Справа № 2а-236\2010
4 лютого 2010 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Логвінової О.В.
при секретарі - Отюгової О.І.
за участі представника позивача Солодкого О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовною заявою Управління пенсійного фонду України в Оржицькому районі до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про оскарження дій начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом про оскарження дій начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області . Посилався на те, що 08.0.2009 року ними отриманий лист від відповідача яким їм відмовлено в задоволенні скарги на дії державного виконавця та скасування постанови про стягнення з них виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Позивач не згоден з таким висновком начальника та зазначає, що при по винесенні постанови про стягнення з них виконавчого збору порушені вимоги ст. 30 ЗУ « Про виконавче провадження». Просив визнати дії начальнику підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Полтавській області незаконним та зобов»язати його скасувати постанову від 29.07.2009 року про стягнення виконавчого збору та постанову від 29.07.2009 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з»явився будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи клопотання представника позивача суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 08.10.2009 року позивач отримав відповідь за підписом начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, яким їм відмовлено в скасуванні постанови від 29.07.2009 року про стягнення виконавчого збору та постанови від 29.07.2009 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Вказані постанови оскаржувались позивачем у зв»язку з виконанням рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 24.04.2008 року , яким зобов»язано Управління ПФУ в Оржицькому районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 Зазначене рішення залишене без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008 року.
15.12.2008 року позивач звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з заявою про роз»яснення постанови в порядку ст. 170 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України подання заяви про роз»яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання, а отже згідно ст. 35 ЗУ « Про виконавче провадження» у державного виконавця були підстави для зупинення виконавчого провадження.
01.07.20089 року позивач отримав ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду про відмову в роз»ясненні постанови суду і в цей же день 01.07.2009 року виконав постанову суду, зробивши перерахунок пенсії ОСОБА_2 та виплатив недоплачену пенсію.
Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області 29.01.2009 року було відкрите виконавче провадження на виконання рішення суду та запропоновано позивачеві виконати рішення суду у добровільному порядку до 5 лютого 2009 року.
Постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 09.02.2009 року та направив до відповідача лист про неможливість виконання у добровільному порядку рішення суду в строк указаний в постанові про виконавче провадження з тих причин, що вони отримали постанову тільки 09.02.2009 року.
12.02.2009 року позивач направив Оржицькому районному суду заяву про відстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 263 КАС України. Окрім того справа була направлена на розгляд до Вищого адміністративного Суду України і тому розгляд заяви про відстрочення виконання судового рішення, яке призначено судом на 27.02.2009 року не відбувся.
Всі ці обставини були відомі відповідачеві, оскільки позивач повідомив відповідача про свої дії щодо подачі заяви про відстрочку виконання судового рішення та направлення справи до Вищого адміністративного Суду України.
Але не дивлячись на те, що відповідачеві було відомо про вищевказані обставини 29.07.2009 року відповідач виніс постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 850 грн. та постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 16.05.грн. , тоді як 01.07.2009 року судове рішення було у добровільному порядку виконане позивачем.
При таких обставинах у начальник Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області були всі підстави для скасування вищевказаних постанов, але він всупереч ЗУ « Про виконавче провадження» відмовив позивачеві в скасуванні постанов.
Керуючись ст. 30 ЗУ « Про виконавче провадження», ст.158-160 КАС України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати дії начальнику підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Полтавській області незаконним та зобов»язати його скасувати постанову від 29.07.2009 року про стягнення виконавчого збору з Управління пенсійного фонду України в Оржицькому районі у сумі 850 грн. та постанову від 29.07.2009 року про стягнення з Управління пенсійного фонду України в Оржицькому районі витрат на проведення виконавчих дій у сумі 16.05 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження , яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий О.В. Логвінова