ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 листопада 2021 року м. Київ № 640/6881/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з 01.01.2018 на підставі Довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ВСЗ/912 від 10.02.2021 p., без обмеження пенсії максимальним розміром;
2) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 перерахованої пенсії у розмірі 100 відсотків суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018;
3) зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з 01.01.2018 на підставі Довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ВСЗ/912 від 10.02.2021 без обмеження пенсії максимальним розміром;
4) зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві провести з 05.03.2019 також з рахуванням 100 % суми підвищення пенсії після проведеного перерахунку на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ВСЗ/912 від 10.02.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2021 відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін та проведення судового засідання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 є військовим пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як зазначає позивач в позовній заяві та не було заперечено і спростовано відповідачем з посиланням на належні та допустимі докази, УПФУ проведено перерахунок пенсії позивача на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам».
При цьому, в 2018 році позивачу виплачувалось лише 50 %, а у 2019 році лише 75% суми перерахованої пенсії.
На підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2020 та додаткового рішення від 28.08.2020 по справі №640/8123/20, Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки позивачу видана довідка від 10.02.2021 №ВСЗ/912, згідно якої станом на 04.03.2020 розмір грошового забезпечення в цілому становить 31 850,00 грн.
01 березня 2021 року представник позивача звернулась до відповідача з адвокатським запитом в якому просила надати інформацію про перерахунок з 01.01.2018 пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з 05.03.2019 із врахуванням 100% підвищення пенсії на підставі наданої до ГУ ПФУ в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення №ВСЗ/912 від 10.02.2021.
Листом від 04.03.2021 №2600-0202-8/36478 відповідач повідомив представника позивача про те, що після постанови №103, Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про зміну розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а пенсія перерахована і виплачується згідно норм чинного законодавства.
Одночасно представника позивача повідомлено про отримання довідки №ВСЗ/912 від 10.02.2021 та про те, що станом на 01.03.2021 розмір пенсії ОСОБА_1 не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, внаслідок чого розмір пенсії не обмежувався.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом і просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч. 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 статті 51 названого Закону перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок проведення перерахунку).
Цим нормативно-правовим актом визначено процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави.
Так, згідно п. 1 Порядку проведення перерахунку, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.2, 3 Порядку проведення перерахунку, Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін'юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи).
Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі (п. 4 Порядку проведення перерахунку).
Водночас, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок подання документів).
Відповідно до п. 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, затверджено, зокрема, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 14), додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу (додаток 15) та розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (додаток 16).
Таким чином, збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, за висновком суду, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
Крім того, згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 121 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 718», яка набрала чинності 07 березня 2018 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 718 викладено в такій редакції: « 1. Затвердити співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби згідно з додатком. Посадові оклади за посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, встановлюються у розмірах, зазначених у схемі посадових окладів на посадах державної служби, за групами оплати праці у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, відповідно до співвідношення, затвердженого цією постановою.».
Отже, в силу вимог статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п.4 Порядку проведення перерахунку, позивач отримав право на перерахунок пенсії, яким і скористався шляхом подання відповідачу відповідної заяви та довідки про розмір грошового забезпечення.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, як на підставу для відмови у перерахунку пенсії позивача, про те, що Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про проведення перерахунку пенсій окремих категорій військовослужбовців.
Разом з тим, частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23).
Крім того, відповідно до п. 3 рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 у справі № 1-13/2004, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Зважаючи на наведене, суд зазначає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатись та визначається безпосередньо Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у розумінні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, в той час як невиплата таких сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Наведена правова позиція підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішеннях від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України» (заява №10972/05), згідно з яким поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (п. 22) та від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та 71378/10), в якому Суд нагадав, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).
Враховуючи викладене, суд вважає за правильне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо перерахунку пенсії, призначеної ОСОБА_1 на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.02.2021 №ВСЗ/912 та зобов'язання відповідача вчинити дії в цій частині з 01.04.2020.
При цьому, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та здійснення перерахунку з 01.01.2018 задоволенню не підлягають, як необґрунтовані, оскільки в довідці від 10.02.2021 №ВСЗ/912 чітко вказано, що розмір обрахованого в ній грошового забезпечення визначено станом на 04.03.2020, а не на 01.01.2018. При цьому, як зазначено вище, за змістом ч.2 ст.51 Закону, перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто в даному випадку з 01.04.2020.
Стосовно виплати пенсії позивачу з 01.01.2018 не в повному обсязі, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 передбачено проведення виплати перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 01.01.2018 у таких розмірах:
- з 01.01.2018 - 50 %;
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %;
- з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Тобто, вказаним пунктом визначено порядок виплати сум підвищення перерахованої пенсії, згідно якого виплата пенсії фактично зменшена (виплата 50 та 75 відсотків) та розстрочена на значний термін (протягом 2018-2020 років).
Суд зазначає, що ст. 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який забезпечує, зокрема, державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України (частина перша статті 113, пункт 1 статті 116 Основного Закону України).
У свою чергу, за правилами частини першої статті 117 Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
За змістом ст.ст. 49, 52 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.
Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» №3166-VI від 17.03.2011.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, відповідно до п. 1, 2 якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Пунктом 7 Положення № 280 передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 28-2), п. 2 якого встановлено, що головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Аналіз наведених вище приписів законодавства дає підстави для висновку, що відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУ ПФ не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 та постановою Верховного Суду від 12.12.2019 в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, на період з 01.01.2018 по 04.03.2019 включно норми постанови КМ України №103 від 21.02.2018 були чинними, не визнавались неконституційними та підлягали виконанню. При цьому, вказані норми не змінювали регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначали порядок виплати перерахованих пенсій.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що з 01.01.2018 пенсію позивача перераховано у відповідності до ст. 63 Закону №2262 та постанови КМ України № 103.
Виплата перерахованої пенсії на користь позивача також була проведена з урахуванням Постанови № 103, а саме розмірах: з 01.01.2018 - 50 %, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %.
Суд зазначає, що оскільки станом до 05.03.2019, окремі положення постанови КМ України № 103, які визначали порядок проведення виплат перерахованих пенсій станом на 01.01.2018, не втратили свою чинність, в 2018 році відповідач, як територіальний орган Пенсійного фонду України, зобов'язаний був їх застосовувати, а відповідно останнє не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до 05.03.2019.
Таким чином, виплата позивачу перерахованої суми пенсії у 2018 році у розмірі 50 % та з 01.01.2019 по 04.03.2019 у розмірі 75 % є правомірною.
У свою чергу, виходячи з вищевстановлених обставин, визначене п. 2 Постанови №103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії втратило чинність із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, тобто 05.03.2019, а відтак, ураховуючи наведені вище положення закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене та те, що пункти 1, 2 постанови № 103 були чинними до 05.03.2019, а відтак підлягали застосуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, то суд приходить до висновку, що позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Аналогічна правова позиція була викладена у зразковій справі Верховним Судом у рішенні № 160/3586/19 від 06.08.2019, постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в також в частині, що стосується визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не перерахунку та невиплати з 05.03.2019 року позивачу 100% підвищення пенсійного забезпечення.
Стосовно обмеження пенсії максимальним розміром, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Згідно із ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції ч. 5 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262), якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016 (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII), було доповнено ч. 5 ст. 43 Закону № 2262 наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
У подальшому до ст. 43 Закону №2262 вносилися зміни і доповнення, з урахуванням яких частина 5 вважається частиною 7.
Отже, у період з 01.01.2016 по 31.12.2017 діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740 грн. відповідно до Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно із законами України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про державний бюджет України на 2018 рік» і від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії з 01.01.2018 склав 13730 грн. Максимальний розмір пенсії з 01.01.2016 по 31.12.2017 складав 10740 грн.
У той же час, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд приймає до уваги те, що Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дає змогу дійти висновку, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.
Це означає, зокрема, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положень про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17 та від 03.10.2018 у справі № 753/1216917.
За таких обставин суд вбачає наявність підстав для зобов'язання Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження розміру з 01.04.2020 p.
При цьому, приходячи до переконання про наявність підстав для зобов'язання відповідача вчинити вказані дії саме з 01.04.2020, суд виходить із того, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів обмеження граничного розміру пенсії з 01.01.2018.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо перерахунку пенсії, призначеної ОСОБА_1 , на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.02.2021 №ВСЗ/912.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2020 відповідно до довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.02.2021 №ВСЗ/912 про розмір грошового забезпечення станом на 04.03.2020 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених раніше виплат.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не перерахунку та невиплати з 05.03.2019 року ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
6. В решті позовних вимог - відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири грн 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович