16 листопада 2021 р. № 400/4820/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), пр. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056,
про:визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди в розмірі 68 000,00 грн.,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасного відкриття 08.06.2021 р. виконавчого провадження за виконавчим листом від 13.04.2021 р. № 400/3384/20, отриманого відповідачем 17.05.2021 р.; стягнення 68000,00 грн моральної шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.05.2021 р. направив відповідачу на виконання виконавчий лист від 13.04.2021 р. № 400/3384/20, який вручено 17.05.2021 р. Однак виконавче провадження відкрито лише 08.06.2021 р., що позивач вважає протиправною бездіяльністю, оскільки строк, установлений ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон 1404), перевищено в 22 рази. Протиправна бездіяльність відповідача викликала в позивача розчарування в державних інституціях, відчуття несправедливості, занепокоєння про відсутність належних гарантій та захисту його прав як громадянина, діючого військовослужбовця та учасника бойових дій, а також негативні емоції, у той самий час, як позивач виконував службові (бойові) завдання в зоні ООС, що завдало позивачу моральних страждань та приниження. За внутрішнім переконання позивача, завдану йому моральну шкоду слід оцінити в розмірі 68000,00 грн, що є десятикратною сумою недоплаченої соціальної допомоги в 2020 році.
08.11.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позов (а. с. 72-76), де зазначено, що примусове виконання розпочинається з моменту передачі заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження та оригіналу виконавчого документа державному виконавцю. Саме з моменту отримання державним виконавцем документів стягувача, які пройшли необхідну реєстрацію, необхідно визначати початок перебігу строку для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Заяву позивача про відкриття виконавчого провадження отримано державним виконавцем 07.06.2021 р., а виконавче провадження відкрито 08.06.2021 р., що відповідає нормам ст. 26 Закону № 1404. Позивач не надав доказів понесених страждань. До відкриття виконавчого провадження позивач не проявляв зацікавленості щодо результату розгляду своєї заяви. Відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього моральної шкоди, оскільки в позові не доведено факт порушення прав позивача.
За клопотанням позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 р. по справі № 400/3384/20 визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги (а. с. 13-15).
Рішення суду набрало законної сили 30.03.2021 р., а 13.04.2021 р. по справі видано виконавчий лист (а. с. 22).
Як зазначив позивач, 14.05.2021 р. він направив відповідачу заяву про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу від 13.04.2021 р. по справі № 400/3384/20 (а. с. 21).
У позовній заяві зазначено, що за даними трекінгу поштового відправлення Укрпошти поштове відправлення № 0500387251785 вручено 17.05.2021 р.
Виконавче провадження № 65704288 з примусового виконання виконавчого листа від 13.04.2021 р. по справі № 400/3384/20 відкрито 08.06.2021 р. (а. с. 17-18).
29.09.2021 р. виконавче провадження № 65704288 закінчено (а. с. 82-83).
Спір у даній справі стосується своєчасності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За приписами ст. 13 Закону № 1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404).
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач не надав суду доказів того, що поштовим відправленням № 0500387251785 відповідачу направлено заяву про примусове виконання виконавчого листа від 13.04.2021 р. по справі № 400/3384/20 та таке відправлення отримано державним виконавцем 17.05.2021 р.
Натомість відповідач надав копію заяви позивача про примусове виконання виконавчого листа від 13.04.2021 р. по справі № 400/3384/20, на якій міститься відбиток штампу вхідної кореспонденції з датою 07.06.2021 р. (а. с. 78-79).
Таким чином, виходячи з наявних у справі матеріалів, виконавче провадження відкрито на наступний день після отримання державним виконавцем виконавчого документа.
Отже, обставини, на які посилається позивач, не доведені в ході розгляду справи. Підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною відсутні.
Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 68000,00 грн.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених ч. 2 цієї статті.
Питання практики застосування положень законодавства щодо відшкодування моральної шкоди висвітлено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно з п. 4 якої позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови).
Пунктом 5 зазначеної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач не надав суду жодних доказів завдання моральної шкоди, зокрема, спричинення моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиль, спрямованих на організацію свого життя тощо.
Враховуючи позицію Верховного Суду (постанова від 15.12.2020 р. № 752/17832/14-ц), розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У даній справі, на переконання суду, позовні вимоги направлені не на захист порушених прав позивача, а на безпідставне збагачення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень чималого розміру моральної шкоди.
Суд встановив, що протягом 2021 року позивачем до Миколаївського окружного адміністративного суду подано три позови, в яких заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди. Так, у справі № 400/3360/21 позивач просив 73540,00 грн (у цій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін П'ятим апеляційним адміністративним судом), у справі № 400/4820/21 позивач просить 68000,00 грн, у справі № 400/8267/21 позивач просить 100000,00 грн моральної шкоди (справа не розглянута).
Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення 68000,00 грн моральної шкоди слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (пр. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056) про визнання протиправною бездіяльності щодо несвоєчасного відкриття 08.06.2021 р. виконавчого провадження за виконавчим листом від 13.04.2021 р. № 400/3384/20, отриманого відповідачем 17.05.2021 р.; стягнення 68000,00 грн моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 16.11.2021 р.
Суддя Н. В. Лісовська