смт. Новомиколаївка
Іменем України
17 листопада 2021 року Справа № 322/975/21
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження
за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має середню освіту, не одружений, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
встановив:
03.09.2021, близько 23 год. 30 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в будинку по АДРЕСА_1 , унаслідок раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи на те ні дійсного, ні уявного права, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з шафи, розміщеної в кімнаті-залі будинку по АДРЕСА_1 , таємно викрав готівкові грошові кошти в сумі 51800,00 грн., належні ОСОБА_5 , після чого покинув будинок та розпорядився ними на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму.
Зазначені дії ОСОБА_4 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
У судовому засіданні ОСОБА_4 , після роз'яснення йому судом суті обвинувачення, повністю визнав свою вину в пред'явленому обвинуваченні та обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.
З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. Учасники судового провадження проти зазначеного не заперечили. При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановлено добровільність їх позицій, а також роз'яснено, що вони позбавляються права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений, ОСОБА_4 , підтвердив вищезазначені обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та пояснив суду, що він дійсно за вищезазначених обставин викрав належні потерпілому гроші в сумі 51800,00 грн., спричинену потерпілому шкоду на момент судового розгляду не відшкодував.
Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та правильність кваліфікації дій обвинуваченого під час досудового розслідування.
При обранні виду та розміру покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є його щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України, - відсутні.
Враховуючи вищезазначене, данні про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує його покарання, та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді обмеження волі. Разом з цим, суд також дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся. Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому під час судового розгляду не заявлялось. Документально підтверджені процесуальні витрати у справі відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України, а щодо арешту майна - на підставі ст. 174 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, ч. 1 ст. 185 КК України, ст.ст. 100, 174, 349, 373 - 376, 393, 395, 532 КПК України, суд
ухвалив:
1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
2. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
3. Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
4. Речові докази у справі:
- навісний замок з ключем, готівкові грошові кошти в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.), - повернути потерпілому ОСОБА_5 та скасувати арешт цього майна;
- сліди папілярних узорів рук, дактилоскопічні карти на ім'я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - знищити.
5. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Суддя ОСОБА_1