Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/809/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія ст.187 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
16.11.2021 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2021 року, якою стосовно обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Світловодськ Кіровоградської області, громадянину України, не одруженому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому,
продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме з 12.00 год.09 листопада 2021 року по 12.00 год.07 січня 2022 року, без визначення розміру застави.
Цією ж ухвалою ОСОБА_9 продовжено строк тримання під вартою та ОСОБА_10 , продовжено строк домашнього арешту у нічний час, однак судове рішення відносно них не оскаржуються.
В провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120270001520 від 25 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачених у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.187 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а обвинуваченому ОСОБА_10 - домашнього арешту. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів проти власності, життя і здоров'я, передбачених ч.ч.3,4 ст.187 КК України, при цьому ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченим запобіжних заходів не зникли.
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2021 року ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Цією ж ухвалою ОСОБА_9 продовжено строк тримання під вартою та ОСОБА_10 , продовжено строк домашнього арешту у нічний час, однак судове рішення відносно них не оскарджуються.
Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством та погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого організованою групою, які закон класифікує, як особливо тяжкі злочини, що передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.187 КК України.
Також, ОСОБА_8 може переховуватися від суду, оскільки він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які їм загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна. Злочини є умисними, корисливими та вчинені в складі організованої злочинної групи, що значно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, що вказує на існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Крім того, ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків та потерпілих, зокрема, перебуваючи на свободі, матимуть можливість визначити з іншими обвинуваченими спільний план заходів надання свідчень у провадженні, в тому числі повідомлення неправдивих обставин щодо власних дій з метою уникнення кримінальної відповідальності та, які наразі судом не допитані, що вказує на існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Також, ОСОБА_8 може вчинити інші подібні кримінальні правопорушення, пов'язані із вчиненням майнових корисливих злочинів, так як обвинувачений своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння вказаних злочинів та суспільно-корисною діяльністю на момент застосування до них запобіжного заходу у виді тримання під вартою не займалися, обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий, не працює, не одружений, утриманців не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, рішення ЄСПЛ - «Сельчук проти Туреччини» (Selcuk v. Turkey), «Мацнеттер проти Австрії» (Matznetter v. Austria), а тому існує можливість їх ухилення від кримінальної відповідальності, що дає достатні підстави для існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 просить змінити ухвалу районного суду та обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків згідно ст. 194 КПК України. Також в апеляційній скарзі захисник просить визначати його підзахисному заставу в розмірі 182 000 гривень.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_11 утримується під вартою понад розумні строки, без реального обґрунтування ризиків (передбачених ст.177 КПК України), а зазначені ризики в клопотанні сторони обвинувачення є лише абстрактними, та нічим не підкріплені щодо реальності, (перебуває під вартою з 27.01. 2020 р.).
Вважає, що районний суд при розгляді клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежився лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування, без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи.
Обвинувачений ОСОБА_8 по даному кримінальному провадженню більше 1 року 7 місяців перебуває під вартою, більшість судових засідань фактично були відкладені через різні процесуальні обставини, а сама справа з незалежних від суду та обвинуваченого підстав залишається невирішеною, а тому наявність тільки обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину перестала сама по собі бути підставою для позбавлення його свободи, при цьому стороною обвинувачення при розгляді питання доцільності продовження обвинуваченому тримання під вартою не доведено, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На думку захисника з урахуванням наявності у обвинуваченого постійного місця проживання у АДРЕСА_2 , де мешкає його сім'я, зважаючи на тривалий строк перебування обвинуваченого під вартою без вирішення справи по суті, приймаючи до уваги презумпцію невинуватості обвинуваченого та відсутність доведених перед судом підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, яке має бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, приймаючи до уваги той факт, що інші обвинувачені з рівноцінним обвинуваченням не перебувають під вартою і належним чином виконують умови обраних щодо них запобіжних заходів. також враховуючи наявний на даний час здоров'я обвинуваченого (тахікардія та захворювання серцево-судинної системи докази суду були наданні під час судового засідання) наявна необхідність змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який, а саме на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, поклавши на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Вважає, що на сьогоднішній день немає жодного реального ризику (обвинувачений визнає свою провину у вчиненому ним злочину, але не визнає кваліфікацію; має позитивні характеристики з місця проживання, відомостей негативного характеру з приводу його репутації суду не було надано. Активно сприяв розкриттю злочину котрий вчинив, шляхом надання викривальних показів та приймав активну участь в слідчих експериментах.
Можливості впливати на хід судового слідства у нього не має, вплинути на свідків також, так як основні свідки очевидці вчинення злочину вже досудовим слідством допитані та проведені з даними особами всі необхідні слідчі дії, інші особи не були безпосередніми очевидцями самої події злочину, знищити будь-які речові докази по кримінальному проваджені також немає такої можливості так як всі речові докази по справі слідством були вилучені і знаходяться у розпорядженні прокурора.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою а бо ж продовження такого заходу, суддя може визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом.
З урахуванням вимог ст.5 Конвенції, правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року по справі «Тодоров проти України» відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку», а також ст.5 п.З Конвенції, де визначено право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання, відповідно вимог ст. 182 ч,4 КПК України, сторона захисту вважає можливим визначити обвинуваченому ОСОБА_8 розмір застави, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого при покладенні на останнього ряду передбачених законом процесуальних обов'язків.
Відповідно ст.182 ч.5 п.3 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини кримінального провадження, на думку захисника, необхідно визначити обвинуваченому заставу в розмірі 182 000 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжних захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент.
Разом з тим, ОСОБА_8 утримуючись під вартою, зіткнувся з затримками в отриманні консультацій з лікарем - кардіологом, або взагалі з відсутністю таких консультацій, а також із затримками у проведенні медичного обстеження, та не проведенням рекомендованого оперативного лікування. Така ситуація, пов'язана з неподанням заявнику належної медичної допомоги, триває ї на даний час що констатує порушення статті 3 Конвенції у даній справі
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити зазначив,що на даний обвинуваченому забезпечена належна медична допомога, прокурора, який просив судове рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали клопотання, які надійшли на електронну адресу апеляційного суду і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до частини п'ятої цієї статті слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
В провадженні Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120270001520 від 25 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинувачених у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.187 КК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що на розгляді у Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч. 2 ст. 187 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 інкримінується вчинення чотирьрох епізодів кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами.
На думку колегії суддів, суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.ч.3,4 ст.187 КК України, оскільки такий висновок підтверджується доданими до клопотання доказами, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені передбачених ч.ч.3,4 ст.187 КК України.
Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у суду були чіткі докази винуватості особи, якій пред'явлено обвинувачення.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, що пред'явлені в обвинуваченні, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Тобто, суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 встановив наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких підстав, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задоволення клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_8 на особисту свободу.
Доводи захисників про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 колегією суддів не можуть бути враховано.
Не визнання вини та тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватими, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування їх від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень.
Ризик переховування підозрюваного ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.
Так, ОСОБА_8 розуміючи, що злочини передбачені ч.ч.3,4 ст.187 КК України є особливо тяжким злочином, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років, враховуючи відсутність обставин, які пом'якшують покарання може вчинити спроби направленні на переховування від суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.
З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, як ОСОБА_8 добре зазнає потерпілих, проживає із ним в одному населеному пункті, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до обвинуваченого альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов'язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на потерпілих і свідків з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.
Ризик вчинення ОСОБА_8 нових кримінальних правопорушень підтверджується обставинами справи, відповідно до яких останній усвідомлюючи безкарність з боку Держави, знову вчинить дії направленні на продовження систематичної злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності.
Окрім цього, особисте зобов'язання не може бути застосоване до обвинуваченого ОСОБА_8 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м'яким, а кримінальне правопорушення, яке вчинив останній є особливо тяжким.
Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків і зобов'язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.
Що стосується тверджень захисників, що можливо ОСОБА_8 застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою,то такі доводи захисника на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Доводи апеляції захисника про те, що судом першої інстанції не враховано особу ОСОБА_8 колегією судді не можуть бути враховано, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, а саме у нього наявний високий ризик можливості переховування від органів досудового розслідування та з метою уникнення кримінальної відповідальності наявний ризик впливу на свідків та потерпілих, а також ризик вчинення нового кримінального правопорушення.
В той же час, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.
З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою - не забезпечить виконанням підозрюваним процесуальних обов'язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Отже, ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу та продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час та не вичерпались і будуть продовжувати мати місце. Можливість настання ризиків безпосередньо залежить від застосування до обвинуваченого, більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, застава.
А тому, належна поведінка ОСОБА_8 не може бути забезпечена шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду, намагатися переховуватися в іншій країні, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень.
Також, слідчий суддя у відповідності до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою правильно не визначив ОСОБА_8 розмір застави оскільки він підозрюється у вчиненні особливо злочину, який поєднаний із насильством та погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого організованою групою.
З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи захисника про визначення ОСОБА_8 розмір застави.
В той же час, як вбачається з обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, саме безкарність з боку Держави та бажання продовження систематичної злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, спрямували ОСОБА_8 на створення злочинної групи
Крім того, твердження захисника про те, що стан здоров'я ОСОБА_8 не дозволяє йому перебувати під вартою колегія суддів залишає без задоволення, оскільки за матеріали справи не містять будь-яких протипоказань, які б унеможливлювали утримання під вартою обвинуваченого, що було б встановлено висновком уповноваженого органу по даному провадженню - не має. Навіть за наявності хронічних хвороб, які має обвинувачений ОСОБА_8 належна медична допомога може буди надана та забезпечена медичною частиною установи відбування покарань.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2021 року необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2021 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, а саме з 12 години 00 хвилин 09 листопада 2021 року по 12 годину 00 хвилин 07 січня 2022 року, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4