Номер провадження 2/243/2850/2021
Номер справи 243/9867/20
17 листопада 2021 року м.Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мінаєва І.М.,
за участю секретаря судового засідання Добродум Д.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, органу опіки та піклування Слов'янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області,
вимоги позивача: про визначення місця проживання малолітньої дитини,
учасники справи: не з'явилися,
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача.
1. 14.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що з відповідачкою він перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відносини подружжя погіршилися і у листопаді 2020 ОСОБА_2 разом з молодшою донькою переїхала до своєї матері, де і мешкають до теперішнього часу. Старша донька ОСОБА_3 залишилася проживати з позивачем. Він займається вихованням та утриманням доньки, придбає їй шкільне приладдя, одяг, взуття. Відповідачка та старша донька мають складні взаємовідносини, донька йти до матері не бажає. Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.160,161 СК України, позивач просить визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
2.Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги просив задовольнити, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
3.Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, органу опіки та піклування Слов'янської ВЦА, не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, при ухваленні рішення поклався на розсуд суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
4. Ухвалою суду від 15.09.2021 позовну заяву було залишено без руху, позивачеві наданий строк для усунення недоліків (а.с.11).
5. Відповідно до ухвали суду від 28.09.2021 загальне позовне провадження у справі відкрито, призначено підготовче судове засідання (а.с.17).
6.Ухвалою суду від 18.10.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с.30).
7.Оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання (стаття 128 ЦПК України), в судове засідання не з?явилася без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
8.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв?язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом.
9.ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.40).
10.Згідно з актом № 73 від 08.09.2021, складеним головою ЖБК-23 “Здоровье”, за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ним мешкає неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2020 до теперішнього часу. В квартирі у дитини є своя кімната, де є ліжко, шафа для одягу, куточок для навчання, комп'ютер, полиці з підручниками, дитячі іграшки (а.с.5).
11.Згідно довідки медичного центру з профілактики та лікування залежності м.Краматорськ” у м.Слов'янськ № 304 від 13.09.2021 ОСОБА_1 , 1983 року народження, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався (а.с.6).
12.Як вбачається з довідки № 205/13.09.2021 ОСОБА_1 , 1983 року народження, психіатрична допомога в КНП “Обласна клінічна психіатрична лікарня м.Слов'янська” не надавалася, відомості про надання психіатричної допомоги в інших психіатричних установах відсутні (а.с.7).
13.Відповідно до характеристики ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 7 класі, зарекомендувала себе як дисциплінована, спокійна, неконфліктна та стримана учениця. Мати підтримує зв'язок з класним керівником щодо успішності Єлизавети, відвідує батьківські збори (а.с.8).
14.З висновку органу опіки та піклування Слов'янської ВЦА від 04.11.2021 вбачається, що малолітня ОСОБА_3 мешкає разом з батьком ОСОБА_1 з грудня 2020. Мати, ОСОБА_2 , мешкає з меншою донькою за іншою адресою. Мати надала до служби у справах дітей пакет документів, а саме: довідку від лікаря-психіатра, довідку від лікаря-нарколога, характеристику та довідку з місця роботи. Службою у справах дітей були обстежені умови проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , умови задовільні. Батько дитини ОСОБА_1 бажає проживати разом з донькою ОСОБА_3 , займається її вихованням та утриманням. Батько надав пакет документів, а саме: довідку від лікаря-психіатра, довідку від лікаря-нарколога. Службою у справах дітей Слов'янської міської ВЦА були обстежені умови проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , умови задовільні. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 27.10.2021, на яке була запрошена ОСОБА_3 та повідомила, що вона однаково любить і тата, і маму, але проживати бажає разом з батьком ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного та рішення комісії з питань захисту прав дитини від 27.10.2021, орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.41).
V. Оцінка суду.
15.Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов?язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
16.Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
17.Згідно ст. 11 Закону України “Про охорону дитинства” батько і мати мають рівні права та обов?язки щодо своїх дітей. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, згідно ст. 15 Закону, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, а батьки, які проживають окремо від дитини, зобов?язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
18. Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до положення ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов?язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров?я та інші обставини, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови № 11 від 21.12.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” також роз?яснив, що при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з?ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
19.Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов?язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
20.Частинами четвертою та п?ятою статті 19 СК України передбачено обов?язкову участь органу опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв?язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
21.При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд виходить з принципу рівності прав і обов?язків обох батьків (ст. 141 СК України), надаючи перевагу тому з них, хто може забезпечити найбільш сприятливі умови виховання дитини, та вимог положень ч. 2 ст. 160, ст. 161 Сімейного кодексу України, за якими місце проживання дитини, що досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
22.При цьому суд виходить лише з інтересів дитини. Перевага матері перед батьком не повинна бути пріоритетом у спорі.
Так, ухвалюючи рішення в справі “М. С. проти України” від 11 липня 2017 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв?язків із сім?єю, крім випадків, коли сім?я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові № 61-23861св18 від 30.05.2018, найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
23.При розгляді справи судом встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини і вони з листопада 2020 року спільно не проживають. З матеріалів справи вбачається, що дитина ОСОБА_3 з грудня 2020 до часу розгляду справи судом проживає з батьком. Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплені обов'язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 створив належні умови для життя, виховання та навчання дитини, дитина успішно навчається в школі.
24.Відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини, статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спорів між батьками про визначення її місця проживання в судовому засіданні з додержанням вимог Цивільного процесуального кодексу та з урахуванням віку дитини, стану здоров?я, розумового розвитку.
25.Аналогічні положення викладені у ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (Страсбург, 25 січня 1996 року), яка зобов?язує суд надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.
26.Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року “Савіни проти України”. У п.59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.
27.Судом приймається до уваги, що на момент ухвалення судового рішення ОСОБА_3 , 2009 року народження, досягла повного 12 річного віку, тобто за своїм віковим розвитком може висловити свою думку щодо того, з ким з батьків вона має бажання проживати. Матеріалами справи підтверджується та обставина, що дитина бажає проживати разом з батьком, тому суд дійшов до висновку про можливість не викликати дитину у судове засідання та не заслуховувати її особисті пояснення з метою запобігання вчинення на неї негативного психологічного впливу.
28.Враховуючи вищевикладене, зібрані доказів, наявні в матеріалах справи, суд приходить до переконання про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з її батьком ОСОБА_1 , оскільки, на переконання суду, проживання дитини з батьком відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, з огляду на що позовні вимоги слід задовольнити.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
29. Позивачем при зверненні до суду із позовом було сплачено судовий збір, відповідно до ставки, визначеної Законом України “Про судовий збір” у сумі 908 грн., який з огляду на задоволення позовних вимог підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 141, 153, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, суд,
1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, органу опіки та піклування Слов'янської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.
2.Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
3.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 грн. 00 коп.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв