Справа № 344/16206/21
Провадження № 1-кс/344/6387/21
13 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021091010000976, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернулась з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в обґрунтування якого вказала, що слідчим відділом Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження № 12021091010000976 від 17.09.2021 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Встановлено, що у вересні 2021 року у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом таємного викрадення із транспортних засобів на території м. Івано-Франківська.
З цією метою, 16.09.2021, у нічний період часу, ОСОБА_5 направився на вул. Гетьмана Мазепи у м. Івано-Франківську, де неподалік будинку № 173, побачив припаркований автомобіль марки "Toyota Land Cruiser Prado", реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, який перебував у користуванні ОСОБА_8 . В цей час ОСОБА_5 вирішив таємно викрасти чуже майно, проникнувши до цього транспортного засобу.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 підійшов до вказаного транспортного засобу, та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, спрямований на таємне викрадення чужого майна, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, з корисливих спонукань, за допомогою спеціального заготовленого предмету, шляхом розбиття, пошкодив скло правого бокового вікна багажного відділення автомобіля марки "Toyota Land Cruiser Prado", реєстраційний номер НОМЕР_1 , тим самим забезпечивши собі доступ до багажного відділення вказаного транспортного засобу.
В подальшому ОСОБА_5 незаконно проник до багажного відділення вказаного автомобіля, звідки таємно викрав електросамокат марки «Segway-Ninebot E22E», темносірого кольору, вартість якого згідно висновку експерта №СЕ-19/109-21/10586-ТВ від 24.09.2021 становить 9 767,00 грн, який належить ОСОБА_9 .
Після чого, ОСОБА_5 , з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 9 767,00 грн.
30 вересня 2021 року ОСОБА_5 в порядку ст. 277-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець м. Івано-Франківська, непрацюючий, з середньою освітою, неодружений, згідно ст. 89 КК України несудимий.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, що містяться у протоколі огляду місця події, висновком експерта № СЕ-19/109-21/10588-Д від 27.09.2021, висновком експерта №СЕ-19/109-21/10586-ТВ від 24.09.2021, довідкою про перевірку слідів рук за автоматизованим дактилоскопічним обліком «Дакто-2000», показаннями потерпілого ОСОБА_8 та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- п. 1 - ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі та усвідомлює неминучість покарання за вчинення вказанй злочин. Також за останньою відомою адресою, а саме по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 згідно показів сусідів та брата ОСОБА_10 не проживає протягом останніх двох років. Наразі місце знаходження підозрюваного не відоме.
- п. 2 - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки місце знаходження викраденої речі на теперішній час досудовим розслідуванням не встановлено.
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, не має стійких соціальних зв'язків.
Враховуючи вищенаведене, репутацію підозрюваного, тяжкість криміналього правопорушення, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання на думку слідчого та прокурора є недостатнім, для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не можливо, оскільки останній не має постійного місця проживання.
Неможливе ініціювання питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали та просили клопотання задовольнити.
В судовому засіданні захисники підозрюваного та підозрюваний проти клопотання заперечили, вважають наведені прокурором ризики недоведеними. Просили у задоволенні клопотання відмовити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний в судовому засіданні також зазначив про те, що про перебування його в розшуку йому було нічого невідомо, оскільки він перебував поза межами міста на роботі. Від органу досудового розслідування не переховувався, після першого телефонного дзвінка від слідчого повідомив про своє місцезнаходження.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисників, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого станом на даний час підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено слідчим суддею, 30 вересня 2021 року ОСОБА_5 в порядку ст. 277-278 КПК України (шляхом вручення повідомлення про підозру родичу) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
12.10.2021 року постановою слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області зупинено досудове розслідування та оголошено підозрюваного ОСОБА_5 в розшук.
13.10.2021 року Івано-Франківським міським судом надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
12.11.2021 року працівниками ВКП Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3. ст. 185 КК України.
У зв'язку з цим постановою слідчого СВ Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 12.11.2021 року відновлено досудове розслідування.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри та наявні в матеріалах провадження документи свідчать про причетність ОСОБА_5 до інкримінованих йому дій, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження (не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення), як і не вправі вирішувати питання вірності правової кваліфікації вчиненого діяння, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, - то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про обґрунтованість пред'явленої підозри.
При цьому, враховуючи конкретні фактичні обставини в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про те, що прокурором частково доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховуватись від органів досудового за вчинення кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а тому він усвідомлює неминучість покарання.
В той же час, враховуючи конкретні обставини в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про те, що на даному етапі прокурором не доведено неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, та обґрунтованим в судовому засіданні.
Слідчий суддя вважає, що доведені прокурором певні ступені ризиків можливості переховування підозрюваного від органу досудового слідства та суду, на думку слідчого судді, можна усунути шляхом застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Так, згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу.
Отже, враховуючи вищевикладене та вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до кримінального правопорушення, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю, що у відповідності до ч.4 ст. 194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього наступних обов'язків:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування з свідками.
5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну
На думку слідчого судді, застосування саме такого запобіжного заходу, як особисте зобов'язання, буде ефективним в даному кримінальному проваджені, не перешкоджатиме ходу досудового розслідування та досягненню його мети.
Вирішуючи дане клопотання, враховую також характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, міцність соціальних зв'язків (має бабусю, брата, дівчину), наявність неофіційного працевлаштування, визнання ним своєї вини у кримінальному правопорушенні та бажання стати на шлях виправлення.
Виходячи з викладеного, на підставі ст. ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 395, 484, 485, 487, 488, 492, 496 Кримінального процесуального Кодексу України, -
В задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання
- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Покладені на ОСОБА_5 обов'язки діють до 15 грудня 2021 року включно.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання зазначених обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання ОСОБА_5 доручити здійснювати слідчому Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітану поліції ОСОБА_11 .
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.11.2021 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1