ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 листопада 2021 року м. Київ № 280/3829/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", ліквідація якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб
до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", ліквідація якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження"; зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 61888917, на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом із позовною заявою позивач подав клопотання, в якому просив суд відстрочити сплату судового збору.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.05.2021 направлено справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.07.2021 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від02.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
07.10.2021 суд на підставі вимог 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Шевченківському РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження №61888917 про стягнення коштів з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський". Позивачем у грудні 2020 року відповідачу направлено заяву про закінчення виконавчого провадження №61888917 на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вжиття всіх заходів, передбачених частиною першою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у 2016 році Національним банком України прийнято постанову № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (ПАТ "Банк Михайлівський") та делегування повноважень ліквідатора банку".
Також позивач посилається на приписи статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, а відтак представник позивача стверджує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки не вчинено дії на виконання приписів чинного законодавства України щодо закінчення виконавчого провадження.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, згідно вимог ч.6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича (надалі відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення інформації про ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №980-014-000003367 банківського рахунку Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 10.05.2016 на суму 97000 грн. 00 коп.; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку ОСОБА_1 на суму 97000 грн. 00 коп.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2018 у справі №280/6322/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення інформації про ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №980-014-000003367 банківського рахунку Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 10.05.2016 на суму 97000 грн. 00 коп; зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 10.05.2016 на суму 97000 грн. 00 коп.
У подальшому, Запорізьким окружним адміністративним судом у справі видано виконавчі листи, які пред'явлено до примусового виконання.
На підставі виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №280/6322/19 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження №61888917.
23.04.2021 позивачем засобами поштового зв'язку на адресу Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ) направлено заяву №230-60-82/21 про закінчення виконавчого провадження №61888917 на підставі пункту 4 частини першої статі 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вжиття всіх заходів, передбачених частиною першою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо закінчення виконавчого провадження, про які позивач просив у своїй заяві, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню
Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.
За змістом положень статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, в тому числі, на підставі таких виконавчих документів як постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження.
Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, визначено, що державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником у виконавчому провадженні №61888917, з урахуванням змін, є саме Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський".
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Окрім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Таким чином, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню з підстав пункту 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону України "Про гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Виходячи з положень профільного законодавства, суд зазначає, що "уповноважена особа" в певних випадках діє по суті від імені держави (Фонду), в інших випадках, що стосується діяльності банку під час ліквідації, як посадова особа банку, його представник.
Отже, суд дійшов висновку, що "банк" та "уповноважена особа Фонду" є різними суб'єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на що ототожнення вказаних понять не допускається, а вказані особи не можуть ототожнюватись в межах виконавчого провадження як уособлення однієї особи, як одна особа.
Враховуючи те, що в межах виконавчого провадження №61888917 боржником є саме Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", а не банк , як юридична особа, то норми пункту 4 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" не розповсюджуються на особу, яка здійснює функції з управління ліквідації банку, натомість вказані норми підлягають застосуванню виключно у тому випадку, коли боржником за виконавчими провадженнями є саме банк, тобто юридична особа, у якого рішенням Національного банку України відкликано банківську ліцензію.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 2-5, 9, 14, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", ліквідація якого здійснюється безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Суддя А.С. Мазур