Єдиний унікальний номер 448/1017/21
Провадження № 3/448/527/21
15.11.2021 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б. розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого (згідно даних протоколу),
за ч.1 ст.130 КУпАП,
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не з'явився,
його захисник - адвокат Каралюс Л.М., (договір про надання правничої допомоги від 22.09.2021р
права передбачені ст.268 КУпАП, ст.ст.10, 63 Конституції України учасникам роз'яснено,
І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи:
До Мостиського районного суду Львівської області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Із протоколу про вищевказане адміністративне правопорушення серії ААБ №273302 від 08.08.2021 року, складеного інспектором УПП у Львівській області ДПП Жидиком Т.С., відомо, що 08.08.2021 року о 02:14год., по вул.Зеленій, 2А, що у м.Мостиська, Львівської області, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - автомобілем марки «BMW 320», реєстр.номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, тремтіння пальців рук, тощо). Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку категорично відмовився.
Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
ІІ. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення:
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. На попередньому судовому засіданні свою вину не визнав, заперечив обставини, що наведені в протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив, що 08.08.2021 року, у нічний час, по вул. Зеленій, що у м.Мостиська, Львівської області, перебував біля автомобіля, я в якому приїхав у м.Мостиська, в якості пасажира. В подальшому до даного автомобіля під'їхали працівники поліції та в зухвалій формі почали наголошувати на тому, що він керував автомобілем, біля якого перебуває, у стані алкогольного сп'яніння. На підтвердження вказаного факту зазначили, що у їхньому службовому автомобілі дана обставина зафіксована відеореєстратором. Згодом працівники поліції не запропонувавши пройти йому огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці вчинення, нібито ним, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доставили його у ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, для подальшого складання протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на наведені ним обставини просить суд закрити справу, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 , - адвокат Каралюс Л.М. в судовому засіданні подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП. У вказаному клопотанні зазначив, що його підзахисний категорично заперечує свою вину в інкримінованому йому правопорушенні, оскільки 08.08.2021р. о 02:14 год., він не керував т/з марки «BMW 320», реєстр.номер НОМЕР_1 . У вищевказаний час автомобілем керував його товариш ОСОБА_2 . Про те, що його підзахисний не керував транспортним засобом він заявляв поліцейським неодноразово, а саме: на місці стоянки т/з марки «BMW 320», реєстр.номер НОМЕР_1 , до та під час оформлення у відділку поліції протоколу про адміністративне правопорушення, що вбачається із долучених до протоколу відеозаписів із нагрудних камер поліцейських. Зазначав, що у справі відсутні докази, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 08.08.2021 о 02:14 год. т/з марки «BMW 320», реєстр.номер НОМЕР_1 та факт зупинки транспортного засобу. Покликався на те, що як зазначено у самому протоколі до такого додаються: «відеозапис із «бодікамер», відео з автомобільного відеореєстратора».
У матеріалах справи відсутній відеозапис з автомобільного відео реєстратора, на запит суду такий надано не було. Просив з врахуванням наведеного адміністративну справу відносно його довірителя ОСОБА_1 закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд, заслухавши думку захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
ІІІ. Застосоване судом законодавство, оцінка суду щодо фактичних обставин справи та висновки суду на підставі наданої оцінки:
Згідно із ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями пункту 27 Постанови пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам роз'яснено, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є факт керування транспортним засобом особою, перебуваючи при цьому у стані сп'яніння або відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 , інкримінується порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до статті 251 КУпАП відео фіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Серед іншого необхідно вказати, що п.3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016р. №100 встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Згідно вказаної Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;
3) перешкоджання здійсненню фото - і кінозйомки, відеозапису;
4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції;
5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Так, під час розгляду справи судом досліджено відеозапис, що міститься в матеріалах справи.
Як вбачається із долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису на ньому зафіксовано події 08.08.2021 року, у нічний час, які містять в собі декілька окремих відеофайлів. На відео зафіксовано наступне: ОСОБА_1 , не керує транспортним засобом, а стоїть поблизу такого; заперечує факт керування транспортним засобом. На відео відсутній момент вчинення адміністративного правопорушення о 02:14год. 08.08.2021 року. На відео не зафіксовано момент керування ОСОБА_1 , транспортним засобом та момент зупинки транспортного засобу під його керуванням. Також з матеріалів відеозапису не встановлено, чи роз'яснили працівники поліції особі, у відношенні якої в подальшому складався протокол про адміністративне правопорушення його права передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Також слід зазначити, що подальші, а саме: складення проколу, відео фіксація якого на портативний відеореєстратор, відбувались у приміщенні ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області.
ВС КАС у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019р. вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з портативного відеореєстратора (нагрудної камери поліцейського), якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
З метою з'ясування обставин у справі за клопотанням сторони захисту в судове засідання викликався свідок ОСОБА_2 ..
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , пояснив, що саме він 08.08.2021 року, у нічний час, на прохання ОСОБА_1 , приїхав з таким до м.Мостиська транспортним засобом - автомобілем марки «BMW 320», реєстр.номер НОМЕР_1 . За кермом автомобіля перебував він. Припарковавши транспортний засіб на вул.Зеленій, 2А, він пішов в аптеку за ліками. Згодом йому стало відомо, що коли ОСОБА_1 , вийшов з автомобіля на вулицю, то до нього під'їхали працівники поліції, і після декількох хвилин розмови з таким, забрали його у відділення поліції м.Мостиська для складання протоколу за те, що такий нібито керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Слід зазначити те, що працівниками поліції суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 , транспортним засобом - 08.08.2021 о 02:14год.
Водночас, обставини наведені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , знайшли своє підтвердження в судовому засіданні з показань свідка ОСОБА_2 , та не спростовується відеозаписом із портативного відеореєстратора, який закріплюється на форменому одязі поліцейського і такий є долученої до протоколу.
За клопотанням сторони захисту, судом, в УПП у Львівській області ДПП, витребовувалось відео із відеореєстратора (пристрою, призначеного для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, автомобільна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відео- аудіозапису -технічний комплекс), котрий, як зазначали працівники поліції при відібранні пояснень у ОСОБА_1 , знаходився у службовому транспортному засобі, на якому, зазначено факт керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, однак вказане відео, на вимогу суду не було надано, оскільки, як вбачається із відповіді начальника УПП у Львівській області ДПП - такий відсутній.
Інших доказів, працівниками поліції, для доведення вини, ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Вищевикладене свідчить про те, що працівниками Національної поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншого тлумачення події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, що стверджують факт скоєння ОСОБА_1 , правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не було встановлено, а за відсутності будь-яких інших доказів, передбачених ст.251 КУпАП, вина особи не може встановлюватися тільки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що необхідно закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
ІV. Судові витрати
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40? КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч.2 ст.284 та ст.247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 1,7, 9, 247, 251, 266, 276, 284 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, - закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, - за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником до Львівського апеляційного суду через місцевий суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.Б. Білоус