Справа № 2-284, 2010 року
17 червня 2010 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Щабельської І.В.
при секретарі - Іванченко В.А.,
за участю прокурора - Рощепи Я.В.
та адвокатів - ОСОБА_1
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с-ща Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відібрання малолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, визначення місця проживання малолітньої дитини, встановлення опікунства над малолітньою дитиною та стягнення аліментів на її утримання, -
Вказуючи на те, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоджають їй спілкуватися з її малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та виховувати його, утримують його у себе без передбачених на те законом підстав, позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про відібрання малолітньої дитини.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про позбавлення її батьківських прав, встановлення опікунства над малолітньою дитиною, визначення місця її проживання та стягнення аліментів на її утримання, в якому вказали, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання її материнських обов'язків, протягом тривалого часу не цікавиться життям і здоров'ям малолітнього сина, жодної матеріальної допомоги на його утримання не надає.
Ухвалою Диканського районного суду від 28 квітня 2010 року позови об'єднані в одне провадження.
У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, вказавши, що після розірвання шлюбу між нею та нині померлим батьком дитини ОСОБА_7 за спільною згодою подружжя з нею залишилася проживати донька, а малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишився проживати з батьком. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 вона зразу не поставила вимогу про повернення їй сина, який фактично проживав і проживає в даний час у відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у с. Водяна Балка Диканського району, так як не хотіла завдавати їм додаткового болю, викликаного втратою сина. Однак вона по мірі можливості відвідувала сина, інколи придбавала йому іграшки та одяг, по можливості спілкувалася з ним по телефону. У лютому 2009 року за згодою відповідачів вона брала сина до себе у м. Кобеляки Полтавської області в гості, де син проживав з нею протягом 2-х днів. Наступного разу у лютому 2009 року, коли вона приїхала з метою взяти сина, відповідачі його не показали, поспілкуватися не дозволили, у зв'язку з чим вона була змушена звернутися до міліції. На її вимогу дати їй сина відповідачі вказали, що це питання буде вирішуватися у суді. В подальшому через виниклу сварку між нею та відповідачами вона не мала змоги спілкуватися з сином. Тому просила відібрати його у відповідачів і передати їй для подальшого спільного проживання і виконання нею материнських обов'язків по вихованню малолітньої дитини.
Проти задоволення зустрічного позову позивач ОСОБА_3 категорично заперечувала, вказавши, що по мірі можливості спілкувалася з сином по телефону, однак це їй не завжди вдавалося, так як часто телефон відповідачів не відповідав. Вона придбавала йому деякий одяг та іграшки в той час, коли відвідувала, а також пересилала незначну суму коштів. Частіше відвідувати сина, витрачати більше коштів на його утримання вона не могла через скрутне матеріальне становище у її новій сім'ї, так як була вагітна, а в подальшому народила ІНФОРМАЦІЯ_3 ще одну дитину. Категорично заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, вказавши, що не могла раніше приділяти більшої уваги малолітньому сину ОСОБА_6 через вагітність, народження третьої дитини та сімейні обставини. Однак в даний час після розірвання повторного шлюбу разом з донькою вона проживає окремо у квартирі, якою користується за договором піднайму, має все необхідне для виховання, розвитку та матеріального забезпечення дітей.
Відповідачі за первісним позовом - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заперечували проти його задоволення, натомість свої позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали в повному обсязі й просили їх задовольнити, вказавши, що фактично їхній малолітній онук ОСОБА_6 проживав у їхньому будинку з грудного віку, так як ОСОБА_4 фактично його ростила, допомагаючи сім'ї сина. Після розірвання шлюбу на підставі рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 серпня 2007 року між їхнім сином ОСОБА_7 та позивачкою ОСОБА_3 за домовленістю між останніми дитина залишилася постійно проживати з батьком і фактично проживала разом з ними у с. Водяна Балка Диканського району. Після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 онук так і залишився проживати з ними, де проживає і в даний час, відвідує дитячий садок, звик до них і вважає їх найріднішими людьми. У ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_3 приїздила до них з метою одержати документи про смерть ОСОБА_7 для одержання пенсії, однак питання про зміну місця проживання дитини на той час не ставила, в подальшому з ним не спілкувалася, матеріально дитину не забезпечувала, хоча пенсію на його утримання одержувала і одержує в даний час. У лютому 2009 року за їхньої згоди позивач ОСОБА_3 взяла дитину до місця свого проживання на вихідні, однак наступного дня пізно ввечері до них зателефонувала їхня старша онука, яка постійно проживає з позивачкою ОСОБА_3, та повідомила, що малолітній ОСОБА_6 дуже плаче, не хоче лягати спати і проситься до дідуся і бабусі. Тому вранці вони були змушені їхати у м. Кобеляки і забирати онука. Після цього дитина тривалий час прокидалась серед ночі, весь час просила, щоб її нікому не віддавали, почала заїкатись, у зав'язку з чим їм довелось тривалий час її лікувати. Саме з вказаної причини при повторному приїзді позивачки ОСОБА_3 до них вони заперечували проти нової поїздки дитини з нею. При цьому хлопчик з матір'ю спілкуватись не захотів і втік у іншу кімнату. Вказали, що дитина забезпечена всім необхідним, має окрему кімнату, велику кількість іграшок та книг відповідно до її віку, росте комунікабельною та розумною, добре розвивається, вони повністю забезпечують її матеріально, так як є забезпеченою сім'єю, мають добротний будинок з усіма зручностями, утримують підсобне господарство, одержують заробітну плату та пенсію. Вказували на те, що вони забезпечують належний моральний та духовний розвиток дитини і передача її позивачці ОСОБА_4 є безпідставною, так як це негативно вплине на розвиток дитини, її здоров'я та душевний спокій. Тому просили задоволити їхні зустрічні позовні вимоги, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 з ними у с. Водяна Балка Диканського району, позбавити позивача ОСОБА_3 батьківських прав у зв'язку з невиконанням нею своїх обовєязків по належному вихованню та утриманню дитини, призначити ОСОБА_4 опікуном малолітньої дитини та стягти на користь опікуна аліменти на її утримання.
Представники третіх осіб по справі - органу опіки та піклування Кобеляцької міської ради Полтавської області, органу опіки та піклування Водянобалківської сільської ради Диканського району Полтавської області, служби у справах неповнолітніх Диканської районної державної адміністрації Полтавської області проти задоволення первісного позову ОСОБА_3 заперечували, вказавши, що дитина тривалий час проживає у сім'ї відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які фактично виростили та виховали її, вважає це місце проживання своїм домом, має визначений і добрий для неї спосіб життя, тому не вбачали підстав для відібрання дитини у вказаних осіб. Вважали наявними підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, стягнення з неї аліментів на користь опікуна, яким необхідно призначити ОСОБА_4, тому зустрічний позов просили задовольнити.
Прокурор Диканського району, який був залучений до участі у справі у зв'язку із наявністю спору про малолітню дитину, вказав, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, так як дитина проживає з відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на законних підставах. Зустрічний позов підлягає задоволенню частково в частині визначення місця проживання у с. Водяна Балка Диканського району разом з відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та в частині стягнення аліментів на утримання дитини. Вказав, що передбачені законом підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відсутні і в зв'язку з цим відсутні підстави для призначення опікуна над малолітньою дитиною
Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, представників третіх осіб, прокурора та свідків, дослідивши наявні в справі докази, висновки органів опіки та піклування, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач за первісним позовом ОСОБА_3 є матір'ю малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно рішення від 03 серпня 2007 року Кобеляцького районного суду Полтавської області, шлюб між нею та батьком дитини - ОСОБА_7 розірваний. Згідно матеріалів справи, між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на той час була досягнута згода щодо місця проживання сина ОСОБА_6 з батьком. Це підтверджується копією позовної заяви позивача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу /а.с. 35/, в якій вона вказала, що фактично шлюбні відносини припинені із червня 2006 року і з того часу він проживає разом з батьком за їхньою спільною домовленістю. З пояснень у суді відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_23, ОСОБА_24 вбачається, що після припинення з ОСОБА_3 шлюбних стосунків у 2006 році нині померлий ОСОБА_7 привіз малолітнього ОСОБА_6 до своїх батьків на постійне місце проживання у с. Водяну Балку, де він мав сам постійне місце проживання, так як у м. Полтаві лише наймав житло, і з того часу дитина постійно проживає там. Відповідно до закону місцем проживання малолітньої дитини є місце проживання її батьків або того з батьків, з ким вона фактично проживає. Позивачу ОСОБА_3 було добре відомо про місце проживання дитини і вона проти цього не заперечувала. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, а малолітній ОСОБА_6 так і залишився проживати з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - його рідними дідом та бабою у с. Водяна Балка Диканського району і до даного часу перебуває на їхньому повному вихованні та матеріальному утриманні. Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала того факту, що після смерті ОСОБА_7 вона не ставила питання про зміну місця проживання дитини і не заперечувала проти того щоб дитина і в подальшому проживала з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у с. Водяна балка Диканського району, так як знала, що дитина виховується в гарних умовах і матеріально добре забезпечена. Це свідчить про те, що підстава для відібрання дитини, передбачена ст. 163 СК України, а саме тримання дитини відповідачами не на підставі закону - відсутня. Тому суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про відібрання малолітнього ОСОБА_6 у відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та передачу її ОСОБА_3, так як вважає, що це буде суперечити інтересам малолітньої дитини, яка вважає постійним місцем свого проживання житловий будинок відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, почувається там зручно та комфортно, у сім'ї дружні стосунки, дитина оточена любов'ю та піклуванням, у судовому засіданні згоди на зміну місця свого проживання не дала, з її відповідей на питання учасників судового процесу вбачалося, що вона дуже прив'язана до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а позивачку ОСОБА_3 майже не знає. Відібрання дитини за вказаних обставин порушить її душевний спокій та рівновагу, негативно вплине на стан її здоров'я, фізичний та психологічний розвиток, так як з 2006 року ОСОБА_3 стосунків із сином майже не підтримувала до лютого 2009 року, з того часу бачила дитину двічі, проживає у м. Кобеляки Полтавської області, вихованням його у достатній мірі не цікавилася, істотної матеріальної допомоги не надавала, у зв'язку з чим дитина не відчуває достатньої близькості до матері і не виявляє бажання проживати разом з нею. Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_6 від 17.04.2006 року, 29.01.2007 року, 07.10.2008 року, 20.08.2009 року, 01.04.2010 року, сім'я проживає в окремому добротному будинку з усіма зручностями, малолітній ОСОБА_6 має окрему кімнату й забезпечений усім необхідним для життя і розвитку відповідно до його віку.
За таких обставин суд вважає, що питання про зміну фактичного місця проживання дитини і подальше проживання її з матір'ю може бути вирішене лише при виявлення такого бажання з боку дитини за умови достатнього спілкування з матір'ю з метою зближення, виникнення у дитини родинних почуттів до матері - близькості, любові, поваги, необхідності та бажання спілкування.
Згідно ст. 163 ч.3 СК України, суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей. Враховуючи малолітній вік дитини, особисту прихильність його до баби та діда - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, те, що зміна місця проживання та оточення дитини може бути серйозною душевною травмою, у задоволенні позову ОСОБА_3 про відібрання дитини слід відмовити і відповідно задоволити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з ними у с. Водяна Балка Диканського району Полтавської області. При цьому суд не вбачає за даних обставин порушення положень п. 6 Конвенції про права дитини, згідно з якими дитина може бути розлучена з матір'ю лише при наявності виняткових обставин, так як дитина постійно фактично не проживає з матір'ю з червня 2006 року, тобто була розлучена з матір'ю ще в той час за згоди останньої, і в даний час при вказаних вище обставинах проживання дитини разом з бабою та дідом не можна вважати розлученням з матір'ю і триманням її у вказаних осіб не на підставі закону.
Що стосуються зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_25 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_6, призначення у зв'язку з цим ОСОБА_4 опікуном малолітньої дитини та стягнення з ОСОБА_3 на користь опікуна аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу на утримання дитини відповідно до вимог ст. ст. 164-166 СК України, то задоволенню вони не підлягають, виходячи з наступного.
Однією з підстав для позбавлення батьківських прав, що передбачена п.2 ч. 1 ст. 164 СК України, є ухилення батьками від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Саме цю підставу вказують у зустрічному позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як підставу для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3
Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав” роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Проте з пояснень у суді позивача ОСОБА_3, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та інших вбачається, що фактично від виконання своїх батьківських обов'язків умисно позивач ОСОБА_3 не ухилялася. З 2006 року дитина проживала з її колишнім чоловіком та його батьками. При цьому право батьків на визначення місця проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України. Тобто в даному випадку ніяких порушень закону з боку ОСОБА_3 не було. Після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_21 вона не наполягала на зміні місця проживання дитини, оскільки дід і баба добре ставилися до неї і мали можливість забезпечити всім необхідним. Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 вказала, що вона любить дитину, ніколи від неї не відмовлялася, бажає турбуватись про неї, однак раніше не мала достатньої можливості для цього у зв'язку з сімейними обставинами. При цьому в судовому засіданні було встановлено, що матеріальну допомогу на утримання дитини вона надавала, хоча і незначну, придбавала для дитини деякий одяг та іграшки, проявляла про неї турботу, взявши з дозволу позивачів за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до себе додому у м. Кобеляки, де придбала йому іграшки, возила в гості до прабабусі. Намагалася спілкуватися з ним по телефону. При цьому в суді достовірно було встановлено, що малолітній ОСОБА_6 неодноразово спілкувався з своєю старшою сестрою, яка постійно проживає разом з матір'ю. В подальшому після сварки у лютому 2009 року з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_3 не мала можливості спілкуватися з сином, які їй це фактично заборонили.
Вказане в сукупності свідчить про те, що винна поведінка ОСОБА_3 щодо умисного ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини відсутня. З матеріалів справи вбачається, що за місцем роботи та проживання ОСОБА_4 характеризується позитивно. При цьому суд критично ставиться до пояснень у суді свідків ОСОБА_22, ОСОБА_18 про негідну поведінку ОСОБА_3 та зловживання її алкоголем, так як між вказаними особами в даний час існує конфлікт у зв'язку з особистими неприязними стосунками і розглядом у суді м. Кобеляки спору між ними щодо спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_18 Суду не було надано доказів про наявність інших передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, що виключає підстави для задоволення позову в цій частині.
У зв'язку з цим суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 опікуном малолітнього ОСОБА_21, так як відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування. Відповідно ж до норм Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» до таких категорій дітей відносяться діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти .
Малолітній ОСОБА_6 під жодну із вказаних підстав не підпадає, має матір, яка зобов'язана і має право представляти його інтереси, тому передбачених законом підстав для призначення йому опікуна суд не вбачає. Як похідне з вище викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини на користь опікуна, в порядку ст. 166 ч. 2 СК України. Тому в задоволенні вказаних позовних вимог також необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 160, 163, 164-166, СК України, ст. ст. 58, 60 ЦК України, Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 10, 11, 30, 57- 60, 62-63, 88, , 212 - 215 ЦПК України, суд ,-
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відібрання малолітньої дитини відмовити за безпідставністю.
Позов ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини, позбавлення батьківських прав, встановлення опікунства над малолітньою дитиною та стягнення аліментів на її утримання задовольнити частково.
Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Водяна Балка Диканського району разом Полтавської області з дідом ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_4.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Диканський районний суд.
Головуюча: