Справа № 2а-287/10
10 лютого 2010 року Суддя Київського районного суду м. Полтави Логвінова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання дій неправомірних і виплату державної допомоги, -
19 листопада 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років та виплатити їй допомогу при народженні дитини у повному обсязі. Просила суд поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як пропущений з поважних причин. Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради про відмову в проведенні перерахунку призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15 березня 2007 року - незаконною. Зобов”язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради провести перерахунок та виплатити суму недоплаченої їй, ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку з урахуванням прожиткового мінімуму для дітей до 6 років, починаючи з 15.03.2007 року по 31.12.2008 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з”явилась, але надала суду письмове клопотання, в якому просила слухати справу у її відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради Козинський Є.Ю. позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення та пояснив, що державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нараховувалась та виплачувалась позивачу відповідно до вимог законодавства. Позивач пропустила строк звернення до суду щодо стягненню вказаної допомоги за 2007 рік, а тому відповідач наполягає на застосуванні судом зазначеної норми при вирішенні спору. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області в судове засідання не з»явився, але надав суду письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити. Справу слухати у відсутності представника Центру.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин справа судом розглядалася відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження.
Суддя, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20 березня 2007 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена і виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до п. 7-11 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №13 від 11.01.2007 р.
Допомога по народженню дитини позивачці виплачена, а щомісячна державна соціальна допомога до догляду за дитиною до досягнення трирічного віку нарахована та виплачується з 01 квітня 2007 року.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до визначення термінів, які вживаються у зазначеному Законі суб'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.
За приписами ч. 1 ст. 35 вказаного Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років.
Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При цьому, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.
Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», права на отримання допомоги за цим законом має особа, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України.
Позивач є застрахованою (працюючою) особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно мала право на призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом з тим, дія ст. 43 зазначеного Закону на 2007 рік була зупинена Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а в цьому році така допомога виплачувалась позивачу органами праці та соціального захисту населення в розмірі, передбаченому ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму для застрахованих осіб.
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. зупинення дії статті 43 на 2007 рік, передбачене пунктом 7 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, також було визнано неконституційним положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», відповідно до якої позивачу виплачувалась допомога в 2007 році.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при нарахуванні допомоги з 09 липня 2007 року органи соціального захисту населення повинні були керуватися з 09.07.2007 року ст. 43 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду.
Позивачка звернулася до суду з позовом 19 листопада 2009 року. Просила суд поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як пропущений з поважних причин. Але які саме поважні причини заважали їй звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, суду не повідомила, належних доказів не надала.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України .
Таким чином, суддя, вважає, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача провести донарахування та до виплату недотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р. у відповідача був відсутній обов»язок по призначенню, нарахуванню та сплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки такий обов»язок відповідно до ст. 50 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було покладено на роботодавця.
Що стосується вимог про нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2008 році, то судом встановлено наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України") вищезазначені положення (підпункту 7 пункту 23 розділу ІІ Внесення змін до деяких законодавчих акті України) Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не були визнані такими, що не відповідають Конституції України, а отже, були чинні на момент нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною впродовж 2008 року
Таким чином, враховуючи викладене, у відповідача у 2008 році не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” частину 1 ст.15 "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" було викладено в новій редакції, та саме цим керувався відповідач, здійснюючи нарахування та виплату відповідної допомоги у 2008 році в зазначеному розмірі, що визнається сторонами по справі.
При цьому, надаючи перевагу Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Керуючись ст. 64, ч.5 ст.152 Конституції України, ст.ст.1,3, 5 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складення постанови в повному обсязі та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Логвінова