Справа № 344/17601/21
Провадження № 1-кс/344/6862/21
09 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_3 про скасування арешту транспортного засобу,-
в клопотанні вказано, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду у кримінальному провадженні №12021091010001101 накладено арешт на електроскутер марки «Макстер Неос 2», який був учасником ДТП 13.10.2021 по вул. Галицькій у м. Івано-Франківську. У результаті ДТП електроскутер зіткнувся з автомобілем марки «Ауді А4», зазнав механічних пошкоджень і був вилучений працівниками поліції для потреб слідства. Заявник вважає, що у даному ДТП винен він. На даний час ОСОБА_4 не має до заявника будь-яких матеріальних чи моральних претензій, що підтверджується його заявою. Станом на сьогодні електроскутер оглянуто експертом Івано-Франківського НДЕКЦ і тому потреби у його подальшому зберіганні на спецмайданчику немає. На даний час електромопед зберігається під відкритим небом на території Івано-Франківського Відділу поліції ГУНП в Івано-франківській області і піддається негативному впливу зовнішніх факторів, як то дощу, граду, сонячного проміння. Це все впливає на втрату його товарної цінності і крім того, скаржник позбавлений свого права власності користуватись цим транспортним засобом.Заявник вважає, що на даний час відпали підстави для утримання електромопеда під арештом органом досудового розслідування. Заявник зобов'язується транспортний засіб зберігати до прийняття кінцевого рішення у провадженні та за першої ж вимоги надати його працівникам поліції чи суду.
Заявник просив про розгляд заяви про скасування арешту за його відсутності, підтримуючи вимоги заяви в повному обсязі.
Слідчий подав заяву, в якій просив про розгляд клопотання без його участі. З приводу скасування арешту у частині користування не заперечив.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 19.10.2021 року з метою забезпечення збереження майна, як речового доказу накладено арешт із забороною на користування, розпорядження та відчуження на скутер марки «MAXTER NEO-2», без реєстраційних номерних знаків, який вилучений під час огляду місця події 13.10.2021, до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме майно щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
В ст.174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже арешт може бути скасовано у випадку, якщо відповідна особа доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так суб'єкт клопотання не оспорював і не заперечив правових підстав накладення відповідного арешту.
Отже судом раніше встановлено, що арешт на майно накладено обґрунтовано; майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, згідно з якою речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, відповідно до ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті його розгляду. До вказаного часу докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
До завершення розгляду кримінального провадження по його суті все ще зберігається необхідність здійснити процесуальні дії з відповідним речовим доказом.
Сторони не надали суду актуального витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, не надано достовірних відомостей щодо стадії кримінального провадження в рамках якого накладено арешт.
Таким чином, перед судом не доведено тієї обставини, що арешт відповідного майна здійснено без правових підстав, не доведено, що необхідність в збереженні речового доказу відпала.
При цьому арешт речового доказу здійснено саме з метою забезпечення збереження речового доказу.
Також, відповідно до ст.ст. 7, 22 КПК України обвинувачення підтримується прокурором, а відповідно до ст. 23, 95 КПК України суд безпосередньо досліджує докази, під час судового розгляду кримінального провадження.
Отже питання підтримання державного обвинувачення у відповідному кримінальному провадженні вирішується прокурором. Тому питання використання доказу в процесуальній діяльності до завершення кримінального провадження підлягає вирішенню прокурором, а не слідчим.
Отже для вирішення питання повернення речового доказу заявник зобов'язаний був звернутися до уповноваженого кримінальним процесуальним законом суб'єкта, якому належить право на підтримання обвинувачення за опосередкуванням відповідних доказів, яким є прокурор, а не слідчий.
Крім цього, до завершення кримінального провадження все ще зберігається потреба у дослідженні речового доказу судом. Таким чином потреба, з якою було встановлено арешт речового доказу все ще не відпала. Отже потреба в арешті речового доказу на даний час не відпала.
Згідно ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, перед судом не доведено наявності правових підстав для скасування арешту речового доказу.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не наддала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд, -
в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1