Справа № 311/3706/21
Провадження № 2/311/1152/2021
09.11.2021
09 листопада 2021 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Задорожка Д.А.,
секретаря судового засідання Чучі С.О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державний виконавець Василівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, який мотивовано наступним.
20 червня 2014 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЦЕНТР ФІНАНСОВИХ РІШЕНЬ» укладено кредитний договір №530567527 (далі - Договір).
В серпні 2021 року позивач дізнався про наявність виконавчого провадження, де він є боржником.
17 серпня 2021 року представником позивача зроблено адвокатський запит з приводу проведення виконавчих дій щодо виконавчого провадження №66305078 та отримано копію матеріалів виконавчого провадження, які, зокрема, містили: копію кредитного договору №530567527 від 20 червня 2014 року та копію виконавчого напису №3683, виданого 23 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Гуревічовим О.М., яким з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про стягнення з ОСОБА_1 за період з 13 липня 2017 року до 22 січня 2020 року включно, суму у розмірі: 22 050,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 32 382,60 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 11 025,16 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, на загальну суму 65 608,08 грн.
З тексту виконавчого напису випливає, що ТОВ «ФК УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», якій ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відступила право вимоги на підставі Договору факторингу №20/01/20-1/2 від 20 січня 2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на підставі Договору відступлення прав вимоги №20170714 від 14 липня 2017 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №530567527 від 20 червня 2014 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 .
Згідно відповіді на адвокатський запит Міністерство юстиції (м.Київ) своїм листом від 27 серпня 2020 року за №28456/6-20 повідомило, що відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 20 січня 2020 року №140/6 приватна нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. припинена з 31 січня 2020 року на підставі поданої приватним нотаріусом письмової заяви від 14 січня 2020 року.
Позивач вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом без попередження боржника, без направлення письмової вимоги та без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми боргу, а відтак є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на викладене, позивач просив суд визнати виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3683, виданий 23.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-2).
В судове засіданні позивач та його представник не з'явилися, представником надано суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, проте до суду надійшла заява від представника відповідача про визнання позовних вимог.
В судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державний виконавець Василівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Супрун В.В., не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Дослідивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Предметом позову в справі є оспорювання позивачем, ОСОБА_1 , виконавчого напису №3683, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. 23 січня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в сумі 65 608,08 грн.
Судом встановлено, що 23 січня 2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М, на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат», вчинено виконавчий напис №3683, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №530567527 від 20 червня 2014 року на користь ТОВ «ФК УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» якій ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №20/01/20-1/2 від 20 січня 2020 року, якому, в свою чергу ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на підставі Договору відступлення прав вимоги №20170714 від 14 липня 2017 року відступлено право вимоги за Кредитним договором №530567527 від 20 червня 2014 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , за період з 13 липня 2017 року до 22 січня 2020 року включно, суму у розмірі: 22 050,32 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 32 382,60 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 11 025,16 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 65 608,08 грн. (а.с.5).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок - в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до п. розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. При цьому, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Суд зазначає, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору між сторонами стосовно заборгованості, як такого.
Судом встановлено, що 20 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладено кредитний договір №530567527, за яким ОСОБА_1 отримав від банку 22 050,32 грн. шляхом перерахування на рахунок позичальника (а.с.4).
Договором визначені умови надання кредиту, порядок нарахування та сплати процентів, комісії, процентів, плата за перевірку документів, щомісячна плата за управління кредитом, права, обов'язки та відповідальність сторін, черговість погашення заборгованості та ін.
На підставі заяви ТОВ «ФК «Управління активами» державний виконавець Василівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 29.07.2021 Супрун В.В. відкрив виконавче провадження №6475224166305078 про примусове виконання виконавчого напису (а.с.3).
При вирішенні спору суд враховує, що відповідачем на підтвердження безспірності заборгованості, за якою вчинено виконавчий напис, суду не надано жодного належного доказу, який би дозволив суду визначити належний розмір заборгованості та встановити безспірність такої заборгованості позивача. Суд також не може перевірити початок строку порушення позивачем зобов'язань за кредитним договором, розмір сплачених позивачем сум в рахунок погашення боргу та інші складові заборгованості.
Суд зазначає, що надання детального розрахунку заборгованості пов'язане, крім того, з необхідністю перевірки питання початку перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості, з урахуванням того, що за умовами кредитного договору, погашення кредитної заборгованості мало здійснюватися щомісячно та перевірки строку, за який проводиться стягнення згідно виконавчого напису.
На думку суду, вказані обставини мають бути перевірені судом під час розгляду відповідної справи, з урахуванням доводів сторін.
Суд додатково зазначає, що відповідачем не надано суду документи, що підтверджують повноваження ТОВ «Фінансова компанія управління активами», як стягувача та правонаступника усіх прав та обов'язків ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», зокрема, договір відступлення прав вимоги за кредитним договором відповідно до якого ТОВ ««Фінансова компанія управління активами»» набуло прав нового кредитора.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України в справі 6-887цс17 від 05 липня 2017 року, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в своїх сукупності встановлені вище судом обставини свідчать про те, що вказана відповідачем заборгованість за кредитним договором не була безспірною, а тому приватний нотаріус на мав права вчиняти відповідний виконавчий напис.
Додатково суд зазначає наступне.
З тексту оспорюваного виконавчого напису судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.
Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, яка, згідно інформації ЄДРСР, опублікована 13.11.2017, тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 була відновлена.
Судом встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 № 92.
Вказане свідчить про те, що на момент вчинення виконавчого напису пункт 2 Переліку був нечинним, а тому застосуванню приватним нотаріусом не підлягав.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги визнання позовних вимог відповідачем, суд вважає, що права позивача були порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 141, 142 ЦПК України, в зв'язку зі звільненням позивача від оплати судових витрат та визнанням позову відповідачем, з останнього на користь держави підлягають стягненню витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 227 грн., а всього, 681 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 158, 265-268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державний виконавець Василівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №3683, вчинений 23 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами» заборгованості за кредитним договором №530567527 від 20 червня 2014 року, в загальному розмірі 65 608 грн. 08 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» (ЄДРПОУ 35017877, розташованого за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха, будинок 9а, офіс 203), на користь держави витрати на оплату судового збору в розмірі 681 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 17 листопада 2021 року.
Суддя Василівського районного суду
Запорізької області Д.А. Задорожко