Справа № 357/4958/17
1-кп/357/180/21
08.11.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі колегії:
головуючий - суддя ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судового засідання №2 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальну справу за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Токмак Запорізької області, громадянки України, з повною загальною середньою спеціальною освітою, розлученої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , маючої на утриманні 1 неповнолітню дитину, раніше не судимої,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_9 ,
потерпіла - ОСОБА_10
захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_11 ,
обвинувачена - ОСОБА_8 ,
ОСОБА_8 17.09.2016 року, близько 13 год. 00 хв. перебувала біля торгового місця №44, що на території центрального ринку по вул. Ярмарковій в м. Біла Церква Київської області. При цьому, шляхом обману, умисно з корисливих мотивів, користуючись довірливими відносинами, що склалися із потерпілою ОСОБА_10 внаслідок неодноразових особистих зустрічей, повідомила останній неправдиву інформацію про те, що вона є церковнослужителькою та за допомогою здійснення відповідних молитовних обрядів у монастирі «Свято-Покровська Голосіївська пустинь» допоможе, щоб потерпілій повернули борг, але для проведення вказаного молитовного обряду необхідні кошти в сумі 25000 доларів США та боргова розписка. Внаслідок цього, ОСОБА_10 передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 25000 доларів США, що станом на вказану дату згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 655000 гривень, та зазначену боргову розписку. Вказані грошові кошти та боргову розписку ОСОБА_8 зобов'язувалася повернути через 40 днів. Однак, ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 25000 доларів США, що станом на вказану дату згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 655000 гривень, та боргову розписку, потерпілій ОСОБА_10 не повернула, ними заволоділа та розпорядилась на власний розсуд, внаслідок чого завдала потерпілій майнової шкоди в сумі 655000 гривень, що є особливо великим розміром.
Крім цього, ОСОБА_8 15.10.2016 року, близько 13 год. 00 хв. перебувала біля торгового місця №44 , що на території центрального ринку по вул. Ярмарковій в м. Біла Церква Київської області. При цьому, шляхом обману, умисно з корисливих мотивів, повторно користуючись довірливими відносинами, що склалися із потерпілою ОСОБА_10 внаслідок неодноразових особистих зустрічей, повідомила останній неправдиву інформацію про те. що вона є церковнослужителькою та за допомогою здійснення відповідних молитовних обрядів у монастирі «Свято-Покровська Голосіївська пустинь» допоможе, щоб потерпілій повернули борг, але для продовження проведення вказаного молитовного обряду необхідні кошти в сумі 20000 доларів США, які необхідно замінити замість грошових коштів в сумі 25000 доларів США, які остання отримала віл потерпілої 17.09.2016 року, оскільки попередні грошові кошти є непридатними для проведення зазначеного молитовного обряду. ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 25000 доларів США, які отримала від ОСОБА_10 17.09.2016 року, зобов'язувалася повернути через декілька днів. Внаслідок цього, ОСОБА_10 передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 20000 доларів США, що станом на вказану дату згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 516000 гривень. Вказані грошові кошти ОСОБА_8 зобов'язувалася повернути через 40 днів. Однак, ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 20000 доларів США, що станом на вказану дату згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 516000 гривень, потерпілій ОСОБА_10 не повернула, ними заволоділа повторно та розпорядилась на власний розсуд, внаслідок чого завдала потерпілій майнової шкоди в сумі 516000 гривень, що є особливо великим розміром.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, не визнала. При цьому на початку судового розгляду дала суду показання, що це все наклеп на неї з незрозумілих причин. Обвинувачена намагалася з'ясувати у потерпілих та свідків чому вони з нею так повелися, її пояснення ніхто не слухав. Потерпілу ОСОБА_10 не знала раніше, вперше побачила її у слідчого взимку на початку весни. 17.09.2016 у місті Біла Церква вона не перебувала. В одязі монахині по Центральному ринку в м. Білій Церкві не ходила. В подальшому після дослідження усіх доказів у справі частково змінила показання та зазначила, що вона дуже багато спілкувалася з людьми, оскільки вона була бухгалтером у протестантській харизматичній церкві «Світло світу», де її чоловік який помер рік тому був священником та відправляв православні обряди. У зв'язку з цим на неї казали «матушка». Визнала, що на записі розмови з потерпілою ОСОБА_10 її голос, однак продовжує стверджувати, що грошей в сумі 20000 та 25 000 доларів США їй потерпіла не передавала. Одночасно зазначила, що як бухгалтер вона збирала гроші у людей, які замовляли у церкві проведення обрядів зокрема за хрещення, освячення чи поховання.
Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини у заволодінні чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, її винуватість у вчиненні вказаного злочину повністю підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення та досліджених судом доказами: показаннями потерпілої та свідків, письмовими доказами: протоколами слідчих дій та додатками до них, висновками експертиз, речовими доказами, зокрема:
Показаннями потерпілої ОСОБА_10 , відповідно до яких вона познайомилася з обвинуваченою весною 2013 року, знала її як матушку ОСОБА_12 , як вона представлялася. Вона ходила по центральному базару в м. Біла Церква, кожен тиждень, найчастіше в суботу. Вона одягалася як монахиня у чорний одяг, зі скринькою для пожертв, працівники ринку в неї замовляли молитви і за це давали їй грошові кошти. Також давали кошти на утримання дітей з дитбудинку, ОСОБА_8 підходила до її торгової точки і вони спілкувалися та з часом здружилися. ОСОБА_8 також приходила в гості до неї додому, оскільки сама потерпіла її запрошувала. Влітку 2015 року ОСОБА_8 повідомила що в монастирі з'явився монах отець ОСОБА_13 , який займається вичиткою. Потерпіла розповіла ОСОБА_8 про свої проблеми стосовно того, що тривалий час ніяк не може повернути від одних людей борг в дуже великій сумі. При одній із зустрічей ОСОБА_8 запитала у неї чи повернули їй борг. Потерпіла повідомила їй що не повернули. Тоді ОСОБА_8 запропонувала посприяти у поверненні вказаного боргу. При цьому вона повідомила, що за допомогою здійснення відповідних молитовних обрядів у Святопокровському монастирі допоможе, щоб потерпілій повернули борг, але для проведення вказаного молитовного обряду необхідні кошти в сумі 25000 доларів США, тобто десята частина від суми боргу, та боргова розписка. 17.09.2016, біля її торгового місця, що на території центрального ринку в м. Біла Церква Київської області потерпіла в присутності свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 25 000 доларів США та боргову розписку, які за вказівкою обвинуваченої обмотала в червону тканину, поклала в коробку, а коробку обмотала в чорну тканину. Вказані грошові кошти та боргову розписку ОСОБА_8 зобов'язувалася повернути через 40 днів після молитовного обряду. Однак, через вказаний час гроші не повернула, а через кілька тижнів прийшла та повідомила, що ті грошові кошти, які передала їй потерпіла зароблені не чесним шляхом та є «брудними», а тому не підходять для здійснення молитовного обряду. Тому їх потрібно замінити на іншу таку ж суму. Потерпіла повідомила обвинувачена що таку ж суму не збере, а зможе надати лише 20000 доларів США. На це ОСОБА_8 повідомила, що така сума також згодиться. 15.10.2016 року, біля торгового місця №44, на території центрального ринку в м. Біла Церква потерпіла в присутності свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та ОСОБА_16 передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 20000 доларів США. Остання кошти, а також попередню суму зобов'язувалася повернути через 40 днів. але не повернула. В подальшому ОСОБА_8 ще приходила на ринок але коли потерпіла стала наполягати на поверненні коштів, ОСОБА_8 зникла і врешті перестала виходити на зв'язок. Потерпіла власними силами стала розшукувати обвинувачену та з'ясувала що вона спочатку проживала в с. Чупира та постійно проживає в с. Пшеничне, Васильківського району, Київської області. Після звернення до поліції ОСОБА_8 приходила на ринок в неділю та намагалася переконати, що не брала гроші, їй запропонували повернути кошти, але вона заперечувала що їх брала. У повному обсязі підтримала заявлений цивільний позов. В частині призначення покарання покладається на розсуд суду.
Дослідженими судом показаннями свідка ОСОБА_17 , з яких видно, що потерпіла є її матір'ю. Свідок зазначила, що на час події знала обвинувачену у справі ОСОБА_8 як «матушку ОСОБА_12 » яка періодично з'являлася на ринку в м. Біла Церква як правило в один і той же період дня, приблизно 12 -13 годині в одязі монахині. Свідок двічі була очевидцем передачі ОСОБА_8 коштів: спочатку в сумі 25 000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів, та другий раз - 20 000 доларів США купюрами по 100 доларів. Кошти передавалися та перераховувалися у присутності свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . При цьому ОСОБА_8 пояснювала, що кошти будуть передані монаху, який покладе їх на алтар і буде проводити з ними молитовний обряд задля повернення боргу потерпілій. Кошти передавала потерпіла, яка за вказівкою ОСОБА_8 замотала їх у червону тканину, поклала туди сіль. З першими коштами передали і боргову розписку. Вдруге кошти передавалися у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 зателефонувала матері і повідомила, що перші гроші є «брудними» і не можуть бути використані для молитовного обряду. ОСОБА_8 повідомляла, що через 40 днів вона поверне кошти, однак так і не повернула їх.
Дослідженими судом показаннями свідка ОСОБА_15 , з яких видно, що вона знала обвинувачену як «матушку ОСОБА_12 » яка тривалий час ходила по ринку весь час у одязі монахині. Говорила усім, що вона монахиня Святопокровського монастиря. Допомагала усім молитвами, вела розмови про бога. Люди давали їй речі для дітей. Познайомилася з нею у 2014 році. У 2016 році в кінці літа обвинувачена запропонувала ОСОБА_10 допомогти з проблемою повернення боргу та пояснила, що потрібно відвезти боргову розписку в монастир разом з 10-ю частину коштів від суми боргу, де монахом з ними буде проведено молитовний обряд. Повністю підтвердила показання потерпілої інших свідків щодо обставин передачі коштів. Свідок двічі була очевидцем передачі ОСОБА_8 коштів: спочатку в сумі 25 000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів, та другий раз - 20 000 доларів США купюрами по 100 доларів.
Дослідженими судом показаннями свідка ОСОБА_18 , з яких видно, що вона знала обвинувачену як «матушку ОСОБА_12 » яка тривалий час 3-4 роки ходила по ринку в м. Біла Церква між рядами весь час у одязі монахині. Їй замовляли молитви за здоров'я, за упокій. Вона також пропонувала більш сильні служби у монаха за 300 грн.
Дослідженими судом показаннями свідка ОСОБА_19 , з яких видно, що вона знала обвинувачену як монахиню. Близько трьох років спостерігала як вона ходила по ринку з клітчатою сумкою між рядами, їй давали речі в основному дитячі. Вона особисто також давала їй кошти та взуття.
Дослідженими судом показаннями свідка ОСОБА_20 , з яких видно, що вона працює на центральному ринку в м. Біла Церква з 2007 року. Знала обвинувачену як «матушку ОСОБА_12 » яка ходила по ринку в м. Біла Церква між рядами з сумками - баулами. Просила пожертви на дитбудинок. Їй замовляли молитви. Свідок бачила як обвинувачена підходила до потерпілої і вони довго розмовляли.
Дослідженими судом показаннями свідка ОСОБА_16 , з яких видно, що вона знає обвинувачену з 2013 року як «матушку Єлену» зі Святопокровського монастиря. Вона спочатку багато чула про неї від ОСОБА_10 та ОСОБА_17 ,а потім кілька разів бачила обвинувачену, яка була одягнута уся в чорному довгому одязі як справжня монахиня. Свідок була присутня як ОСОБА_10 в серпні 2016 року розповідала обвинуваченій як монахині про проблеми з поверненням їй боргу. На це обвинувачена сказала, що потрібно провести обряд, який може зробити монах і назвала умови. В подальшому вона була очевидцем передачі коштів ОСОБА_10 обвинуваченій. При цьому повністю підтвердила показання потерпілої щодо обставин передачі коштів ОСОБА_8 .
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.01.2017 року складеного в присутності понятих за участю свідка ОСОБА_14 , відповідно до якого ОСОБА_14 за рисами обличчя впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 1 - ОСОБА_8 , що представилася монахинею та якій ОСОБА_10 передала кошти (а.с. 4-5 том. 2).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.01.2017 року складеного в присутності понятих за участю потерпілої ОСОБА_10 , відповідно до якого ОСОБА_10 за рисами обличчя впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 1 - ОСОБА_8 , що представилася монахинею та якій вона передала кошти в сумі 45000 доларів США (а.с. 6-7 том. 2).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2017 року складеного в присутності понятих за участю свідка ОСОБА_18 , відповідно до якого ОСОБА_18 за виразом обличчя та очах впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 1 - монахиня ОСОБА_12 , яка ходила по ринку (а.с. 8-9 том. 2).
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2017 року складеного в присутності понятих за участю свідка ОСОБА_19 , відповідно до якого ОСОБА_19 за виразом обличчя та очах впізнала особу, яка зображена на фотознімку № 1 - як матушку ОСОБА_12 , яка ходила по ринку (а.с. 10-11 том. 2).
Протоколом обшуку від 17.02.2017 року, складеного в присутності понятих, з якого видно, що в ході проведення обшуку виявлено та вилучено до Білоцерківського ВП автомобіль марки «Мазда» д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від нього та технічний паспорт на даний автомобіль (а.с. 15-18 том. 2).
Протоколом огляду предмету від 17.02.2017 року, з якого видно, що слідчим було оглянуто паперовий конверт із зазначенням підписів двох понятих та підпису старшого слідчого. При відкритті вказаного конверту у ньому виявлено свідоцтво про реєстрацію на ім'я ОСОБА_8 на транспортний засіб «MAZDA CX-9» НОМЕР_1 , ключ від автомобіля та брилок від сигналізації StarLine (а.с. 19 том. 2).
Висновком експерта від 07.11.2017 № 9/330, відповідно до якого у фонограмі, що міститься у файлі «2016-10-06_15.50.34-857305457» на диску для лазерних систем зчитування «ALERUS DVD-R 4.7 GB/120min 16X SPEED» зафіксовано голос та мовлення громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зразки голосу якої містяться у відеофайлах «MOV034» та «MOV017» на диску для лазерних систем зчитування «ALERUS DVD-R 4.7 GB/120min 16X SPEED».
У фонограмі, що міститься у файлі «2016-10-06_15.50.34-857305457» на диску для лазерних систем зчитування «ALERUS DVD-R 4.7 GB/120min 16X SPEED», ознак монтування не виявлено. (а.с.27-34 том. 2).
Протоколом огляду предмету від 20.02.2017 року та ілюстративної таблиці до нього, в якому зафіксовано огляд мобільного телефону марки Lenovo моделі Р780 чорного кольору, у якого ззаду мається пластмасова кришка чорного кольору. При відкритті кришки виявлено батарею живлення, на якій зазначено написи друкованими літерами білого кольору : «Lenovo Р780…ІМЕІ: НОМЕР_2 ». При включенні вказаного мобільного телефону виявлено аудіозапис з написом «2016-10-06_15.50.34-857305457.3gpp», який перекопійовано на CD диск для лазерних систем зчитувань. (а.с. 37-40 том. 2).
Відповіддю намісника монастиря « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Ісаакія Єпископа Ворзельського ( ОСОБА_21 ), відповідно до якої серед насельників монастиря «свято-Покровська Голосіївська пустинь» ніколи не було «отця ОСОБА_13 » та не відома серед прихожан особа на ім'я ОСОБА_8 (а.с. 49 том. № 2).
Відповіддю настоятельки Свято-Покровського жіночого монастиря, відповідно до якої серед насельниць монастиря не було та немає отця Митрофана, якого як чоловіка взагалі не може бути серед насельниць жіночого монастиря, та особи на ім'я ОСОБА_8 . До вівтарю прихожани та насельниці монастиря гроші в сумі 25000 доларів США та гроші в сумі 20000 доларів США не клали. (а.с. 50 том. № 2)
Висновком судово-психіатричного експерта № 173 від 06.04.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_8 під час скоєння інкримінованих їй дій на психічне захворювання не страждала.
ОСОБА_8 під час скоєння інкримінованих їй дій могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_8 не виявлено.
ОСОБА_8 в даний момент може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_8 не потребує.
Під час скоєння інкримінованих їй дій в стані фізіологічного афекту не перебувала.
Під час спілкування з експертами з приводу інкримінованих їй діянь категорично заперечувала свою причетність до скоєного наводить багаточисельні факти, які б свідчили про відсутність її вини. Легко продукує різні версії, які з її точки зору свідчать, що потерпіла все придумала, що ніяких коштів вона ніколи не брала. Стверджує, що з потерпілою та її донькою вона взагалі не знайома. Допускає, що її могли обмовити через чоловіка, з яким вона зараз співмешкає. Стверджує, що працює бухгалтером у церкві «Світло сонця», у якій був пастором її колишній чоловік. (а.с. 54-55 том. № 2)
Даними по зв'язок між абонентськими номерами стільникового зв'язку за номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , якими користувалася обвинувачена ОСОБА_8 та НОМЕР_5 , яким користувалася потерпіла ОСОБА_10 , з яких видно, що 02.09.2016 потерпіла отримала від обвинуваченої смс повідомлення, тобто ще до передачі грошових коштів (а.с.193 т.2).
Суд, оцінюючи наведені у вироку надані стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності та допустимості не встановив підстав, передбачених ст. 87 КПК України, які тягнуть безумовне визнання доказів недопустимими.
Водночас, крім наведених доказів, сторона обвинувачення як доказ вини обвинуваченої надала суду:
-CD диск для лазерних систем зчитувань. (а.с. 44-46 т.2) з аудіозаписом з назвою файла «Голос005 26 февраля 2017 г. 00:18:00».
-висновок фоноскопічної експертизи №9/330 від 07.11.2017, у якому крім результатів дослідження аудіозапису під назвою «2016-10-06_15.50.34-857305457» містяться і висновки експерта щодо аудіозапису під назвою «Голос005 26 февраля 2017 г. 00:18:00».
Суд, при оцінці вказаних доказів з точки зору їх належності та допустимості виходить з наступного.
Відповідно до ст.92 Кримінального процесуального кодексу обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, докази, що були надані суду стороною обвинувачення та досліджені судом у судовому засіданні, не можуть бути покладені в повному обсязі в основу обвинувального вироку.
Відповідно до заяви свідка ОСОБА_17 від 26.02.2017 нею було передано слідчому телефон марки «Samsung» моделі «Galaxu S6 Edge» для проведення слідчих дій. (а.с. 43 т.2)
Відповідно до протоколу огляду предмету від 26.02.2017 слідчим під час огляду вмісту телефону Samsung» моделі «Galaxu S6 Edge» було виявлено аудіо файл з назвою «Голос005 26 февраля 2017 г. 00:18:00» який було перекопійовано на CD диск для лазерних систем зчитувань. (а.с. 44-46 т.2)
Щодо вказаного аудіозапису слідством було призначено судову фоноскопічну експертизу та надано суду висновок експерта №9/330 від 07.11.2017, у якому крім результатів дослідження аудіозапису під назвою «2016-10-06_15.50.34-857305457» містяться і висновки експерта щодо аудіозапису під назвою «Голос005 26 февраля 2017 г. 00:18:00».
Також судом було досліджено в судовому засіданні речовий доказ - СД диск вмістом якого є два вищевказані аудіозаписи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду від 20.10.2011 №12-рп/2011 за поданням Служби безпеки щодо офіційного тлумачення положення ч.3 ст.62 Конституції обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених законом №2135-XII, особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
Конституційний Суд у цьому рішенні зазначив, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у ч.1 ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 №2135-XII з подальшими змінами; відповідно до ч.2 вказаної статті проведення такої діяльності громадськими, приватними організаціями та особами, іншими органами чи їх підрозділами, крім визначених у ч.1 цієї статті, заборонено.
Конституційний Суд виходив з того, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні.
За змістом цього рішення при оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього та подані в порядку, передбаченому ч.2 ст.66 КПК 1960 р., необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних.
Подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно із ч.2 ст.66 КПК 1960 р. речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених у Конституції, зокрема, внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Згідно із ч.2 цієї ж статті суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
У судовому засіданні встановлено, що потерпіла ОСОБА_10 і свдіок ОСОБА_17 здійснили два аудіозаписи своїх розмов із обвинуваченою ОСОБА_8 на диктофон у телефоні. При цьому перший запис розмови відбувся 06.10 2016 тобто до звернення до правоохоронних органів та до того як було розпочато досудове розслідування в тій ситуації, у якій опинилася потерпіла. Водночас інший запис свідком ОСОБА_17 зроблено вже після звернення потерпілої до правоохоронних органів та після початку досудового розслідування. На час здійснення аудіозапису між потерпілою, свідком, обвинуваченою та правоохоронними органами виникли вже інші кримінально процесуальні відносини, з розслідування злочину та збирання доказів, які мали проводитись у порядку та у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законодавством України. Таким чином збір доказів мав здійснюватися безпосередньо працівниками відповідних правоохоронних органів, в тому числі і з можливістю залучення потерпілої чи свідка до слідчих дій, з отриманням відповідних дозволів суду, але ніяк не самим свідком, яка фактично за власною ініціативою здійснила оперативно-розшукову діяльність, що прямо заборонено законом.
З огляду на вищевказане суд, виходячи з положень ст.ст 86, 87, 89, 92-94 КПК України визнає недопустимим доказом файл з аудіозаписом під назвою «Голос005 26 февраля 2017 г. 00:18:00», який скопійовано з мобільного телефону «Samsung» моделі «Galaxu S6 Edge» на CD диск для лазерних систем зчитувань.
Виходячи з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталеної практики Європейського суду з прав людини, при визначенні допустимості чи недопустимості доказів суд застосовує Правило «отруєного дерева» та «плодів отруєного дерева», згідно з якими отруєне дерево дає отруєні плоди, а отже визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі. Докази, отримані в результаті використання недопустимого доказу самі є недопустимими як докази.
Суд враховуючи викладене, визнає частково недопустимим доказом винуватості ОСОБА_8 у вчинені інкримінованого їй злочину та відхиляє: висновок експерта від 07.11.2017 № 9/330, в частині дослідження файлу з назвою «Голос 005».
Даючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченої, суд виходить з оцінки показань обвинуваченої в судовому засіданні у сукупності з вищевказаними дослідженими доказами з точки зору їх достатності та взаємозв'язку. З огляду на пред'явлене обвинувачення в заволодінні чужим майном шляхом обману, а також аналізуючи докази, що мають значення для встановлення змісту та спрямованості умислу підсудної при скоєнні злочину, суд виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховує при цьому поведінку винної та потерпілої, що передувала події, їхні стосунки, ситуацію, що стала підґрунтям для подальших дій обвинуваченої, спосіб вчинення злочину, поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, ставлення до наслідків злочину.
Оцінюючи вищенаведені докази у їх сукупності суд приходить до висновку, що обвинувачена ОСОБА_8 дала суду неправдиві показання, щодо обставин вчинення нею злочину. При цьому суд констатує, що потерпіла та усі допитані в суді свідки беззаперечно вказали на обвинувачену як на особу, яка досить тривалий час в середньому біля чотирьох років була відома їм як черниця «матушка ОСОБА_12 », При цьому поведінка останньої, а саме стиль одягу, у якому вона постійно з'являлася серед людей: довге чорне вбрання, хустка на голові, скринька для пожертв; розмови з людьми на релігійні теми, про релігійні обряди; збір речей та коштів для допомоги дітям, які залишилися без батьківського піклування, та якими опікується монастир, повідомлення оточуючим про приналежність до релігійної громади черниць Святопокровського монастиря на переконання суду викликала у потерпілої та свідків глибоке хоча і хибне переконання, що обвинувачена є саме тією особою, якою вона себе тривалий час позиціонувала.
Суд критично оцінює показання обвинуваченої, що вона не знайома ні з потерпілою ні з жодним зі свідків. Вказане твердження обвинуваченої повністю спростовується показаннями потерпілої та свідків.
Крім того згідно з висновком експерта від 07.11.2017 № 9/330, у фонограмі, що міститься у файлі «2016-10-06_15.50.34-857305457» на диску для лазерних систем зчитування «ALERUS DVD-R 4.7 GB/120min 16X SPEED», який був отриманий від потерпілої ОСОБА_10 зафіксовано голос та мовлення громадянки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні обвинувачена також не заперечувала, що один з голосів на записі дійсно належить їй.
Суд також констатує, що і потерпіла і свідки дали логічні, чіткі та послідовні показання щодо обставин передачі коштів ОСОБА_8 . Показання усіх допитаних судом осіб повністю узгоджуються між собою та не викликають у суду жодних підстав для сумнівів у їх правдивості
Водночас суд звертає увагу що показання обвинуваченої навіть самі пособі є нелогічними та не послідовними, а окремі вказані нею обставини є такими що виключають одна одну.
Зокрема заперечуючи, що у інкримінований їй час вчинення злочинів 17.09.2016 та 15.10.2016 вона не була на ринку у м. Біла Церква та ніколи не бачила потерпілу і не спілкувалася з нею, одночасно зазначила, що збирала як бухгалтер церкви кошти за проведені раніше священником релігійні обряди «говорила людям те, що їй казали». Водночас на запитання чому на записі веде розмову про конкретну ситуацію в деталях з наведенням фактів, які їй в силу становища не повинні бути відомі, повідомила , що вона як дружина священника була присутня під час проведення релігійних обрядів і була обізнана про певні факти.
Після дослідження доказів обвинувачена стала стверджувати, що могла знати про деталі із особистого життя потерпілої, оскільки її чоловік - священник проводив ритуал поховання матері потерпілої і вона могла там бути присутня. Однак вказана обставина була категорично заперечена потерпілою яка повідомила, що її мати померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , і вона звернулася до священника з церкви, яка розташована на території ринку в м. Бла Церква, Чоловіка обвинуваченої вона ніколи не знала.
З дослідженого судом аудіозапису, наданого потерпілою видно, що спілкування між потерпілою ОСОБА_10 та обвинуваченою ОСОБА_8 відбувається як між двома давно знайомими людьми, які раніше вже обговорювали між собою ці ж питання з приватного життя сім'ї потерпілої. При цьому обвинувачена оперує іменами людей, описує ситуації відомі обом учасникам розмови, розповідає про результати проведення релігійних обрядів та прогнозує наслідки їх проведення та вплив на особисте життя потерпілої.
Вказана розмова на переконання суду спростовує твердження обвинуваченої, що вона не мала жодних відносин з потерпілою аж до початку кримінального провадження.
Суд також критично оцінює твердження обвинуваченої, що вона була бухгалтером в церкві та дружиною священника і діяла саме у цьому статусі у відносинах з потерпілою, оскільки будь яких об'єктивних даних, які б підтверджували вказане судом в ході судового розгляду справи не отримано.
Водночас надані суду докази спростовують твердження обвинуваченої в цій частині.
В судовому засіданні після дослідження усіх доказів обвинувачена стверджувала, що її чоловік був священником протестантської харизматичної церкви «Світло Світу», яка діяла в православному обряді, а вона була бухгалтером у вказаній церкві.
Водночас під час проведення судової психіатричної експертизи обвинувачена повідомила експертам, що є бухгалтером церкви «Світло Сонця».
Допитані в суді особи категорично стверджували, що зі слів обвинуваченої сприймали її як черницю «Святопокровського монастиря».
Суд звертає увагу, що сама обвинувачена через певний перебіг часу не змогла чітко зазначити суду назву церкви та її релігійну спрямованість, що вказує на нещирість її показань.
Суд також враховує посткримінальну поведінку обвинуваченої, після заволодіння коштами, яка стала уникати зустрічей з потерпілою після висунення останньою вимоги про повернення коштів, а в подальшому заперечення їх отримання, що свідчить про відсутність наміру їх повернення ще до моменту заволодіння ними.
Також суд кваліфікуючи дії обвинуваченої звертає увагу на застосований нею спосіб ведення в оману потерпілої, яка є релігійно віруючою людиною. На переконання суду дії обвинуваченої, яка тривалий час 3-4 роки створювала у оточуючих хибну думку, що вона є черницею одного з монастирів, свідчать, що вона чітко усвідомлюючи, що до вказаних осіб є підвищена довіра з боку вірян використала таке ставлення для отримання коштів під приводом саме релігійного обряду, що спонукало потерпілу добровільно передати їй кошти.
Дослідивши усі вищевказані у сукупності докази, суд прийшов до висновку, що стороною обвинувачення вищевказаними доказами у їх сукупності доказано як подію злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України так і винуватість обвинуваченої у його вчиненні, а дані нею показання суду повністю спростовані сукупністю вищевказаних доказів.
З огляду на зазначені вище обставини, надані суду докази, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 вчиненні інкримінованого їй злочину та кваліфікує її дії за епізодом від 17.09.2016 за ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене в особливо великих розмірах, за епізодом від 15.10.2016 за ч. 4 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, в особливо великих розмірах за якою вона і повинна нести кримінальну відповідальність.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій, суд бере до уваги, що ОСОБА_8 вчинила особливо тяжкі умисні закінчені злочини проти власності. Судом також враховуються наслідки, які настали від вчинення злочину, а саме: заподіяння майнової шкоди та те, що шкода потерпілій не відшкодована.
Враховуючи особу обвинуваченої, суд бере до уваги, що ОСОБА_8 в силу ст. 89 КК України раніше не судима, офіційно не працює, на час ухвалення вироку має на утриманні одну неповнолітню дитину ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_6 (а.с. 63 т.2) та рішенням Таращанського районного суду від 28.10.2016 року яким визначено місце проживання дитини з ОСОБА_8 (а.с. 64 т.2) . На обліку у лікарів нарколога та психіатра за попереднім місцем проживання не перебувала, що підтверджується довідками №114, 136 від 27.02.2017 виданими КЗ КОР «Таращанська ЦРЛ» (а.с. 67,68 т.2). Даних про притягнення обвинуваченої до адміністративної відповідальності суду не надано. За місцем останнього проживання станом на 21.03.2017 характеризувалася як особа, яка у вживанні алкогольних напоїв та наркотичних засобів не помічена, у громадських місцях не з'являлася, місце роботи не відоме, проживала у власній квартирі з чотирма дітьми та чоловіком, з яким перебувала у фактичному шлюбі, за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Характеристикою сільського голови Пшениченської сільської ради №76/02-06 від 21.03.2017 (а.с. 69 т.2). Оцінюючи в сукупності усі вищенаведені обставини, які характеризують особу обвинуваченої, суд приходить до висновку, що обвинувачена як до вчинення злочину так і після його вчинення вела відносно соціальний спосіб життя, який однак не став стримуючим фактором від антисоціальної поведінки та вчинення кримінального правопорушення, а отже на переконання суду характеризується як особа з підвищеною суспільною небезпечністю.
Суд визнає, як пом'якшуючу покарання обставину відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, наявність на утриманні обвинуваченої однієї неповнолітньої дитини.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд також враховує правову позицію потерпілої, яка у вирішенні питання покарання покладається на розсуд суду.
За таких обставин суд приходить до висновку, що для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нею та іншими нових злочинів, їй необхідно і достатньо призначити покарання у виді позбавлення волі в межах передбаченого санкцією ч. 4 ст. 190 КК України
З огляду на усі вищевказані обставини у їх сукупності, розмір покарання не має бути мінімальним.
Саме такий розмір покарання у виді позбавлення волі, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Враховуючи, що на утриманні обвинуваченої на час ухвалення вироку перебуває одна неповнолітня дитина, суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити додаткову міру покарання у виді конфіскації 1/2 частини належного їй на праві приватної власності майна.
При вирішенні питання щодо заявленого цивільного позову до ОСОБА_8 потерпілою ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1 171 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, то він підлягає задоволенню з наступних підстав.
Цивільний відповідач в судовому не визнала позовні вимоги в повному обсязі обґрунтовуючи свою позицію не визнанням вини у вчиненні злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В силу вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи з положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Суд повністю погоджується з наведеними в позові обставинами, які обґрунтовують позовні вимоги в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди. Заявлені вимоги не виходять за критерії розумності та співмірності завданих збитків. В ході судового розгляду встановлено, що саме внаслідок злочинних дій обвинуваченої потерпілій завдано матеріальні збитки в сумі 1 171 000 грн. що інкриміновано обвинуваченій і саме в цих межах заявлено цивільний позов. Суд погоджується з обґрунтуванням позовних вимог та вважає, що скоєнням злочинів потерпілій ОСОБА_10 завдано сильних душевних страждань, оскільки у неї самої з'явилися зобов'язання щодо повернення заборгованості іншим людям, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Цивільним позивачем доведено, що злочинні дії ОСОБА_8 спричинили певний негативний вплив на стан її здоров'я, що підтверджується медичною документацію (а.с. 70-74 т.2). З огляду на вік стан здоров'я обвинуваченої, яка є працездатною людиною, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду від 25.01.2021 метою забезпечення цивільного позову накладено арешт на автомобіль марки «Mazda» моделі СХ9, д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який 01.11.2016 зареєстроване за ОСОБА_8 та квартиру АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 (номер запису про право власності 16452586) накладений суд, виходячи з ціни позову, вважає за необхідне звернути стягнення на вказане майно в рахунок задоволення позовних вимог.
Процесуальні витрати у справі слід стягнути з обвинуваченої на користь держави.
Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 127, 369 - 371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_8 винуватою у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, та призначити їй покарання:
- за ч.4 ст.190 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини усього належного їй на праві приватної власності майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року, зарахувати до покарання строк її попереднього ув'язнення з 09.06.2021 року по 07.11.2021 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з 08 листопада 2021.
Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили, утримуючи її в ДУ «Кївський СІЗО».
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про стягнення завданих злочином збитків задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 1 171 000 (один мільйон сто сімдесят одна тисяча) гривень матеріальної шкоди та 100000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди. Звернути стягнення на автомобіль марки «Mazda» моделі СХ9, д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який 01.11.2016 зареєстроване за ОСОБА_8 та на квартиру АДРЕСА_3 яка на праві власності належить ОСОБА_8 (номер запису про право власності 16452586) в рахунок задоволення позовних вимог.
Скасувати арешт автомобіля марки «Mazda» моделі СХ9, д.н.з. НОМЕР_1 , право власності на який 01.11.2016 зареєстроване за ОСОБА_8 та квартири АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить ОСОБА_8 (номер запису про право власності 16452586) накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду від 25.01.2021. Скасувати арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Mazda» моделі СХ9, д.н.з. НОМЕР_1 , ключі від даного автомобіля, накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду від 23.02.2016.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в сумі 8030 (вісім тисяч тридцять) грн. 88 коп.
Речові докази:
-мобільний телефон марки Lenovo моделі Р780, що знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_23 , вважати повернутим ОСОБА_23 ;
- мобільний телефон Samsung моделі Galaxy S6 Edge, що знаходиться на зберіганні у свідка ОСОБА_17 , вважати повернутим ОСОБА_17 .
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Суддя Суддя Суддя
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3