Справа №568/1204/21
Провадження №2/568/938/21
16 листопада 2021 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 )
до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ),
ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 )
про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
20.08.21 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позов обґрунтовано тим, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.21р. є власником житлового будинку в АДРЕСА_3 вказаному житлі зареєстровані відповідачі, але не проживають за вказаною адресою та жодним чином не користуються ним. Відповідачі не є родичами позивача, а належали до членів сім'ї колишнього власника квартири, та на даний час вони проживають за іншою адресою, але з реєстрації за вказаною адресою не зняті.
Посилаючись на те, що відповідачі більше 5 років без поважних причин не проживають в будинку, що належить позивачу, останній просив визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ..
Ухвалою від 22.09.21 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 19.10.21 р. судове засідання відкладено на 16.11.21 р.
В судове засідання сторони не з'явились. про дату, час та місце судового засідання повідомлені шляхом розміщення оголошенння на офіційному сайті судової влади.
Разом з тим, від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що 02.08.2021 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 ..
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, позивачу на праві приватної власності належить будинок за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно довідки № 161 від 11.08.21 р. в житловому будинку за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 9 від 25.05.21 р., власником будинку за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 . У даному будинку зареєстровані, однак не проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
У даному випадку спір виник між власником житлового будинку та користувачем цього будинку з приводу користування вказаним житлом.
Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 1 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника.
Положеннястатті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Права власника житлового будинку, квартири визначені статями 317, 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Таким чином, оскільки позивачу на праві власності належить будинок в АДРЕСА_3 , він не може бути позбавлений права користування та розпорядження своїм житлом на власний розсуд.
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що відповідачі є членами сім'ї позивача, ведуть спільне господарство та пов'язанні спільним побутом.
Оскільки, відповідачі були зареєстровані в спірному житловому будинку за згодою попереднього власника, після укладення договору купівлі-продажу, відповідачі втратили такий правовий статус, і не були та не є членами (колишніми членами) сім'ї позивача, а також не проживають і не ведуть спільного побуту з ним, тому у позивача є достатніми підстави звернутися до суду за усуненням порушень свого права власності протягом його існування.
Суд приходить до переконання, що інтереси позивача, як власника житла та користувача цим житлом, перевищують інтереси відповідачів у яких припинилися правові підстави користування чужим майном.
Оскільки відповідачі порушують права позивача, як власника щодо вільного користування та розпорядження належним йому майном та створюються перешкоди для позивача у здійсненні таких прав, то права останнього підлягають захисту відповідно до статті 391 ЦК України.
Оцінюючи доводи позивача і обставини справи в сукупності із нормами закону, суд приходить до переконання про те, що попри законодавче закріплення права зареєстрованих осіб на користування цим житлом, це право виникає на підставі волевиявлення власника житла, з огляду на що обмеження власника у можливості позбавити права користування зареєстрованих осіб, дозвіл яким на реєстрацію надано попереднім власником, є невиправданим втручанням, як у його право власності, так і у право на повагу до його житла.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 454 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 454 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлений 17.11.21 р.
Суддя А.О. Сільман