліннями Пенсійного фонду України шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії в уповноважених банках.
Постановою Кабінета Міністрів України № 1279 від 16.12.2020 був затверджений Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку (надалі Порядок № 1279).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1279, цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам у готівковій формі за зазначеним у заяві місцем їх фактичного проживання в межах України організаціями, що згідно із законодавством мають право здійснювати виплату і доставку пенсій та грошової допомоги.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку № 1279 (в редакції чинній до 01.04.2021) у цьому порядку терміни вживаються у такому значені, зокрема, уповноважений орган - Пенсійний фонд України, головне управління Пенсійного фонду України в області, м. Києві, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центр з нарахування та здійснення соціальних виплат.
З 01.04.2021, з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінета Міністрів України № 277 від 29.03.2021, уповноважений орган - це головне управління Пенсійного фонду України в області, м. Києві, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення місцевої держадміністрації, виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, центр з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку № 1279, виплатний об'єкт - відокремлений підрозділ (філія, представництво, відділення тощо) уповноваженої організації, який надає послуги із безпосередньої виплати і доставки пенсій та грошової допомоги їх одержувачам за місцем фактичного проживання в межах України;
За змістом Порядку № 1279, цей Порядок визначає механізми виплати пенсій або шляхом видачі сум пенсії безпосередньо у виплатному об'єкті або з доставкою до дому в обумовлений час.
Таким чином, Порядок № 1596 та Порядок № 1279 лише визначають механізми виплати пенсій зокрема шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії в уповноважених банках, або шляхом видачі сум пенсії безпосередньо у виплатному об'єкті або з доставкою до дому в обумовлений час.
Визначення Порядками № 1596 та № 1279 механізмів та процедури, за якими пенсіонер фактично може отримати пенсію не покладає на Пенсійний Фонд України обов'язку здійснювати виплату пенсії пенсіонерам, оскільки Пенсійний Фонд України, відповідно до покладених на нього завдань здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством, що прямо передбачено підпунктом 4 пункту 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінета Міністрів України № 280 від 23.07.2014 (в редакції Постанови Кабінета Міністрів України № 1279 від 16.12.2020).
Апеляційний суд звертає увагу, що “забезпечення фінансування виплат пенсій” не є тотожним поняттю “виплати пенсій”. Апеляційний суд встановив помилковість висновків суду першої інстанції щодо покладення на апелянта обов'язку забезпечити фінансування виплати позивачу перерахованої пенсії, оскільки обов'язок з виплати пенсії покладений нормою закону саме на територіальні пенсійні органи, яким в цій справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, та який відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного Фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління ПФУ №28-2 від 22.12.2014 (зареєстрованого в МЮУ за №40/26485 від 15.01.2015), здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції не досліджувалось питання, а також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі доказі, які б беззаперечно свідчили про те, що Пенсійний Фонду України не виконує та/ або не буде виконувати свої завдання, зокрема - організація, координація та король роботи територіальних органів щодо призначення (перерахунку), виплати пенсій (п.п. 6 п. 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінета Міністрів України № 280 від 23.07.2014).
Отже, апеляційний суд дійшов висновку щодо помилковості обраного судом першої інстанції способу відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання фінансування виплати перерахованої пенсії саме Пенсійним Фондом України, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині має бути скасоване з ухваленням в цій частині нової постанови про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату позивачу призначеної пенсії з 22.01.2020.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення - скасуванню в частині, з прийняттям у скасованій частині нового судового рішення.
Керуючись статтями 2-12, 72-77, 242, 257, 293, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, п. 2 ч. 5 ст. 328, 382 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року по справі № 420/7450/21 - скасувати, в частині зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити фінансування виплати призначеної з 22.01.2020 пенсії ОСОБА_1 .
Ухвалити в цій частині нову постанову.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату призначеної з 22.01.2020 пенсії ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року по справі № 420/7450/21- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.