Справа № 2 - 488,
2010 рік
18 червня 2010 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої - судді Щабельської І.В.,
при секретарі - Іванченко В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
Рішенням Диканського районного суду від 13 квітня 2005 року щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягуються аліменти у розмірі ј частини заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною 18 років.
Вказуючи на те, що у нього змінився сімейний стан - він одружився та в нього ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька, а відповідно і матеріальний стан змінився, оскільки ні він, ні його дружина третя особа ОСОБА_4 не працюють, третя особа перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, позивач звернувся із позовом до суду. У позові просив змінити розмір аліментів, встановлений попереднім рішенням суду і встановити його у твердій грошовій сумі в розмірі 100 гривень щомісяця, вказавши, що у цьому випадку відповідач в порядку ст. 184 ч. 3 СК України матиме право на одержання державної допомоги в розмірі різниці між визначеним судом розміром аліментів і 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив зменшити розмір аліментів, які сплачує позивач на користь відповідача, і визначити їх саме в твердій грошовій сумі, наголосивши саме на таких вимогах. В обґрунтування позову вказав, що позивач не має постійного заробітку, так як не працює, має мінливий та нерегулярний дохід, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач та третя особа подали суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову категорично заперечувала, вказавши, що позивач постійно ухиляється від сплати аліментів на її користь на утримання їхнього малолітнього сина, тому офіційно ніде не працює. Вимоги його є безпідставними, так як утримувати дитину при матеріальній допомозі з боку батька лише в сумі 100 грн. на місяці в даний час неможливо, так як вона теж в даний час не працює, має незначні випадкові заробітки. Просила у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням, суд може змінити за позовом платника чи одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Така ж позиція викладена й у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При цьому, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст.. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Однак в судовому засіданні не було добуто доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для визначення обов'язку позивача сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі.
В суді достовірно було встановлено, що позивач є особою працездатного віку, однак офіційно ніде не працює, так як з останнього місця роботи був звільнений за появу на робочому місці в нетверезому стані. На обліку в центрі зайнятості, як особа, яка шукає роботу і дійсно має намір працювати, позивач не перебуває і туди не звертався. Жодних даних про негативний стан його здоров'я, який би перешкоджав йому працювати, суду надано не було. Доказів, які б підтверджували твердження представника позивача про нерегулярний та мінливий дохід позивача, суду також подано не було.
Навпаки, у судовому засіданні достовірно було встановлено, що позивач протягом тривалого часу має систематичну заборгованість по сплаті аліментів, неодноразово офіційно попереджався державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Диканського районного управління юстиції про притягнення його до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.
Той факт, що позивач протягом тривалого часу офіційно ніде не працює, не має такого істотного значення, яке б свідчило про наявність підстав для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, та ще й у розмірі, який є значно меншим від визначеного законом мінімального розміру аліментів на дитину такого віку, як син сторін, який в даний час, відповідно до ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» та ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» з 01 квітня 2010 року складає 275 грн. 10 коп. на місяць. Навпаки, вказане свідчить, що позивач намагається ухилитися від визначеного законом обов'язку утримувати свого сина та перекладання цього обов'язку на плечі держави, шляхом застосування ч. 3 ст. 184 СК України.
Ст. 195 СК України прямо визначає порядок нарахування аліментів у випадках, коли платник аліментів не працює, і не передбачає можливість у такому випадку сплати аліментів у твердій грошовій сумі.
За таких обставин суд не вбачає передбачених законом підстав для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Вимог про зменшення розміру аліментів у зв'язку із зміною сімейного стану позивача та народженням ще однієї дитини, та визначенням його у іншій частці, ніж це передбачено попереднім рішенням суду, позивач не ставив. Його представник у судовому засіданні категорично наголошував на визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідно ж до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 182, 184, 192 СК України, ст. ст. 60, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити за безпідставністю вимог.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання зави про апеляційне оскарження через Диканський районний суд.
Головуюча: