Дата документу 16.11.2021
Справа № 334/8731/21
Провадження № 2/334/4695/21
16 листопада 2021 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю., розглянувши заяву адвоката Юсубова Едуарда Сергійовича, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову,
Адвокат Юсубов Е.С. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2875 від 22.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «АЛЬФА-БАНК» заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 19125,70 грн..
Разом з позовом адвокатом подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 2875 від 22.02.2021 року.
Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Зміст і форма заяви про забезпечення позову визначені ст.151 ЦПК України. За ч.6 даної статті до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з п.4 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви про забезпечення позову фізичною особою встановлено ставку судового збору у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 гривень.
Заявником не додано документ про сплату судового збору у сумі 454 гривень.
Посилання заявника на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» (споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, а забезпечення позову є частиною реалізації його права на судовий захист, в зв'язку з цим позивачем не було сплачено судовий збір, є безпідставними, виходячи з наступного.
Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Закон надає визначення поняттю «послуга», закріпленому пунктом 17 статті першої, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг (ч.3 Закону).
Відповідно до пункту 22 ст.1 Закон України "Про захист прав споживачів" споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Предметом спору у позовній заяві - є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відтак вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше на іншій правовій підставі. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Враховуючи викладене на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється.
З тих підстав, ухвалою судді від 16 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху.
За положеннями ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням недоліків заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про повернення заявнику заяви про забезпечення позову. Постановлення даної ухвали не перешкоджає повторному зверненню з аналогічними вимогами, після усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.151, 153, 258-261 ЦПК України, суддя
Заяву про забезпечення позову повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом 15 днів.
Повний текст ухвали виготовлено 16.11.2021 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.