Справа № 415/1237/21
Провадження № 22-ц/810/761/21
16 листопада 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Луганської В.М.,
за участю секретаря Сінько А.І.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Державне підприємство «Первомайськвугілля»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Державного підприємства «Первомайськвугілля»
на рішення Лисичанського міського суду Л уганської області від 03 серпня 2021 року, ухваленого Лисичанським міським судом Луганської області у складі: судді Калмикової Ю.О. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
22 лютого 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що з 18.05.2020 по 19.10.2020 працював у Державному підприємстві «Первомайськвугілля» на посаді директора з МТП, транспорту і збуту продукції.
Звільнений позивач за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. В день звільнення позивачу була видана трудова книжка, але повний рахунок відповідно до ст. 116 КЗпП України не проведений і здійснювався вдповідачем частками. Остання частка заборгованості була перерахована відповідачем на рахунок позивача 25.01.2021 р. Затримка виплати нарахованої заробітної плати становить 67 робочих днів.
Згідно з довідкою ДП «Первомайськвугілля» №08/4-25-15 від 29.01.2021 середньоденна заробітна плата позивача складає 969,34 грн.
Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 19 жовтня 2020 року по 25 січня 2021 року становить 64945,78 грн із розрахунку 67 робочих днів * 969,34 грн/день.
Посилаючись на порушення відповідачем строку розрахунку при звільненні та як на правову підставу своїх вимог на ст. 117 КЗпП України, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 жовтня 2020 року по 25 січня 2021 року в розмірі 64945,78 грн та судовий збір в розмірі 908 грн.
Від відповідача надійшов відзив на позов проти задоволення позову, в якому зазначено, що позивача звільнено відповідно п. 1 ст. 40 КЗпП України 19 жовтня 2020 року згідно наказу №238-к, жодного разу позивач не звертався до підприємства ні в усній формі ні в письмовій з вимогами про остаточний розрахунок. В зв'язку з тяжким та скрутним фінансовим становищем на підприємстві з позивачем був проведений остаточний розрахунок 18 грудня 2020 року, а саме: 18 грудня 2020 за жовтень в сумі - 30297,25 грн (без утримання податків й інших обов'язкових платежів) =24124,83грн (з утриманням податків й інших обов'язкових платежів); 25 січня 2021 позивачу була виплачена грошова компенсація за несвоєчасну виплачену зарплату за серпень, вересень, жовтень сумі - 567,27 грн =456,63 грн (з утриманням податків й інших обов'язкових платежів); станом на 19 грудня 2020 перед позивачем ДП «Первомайськвугілля» заборгованості по заробітній платі не має.
Середньоденний заробіток складає: 969,34 грн, період затримки розрахунку з моменту звільнення по день остаточного розрахунку з позивачем становить 44 робочі дні, а саме: Жовтень-9 роб ./дні; Листопад - 21 роб./день; Грудень - 14 роб./дні; 44 дні х 969,34 грн = 42 650,96 грн (без утримання податків й інших обов'язкових платежів) =34 334,02 грн (з утриманням податків й інших обов'язкових платежів).
Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає в наслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і відповідачем 25 січня 2021 року була виплачена позивачу така компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 567,27 грн відповідно до «Порядку проведенні компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 р. №159» і виконано перед позивачем всі зобов'язання.
Позивач мав можливість одразу після звільнення звернутися до підприємства чи до суду за стягненням заборгованості з виплати заробітної плати, але навпаки відтягував час для стягнення середнього заробітку.
Як, зазначено в позовній заяві позивача, належні суми виплачувалися частками, тобто у відповідача був відсутній прямий умисел направлений на невиплату належних позивачеві грошових коштів при звільненні, і при першій можливості відповідач погашав заборгованість.
Також, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку перевищує розмір не своєчасно виплачених сум, в чому полягає очевидна не співмірність сум середнього заробітку з сумою несвоєчасно виплаченої заробітної плати при звільненні, та те, що заборгованість частково погашалася.
Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. у цивільній справі № 761/9584/15-ц.
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 03 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.
Стягнуто з Державного підприємства «Первомайськвугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 жовтня 2020 року по 25 січня 2021 року в розмірі 64945,78 грн. Вирішено судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач Державне підприємство «Первомайськвугілля», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 серпня 2021 року змінити в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до апеляційної скарги з зазначенням сум утримання відповідних податків.
Апеляційна скарга мотивована тим, що обсяг відповідальності відповідача є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, є несправедливим щодо роботодавця, а також третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема із виплати заробітної плати іншим працівникам; суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 64945,78 грн, оскільки середня заробітна плата позивача складала 20356,14 грн, а недоплачена сума компенсації складала лише 456,63 грн, то враховуючи неістотність цієї суми відносно розміру її заробітку, скаржник вважає застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку. Таким чином, підлягають стягненню кошти в розмірі 1428,80 грн (2,2% від суми середнього заробітку за весь час затримки).
Враховуючи зазначене сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинна складати 35762,82 грн (з урахуванням утримання податків й інших обов'язкових платежів).
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 серпня 2021 року постановлено законно, з додержанням норм матеріального і процесуального права та просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення залишити без змін.
Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії - Кострицького В.В., Стахової Н.В. Апеляційне провадження по справі було відкрито 02 вересня 2021 року. Ухвалою суду в ід 13 вересня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 26 жовтня 2021 року об 11-30 год. У зв'язку із перебуванням судді Стахової Н.В. на лікарняному розгляд справи призначений на 16 листопада 2021 року о 11.30 год. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 вилучено суддю Стахову Н.В. у зв'язку із перебуванням у відпустці, новий суддя у складі суду Луганська В.М.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено та ніким із учасників справи не оспорюються обставини того, що ОСОБА_1 був звільнений з Державного підприємства «Первомайськвугілля» 19.10.2020 на підставі наказу № 238-К згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої 07.09.1970 року на його ім'я.
Згідно з довідкою №08/4-25-15 від 29.01.2021 року, наданою ДП «Первомайськвугілля» ОСОБА_1 , його середньоденна заробітна плата складає 969,34 грн.
Згідно з довідкою № 70 від 27.04.2021 року, наданою ДП «Первомайськвугілля», ОСОБА_1 в жовтні 2020 нарахована заробітна плата в сумі 30297,25 грн до сплати з урахуванням податків 24124,83 грн, виплачена 18.12.2020. Компенсація за несвоєчасно виплачену зарплату за серпень, вересень, жовтень 2020 нарахована у сумі 567,27 грн, до сплати з урахуванням податків 456,63 грн виплачена 25.01.2021. Заборгованість по заробітній платі станом на 19.12.2020 немає.
Згідно з випискою по картковому рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_2 , 25.01.2021 року було здійснено безготівкове зарахування на рахунок заробітної плати у сумі 456,63 грн.
Переглядаючи рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
По справі не вбачається спору щодо розміру невиплаченої позивачу станом на час звільнення суми заборгованості по заробітній платі.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
Враховуючи вищезазначене, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).
З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Колегія суддів вважає правильним розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку 67 робочих днів і правильне врахування часу затримки розрахунку як з наступного дня за звільненням - 20.10.2020 - до 25.01.2021 року, коли позивачу було виплачено компенсацію за час затримки розрахунку.
Вказана компенсація у відповідності до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати» мала бути виплачена у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому період затримки визначений позивачем вірно і становить 67 робочих днів або 98 календарних днів.
Проте, наведені висновки, зроблені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), які з огляду на вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України суд має враховувати для застосування відповідної норми права до спірних правовідносин, дають підстави для висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги в частині неврахування судом під час задоволення позову у повному обсязі обставин справи та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 64945,78 грн.
У вказаній справі вбачається, що обсяг відповідальності відповідача не відповідає принципу розумності та співмірності із допущеним правопорушенням.
З огляду на не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, за обставин цієї справи колегія суддів погоджує доводи апеляційної скарги та вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належних виплат у розмірі 20356,14 грн (з відрахуванням податків та обов'язкових платежів, які провадяться станом на час виплати роботодавцем як особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку, зокрема: з доходів у вигляді заробітної плати, і який є податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. 171.1 ст. 171 Податкового Кодексу).
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.
До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 161/11565/19 (провадження № 61-729св20).
Тому доводи апеляційної скарги в наведеній частині є слушними, а позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України підлягають задоволенню частково на суму 20356,14 грн, що відповідає середньому заробітку позивача (а.с. 10).
Довід скарги про поведінку позивача, який звернувся до суду із теперішнім позовом через тривалий час після звільнення, не відповідає матеріалам справи, з яких вбачається звернення ОСОБА_1 до суду 22.02.2021 після його звільнення 19.10.2020 і після проведення з ним відповідачем повного розрахунку 25.01.2021.
Як помилковими є і посилання скаржника на те, що виплачена позивачу 25.01.2021 сума є компенсацією а по заборгованості із заробітної плати відповідач розрахувався із позивачем остаточно у грудні 2020 року, тому затримка у розрахунку становить 44 дні, оскільки законодавець пов'язує відповідальність роботодавця у вигляді виплати середнього заробітку не із затримкою виплати заробітної плати, а із затримкою розрахунку при звільненні і невиплатою всіх сум, що йому належать від підприємства, установи, організації (ст. 116 КЗпП України). Сума грошової компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату входить до сум, по яких роботодавець має провести розрахунок із працівником в день звільнення.
Викладені у відзиві позивача заперечення проти задоволення апеляційної скарги колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах частини четвертої статті 263 ЦПК України про обов'язкове врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Натомість є помилковими доводи апеляційної скарги про необхідність зазначення в рішенні суду щодо сум утримання відповідних платежів, оскільки, як йшлося вище, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку, зокрема: з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів, є податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п. 171.1 ст. 171 Кодексу).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Кодексу.
Так, податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену ст. 167 Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу), а також інші обов'язкові збори та платежі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або часткового і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Тому, діючи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні та зменшенню суми стягнутого з Державного підприємства «Первомайськвугілля» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку з 64945,78 грн до 20356,14 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 908 грн (а.с. 1). Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача належало до стягнення 284,60 грн.
За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 1362 грн (150% від розміру судового збору, сплаченого за подання позовної заяви). Пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги з позивача на користь відповідача до сплати належить 426,90 грн.
З урахуванням взаємозаліку - з позивача на користь відповідача стягненню підлягає 142,30 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Первомайськвугілля» задовольнити частково.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 серпня 2021 року змінити, зменшивши розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 жовтня 2020 року по 25 січня 2021 року з Державного підприємства «Первомайськвугілля» на користь ОСОБА_2 з 64945,78 грн до 20356,14 грн.
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03 серпня 2021 року скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Первомайськвугілля» на користь ОСОБА_2 судового збору в розмірі 908 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Державного підприємства «Первомайськвугілля» (адреса: 93292, Луганська область, Попаснянський район, м. Гірське, вул. І. Данькова, буд. 21, код ЄДРПОУ 32320594), судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 142,30 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 16 листопада 2021 року.
Головуючий
Судді: