ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 листопада 2021 року м. Київ №640/14434/20
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ПРОФІ»
доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ПРОФІ» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 39273572) (далі - позивач, ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ») з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.03.2020 №04092615050105 та №04102615050105.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що письмових запитів від відповідача як від контролюючого органу, по взаємовідносинам із зазначеними в акті перевірки контрагентами, позивач не отримував. Позивач зазначає, що наказ на перевірку від 27.01.2020 №922 винесений на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який передбачає призначення перевірки у разі виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. За доводами позивача, у наказі на перевірку від 27.01.2020 №922 контролюючим органом не зазначено фактичні підстави проведення перевірки, передбачені законом, зокрема, відсутні посилання на неотримання від платника податку пояснень та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, а в якості підстави для проведення перевірки у наказі зазначено «Доповідна записка Департаменту податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування від 22.01.2020 №296/26-15-05-01-05», що свідчить про необґрунтованість та безпідставність такого наказу.
Позивач стверджує, що копію наказу на перевірку від 27.01.2020 №922 ним отримано разом з актом перевірки, в той час як пунктами 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено обов'язкову умову для початку проведення документальної невиїзної перевірки, як вручення копії наказу на перевірку та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки платнику податків (його представнику) до початку перевірки.
Позивач вважає, що відповідачем вчинені процедурні порушення, які вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведеної перевірки, а відтак вказане є підставою для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував та вказав про відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, підтримавши висновки акта перевірки. Відповідач стверджує, що позивач не надав до перевірки документів, які витребовувались письмовими запитами.
В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву де останній вказує, що контролюючим органом жодним чином не спростовано наявність процедурних порушень в частині проведеної перевірки, доводів позивача щодо правомірності врахування ним витрат за операціями із відповідними контрагентами та формування податкового кредиту.
На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021, відповідач 04.10.2021 надав додаткові докази по справі.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
27.01.2020 ГУ ДПС у м. Києві прийнято наказ №922 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ», на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та складено повідомлення №64/26-15-05-01-05.
ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ», за результатами якої складено акт з ненадання документів в ході позапланової невиїзної перевірки від 03.02.2020 №204/26-15-05-01-05/39273572 та акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.02.2020 №81/26-15-05-01-01/39273572.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ»:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 66897 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6637 грн.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 16.03.2020 №04092615050105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7468 грн., у тому числі за платежем: за податковими зобов'язаннями у розмірі 5974 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1493 грн.;
від 16.03.2020 №04102615050105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 8296 грн., у тому числі за платежем: за податковими зобов'язаннями у розмірі 6637 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1659 грн..
Позивач не погодився з такими рішеннями контролюючого органу прийнятими за результатами перевірки та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства
Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.
Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
- податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27 грудня 2010 року, письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
- виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
- виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
- подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
- проведення зустрічної звірки;
- в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
Наведене в сукупності свідчить про те, що виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, є достатньою підставою для звернення контролюючого органу із запитом про подання інформації. При цьому, такий запит повинен містити інформацію, яка підтверджує недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2018 у справі №826/12168/17, запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Однак, відповідач не надав суду копію запиту про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), який направлявся ТОВ «ЄВРО-ПРОФІ».
Суд враховує, що вимога про надання відповідної інформації має визначати у запиті саме фактичні дані - підстави, тобто наявність конкретних обставин. У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені підпунктом 1 та підпунктом 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, податковим органом має бути вказано в такому запиті які саме факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, виявлено податковим органом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не в змозі надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження. Зазначене звільняє платника податків від обов'язку надавати пояснення та документи на такий запит контролюючого органу, а у останнього при цьому відсутні законодавчо визначені підстави для призначення документальної позапланової перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Наведений висновок суду про те, що задля проведення перевірки необхідно зазначити факти, що свідчать про порушення податкового законодавства та відомості, які є джерелом інформації, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.02.2019 по справі №813/2716/17 та від 27.02.2018 по справі №820/19845/14.
Крім того, згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку про те, що можливість для проведення документальної позапланової перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає виключно за наявності: недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.
У контролюючого органу при цьому є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Враховуючи, що відповідач не надав суду копії запиту ні при подачі письмового відзиву, ні при подачі додаткових документів, то суд приходить до висновку, що відповідач не підтвердив наявності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача у січні 2020 року, у зв'язку з ненаданням позивачем в повному обсязі пояснень та документальних підтверджень у 2019 році.
Між тим, в межах спірних відносин оскаржуваний наказ контролюючого органу не містить підстав для проведення перевірки, обов'язковість зазначення яких передбачено підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а посилання виключно на норми Закону та на абстрактний аналіз податкової інформації без зазначення підстав, визначених у них, свідчить про порушення порядку призначення перевірки та прийняття наказу. Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.01.2019 по справі №820/5124/16 (провадження №К/9901/39699/18).
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання зазначених вимог щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових підстав такої.
Слід зазначити, що відповідно до оскаржуваного наказу документальну позапланову невиїзну перевірку позивача заплановано провести з 28.01.2020. В той же час, як вбачається із матеріалів справи, наказ на проведення перевірки та повідомлення були вручені позивачу 18.02.2020.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії податкового органу по винесенню оскаржуваного наказу не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідачем не підтверджено факт надання позивачем пояснень та інформації не в повному обсязі, а виявлені факти, які свідчать про можливі порушення позивачем податкового законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями; відповідачем не підтверджено виконання вимог податкового законодавства в частині дотримання процедури пред'явлення документів для проведення перевірки.
Суд також звертає увагу на те, що повноваження контролюючого органу це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого перевіряється судом. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.
Отже, вчинені контролюючим органом процедурні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки, зокрема щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій.
Суд наголошує, що Податковим кодексом України з метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів встановлені певні умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Вказана позиція викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 у справі № 21-425а14.
Окрім того, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Дана позиція висловлена колегією суддів Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 №816/228/17.
Верховний Суд вказав: підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
За наведеним вище висновком Великої Палати Верховного Суду, підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Визначаючись стосовно обставин, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків акта перевірки, суд приймає до уваги те, що відповідачем до матеріалів справи не надано запитів, якими б у позивача витребувались документи, що не були надані до перевірки.
Поряд з тим, суд в даному випадку автоматично не може презумувати достовірність доказів, що відображені в акті перевірки в частині неправомірної поведінки позивача, з урахуванням наступного.
Частиною першою статті 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Оскільки доказом правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зі сторони контролюючого органу є акт документальної позапланової перевірки, складений за результатом перевірки, яка проведена з порушеннями вимог чинного податкового законодавства, то даний акт не може бути прийнятий і оцінений судом як допустимий доказ.
За таких обставин, оскільки порушення порядку проведення контрольного заходу позбавляє суд процесуальної можливості прийняти акт перевірки як допустимий доказ повідомлених в ньому обставин через обмеження, визначене частиною першою статті 74 КАС України, Окружний адміністративний суд позбавлений можливості надати належну повну всебічну та об'єктивну оцінку дотримання контролюючим органом процедурних моментів під час проведення перевірки, як то витребування конкретних документів, внаслідок чого висновки відповідача про наявність в діях позивача порушень норм податкового законодавства є передчасними, а податкові повідомлення-рішення неправомірними.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що лише дотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки надає акту перевірки статусу належного та допустимого доказу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ПРОФІ» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 39273572) задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) від 16.03.2020 №04092615050105 та №04102615050105.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ПРОФІ» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 39273572) понесені ним судові витрати у розмірі 4204 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа