Справа № 2а-2127/2010/1609
06 квітня 2010 року суддя Київського районного суду м. Полтави Логвінова О. В.
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області про перерахунок та стягнення коштів ,
09.02.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області про перерахунок та стягнення коштів , посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 2 групи в зв'язку із захворюванням пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до листа Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 було отримано виплату щорічної допомоги на оздоровлення :
- 2005 рік як учасник ліквідації - 26,70 грн.,
- 2006 рік як інвалід третьої групи - 90,00 грн.,
- 2007 рік як інвалід третьої групи - 90, 00 грн.,
- 2008 рік як інвалід другої групи - 120,00 грн.,
- 2009 рік як інвалід другої групи - 120,00 грн.
Загальна сума нарахувань в зазначений період часу становить 446 грн. 70 грн.
23.12.2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою заявою щодо перерахунку його пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте йому відмовили в проведенні перерахунку посилаючись на Постанову КМУ від 26.07.1996 року № 836. Вважає вказану відмову безпідставною та такою, що суперечить ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституції України. Недоплачена різниця виплат щорічної допомоги на оздоровлення становить 9773 грн. 30 коп.
Одноразова компенсація ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом виплачувалася за третю групу інвалідності у серпні 2005 року в розмірі 189 грн. 60 коп.. за другу групу у березні 2008 року в розмірі 94 грн. 80 коп. Загальна сума виплат становила 284 грн. 40 коп.
Загальна сума до сплати складає 30 мінімальних заробітних плат за 3 групи станом за серпень 2005 року на суму 9 300 грн. та 15 мінімальних заробітних плат за 2 групу станом на березень 2008 року на суму 7 725 грн. Загальна сума виплат за 3 і 2 групу становить 17025 грн., що з врахуванням проведених виплат визначає недоплату суми компенсації в розмірі 16740 грн. 60 грн.
ОСОБА_1, як інваліду війни другої групи підлягає нарахуванню разова грошова допомога
в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком , тоді як було нараховано та виплачено в квітні 2009 року - 430 грн. Загальна сума виплат за 2009 рік становить 3 984 грн. і сума недоплаченої грошової допомоги становить 3554 грн.
Будучи наділеним правом на позачергове одержання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування ОСОБА_1 за період часу з 2005-2009 років підлягає стягненню компенсація вартості санаторно-курортного лікування, що виплачується особам, які належать до 1 і 2 групи в розмірі 250 грн. і за зазначений період часу становить 1 250 грн.
В зв'язку з вищевикладеним просив визнати неправомірними відмови від Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області у здійсненні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за інвалідність та щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за період 2009 року , зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради провести перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 9 773 грн. 30 коп. за період часу з 2005 - 2009 років, одноразової компенсації як інваліду 3 і 2 групи в сумі 16 740 грн. 60 коп., щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як інваліду війни в сумі 3 554 грн. за період 2009 року, грошову компенсацію на придбання санаторно-курортних путівок за період часу з 2005 - 2009 років на суму 1 250 грн.
В судове засідання сторони не з'явилися, будучи повідомлені судом про час та місце розгляду справи, подавали до суду клопотання з проханням розглядати справу без їх участі.
За таких обставин, судом справа розглядалася в порядку письмового провадження.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради надав письмові заперечення на позов про перерахунок та стягнення коштів, де позовні вимоги не визнав, прохав відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1, який є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і перебуває на обліку Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради користується правами та пільгами передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно до вимог цього закону йому було нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення у відповідному розмірі. Крім того, ОСОБА_1 була нарахована одноразова компенсація, як інваліду 3 групи та різниця у компенсаціях при встановлення інвалідності вищої групи - 2 групи в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм пов'язаних із соціальним захистом громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині проведення нарахування та виплати суми різниці недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації як інваліду 3 і 2 групи у відповідних розмірах, вважаємо безпідставними, оскільки проведення зміни розмірів допомог та компенсаційних виплат не входить до компетенції Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради. Щодо позовних вимог в частині перерахунку та виплати грошової компенсації на придбання санаторно-курортних путівок за період 2005-2009 роки , то компенсація даного виду не передбачена чинним законодавством.
Представник відповідача Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області також надав письмові пояснення, де позовні вимоги не визнав, прохав відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях, які є аналогічними заперечень представника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради , що вище наводилися.
Суд, доповівши обставини по справі та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи НОМЕР_2, посвідченням НОМЕР_1 та довідкою МСЕ №004490.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно з ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 як учаснику ЛНА на ЧАЕС підлягає виплаті щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та як інваліду другої та третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати, що відповідно до наданих позивачем розрахунків становить 10 220 грн., з яких позивачеві було виплачено 446 грн. 70 коп. і недоплачена різниця становить 9 773 грн. 30 коп. Підлягає виплаті одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами - за другу групу інвалідності в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та за третю групу інвалідності в розмірі 30 мінімальних заробітних плат.
Згідно ч. 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи , щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи призначається також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по 2 групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтю 50 вказаного Закону також викладено в новій редакції, а саме особам віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 2 групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому з 22.05.2008 року діяли норми ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено, що розмір пенсій для інвалідів 2 групи , щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, на момент звернення до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі в м. Полтаві у позивача існувало право на отримання пенсії у розмірі не менше, ніж 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.ст. 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Із статей 50, 54 вказаного Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно із чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Посилання відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, суд не вважає обґрунтованим, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії на права на отримання пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням визначення поняття мінімальної пенсії за віком частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України.
При розрахунку щомісячної додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
У 2008 році відповідно до статті 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 05.10.2006 року № 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам , віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року відповідач повинен був нарахувати та сплачувати позивачеві щомісячну додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає, що розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю становить 75% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 року та статтею 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 05.10.2006 року, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату щомісячної додаткової пенсії з 09.02.2010 року. В частині позовних вимог про стягнення грошової компенсації на придбання санаторно-курортних путівок за період 2005-2009 років відмовити, оскільки чинним законодавством не передбачена компенсація даного виду.
Керуючись ст.ст. 11, 64 Конституції України, ст.ст. 45, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.7, 8, 9, 10, 11, 71, 159, 160-163 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за інвалідність в розмірах, передбачених ст.. 48 Закону України « про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за період 2009 року в розмірах, що передбачені ст.. 13 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради здійснити перерахунок щорічної допомоги за оздоровлення в сумі 9773,30 грн. за період із 2005 року по 2009 рок; - одноразової компенсації як інваліду 3 і 2 групи в сумі 16740, 60 грн.; - щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни в сумі 3554 грн. за 2009 рік, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на момент виплат з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.
В частині позову про зобов»язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити грошову компенсацію на придбання санаторно-курортних путівок за період із 2005 року по 2009 рік в розмірі 1250 грн. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її винесення та наступною подачею апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили після спливу строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не буде подана .
Суддя О. В. Логвінова