Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 753/1671/20
провадження № 61-8140св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,Усика Г. І.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський Сергій Станіславович,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року у складі судді Каліушка Ф. А. та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С. С. неправомірними.
На обґрунтування скарги посилався на таке. Він є боржником у виконавчому провадженні № 55225986 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 08 листопада 2017 року, № 753/6449/17 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 боргу. 20 січня 2020 року на його адресу від приватного виконавця Крайчинського С. С. надійшов звіт про незалежну оцінку вартості майна від 13 січня 2019 року, виконаний приватним підприємством «Консалтингова група «Арго-експерт» (далі - ПП «КГ «Арго-експерт»), щодо ринкової вартості 1/2 частини садового будинку на АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок площею 0,44 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, та площею 0,36 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0333. Згідно з висновком звіту ринкова вартість вказаного майна становить 1 075 500 грн. Він спільно з дружиною ОСОБА_2 володіє земельною ділянкою площею 0,44 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, та садовим будинком (2008) А-ІІ, загальною площею 371,2 кв. м, а також господарськими будівлями та спорудами, які розташовані на АДРЕСА_1, частки співвласників рівні (по 1/2), іншого майна на території дачного поселення «Колос» у нього немає. Як випливає з висновку оцінювача, він оцінював лише садовий будинок без господарських споруд та дві земельні ділянки, однієї з яких не існує. Виконавцем оцінено майно боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, без виділення частки цього майна в натурі. Водночас закон передбачає можливість продажу частки спільної сумісної власності лише після виділу її в натурі для звернення стягнення на неї, а також права іншого співвласника заперечувати проти цього виділу або придбати частку боржника, отже, приватний виконавець порушив вимоги статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Особистий огляд об'єкта оцінки суб'єкт оціночної діяльності не проводив, а майно боржника, яким він володіє спільно з дружиною, оцінене без виділення частки цього майна в натурі. ОСОБА_2 , як співвласника майна, не повідомлено про оцінку, в тому числі і її майна, та не залучено до проведення таких процесуальних дій приватним виконавцем. Згідно зі звітом з незалежної оцінки садового будинку та земельної ділянки під ним від 30 травня 2018 року їх ринкова вартість складає 7 585 000 грн, а отже, 1/2 частини цього майна відповідно 3 792 500 грн. Отже, приватний виконавець істотно зменшив реальну оцінку майна, яка не відповідає її ринковій вартості, що, на його думку, підтверджує зловмисність дій виконавця.
З урахуванням наведеного просив: визнати неправомірними дії приватного виконавця Крайчинського С. С. із визначення вартості 1/2 частини в спільному сумісному майні подружжя - садового будинку на АДРЕСА_1, земельних ділянок за адресою: дачне поселення «Колос» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області,площею 0,44 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, та площею 0,36 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0333, згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості майна від 13 січня 2020 року (ВП № 55225986).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що звіт про оцінку майна від 13 січня 2020 року, в якому виконано оцінку майна: садового будинку та двох земельних ділянок, на який посилався ОСОБА_1 , приватним виконавцем для оцінки майна не використовувався, у зв'язку з допущенням в ньому технічних описок та помилок, і був повернутий на доопрацювання за вимогою самого суб'єкта оціночної діяльності, а 19 лютого 2020 року ПП «КГ «Арго-експерт» складено новий звіт про незалежну оцінку майна, в якому визначено ринкову вартість 821 000 грн без податку на додану вартість (далі - ПДВ)лише садового будинку та однієї земельної ділянки площею 0,44 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536. Суд не має можливості вирішити питання щодо законності/незаконності дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С. С. з визначення вартості 1/2 частини в спільному сумісному майні подружжя, згідно зі звітом про незалежну оцінку майна, за відсутності відповідного звіту. Тому вимоги скарги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просивухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що оцінка майна у виконавчому провадженні проводилась дистанційно без його огляду (обстеження), що створює підстави для визнання незаконними дій виконавця з проведення оцінки майна та визнання протиправною оцінки майна відповідно до звіту про незалежну оцінку. Вартість майна боржника, оцінена приватним виконавцем, є нижчою від його реальної ринкової вартості. Звіт про незалежну оцінку вартості майна від 13 січня 2019 року і дії виконавця з його дистанційного складання є незаконними.
Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права: статей 334, 366, 371 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 48, 50, 57 Закону України «Про виконавче провадження», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц; Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 10 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У жовтні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_3 , у яких вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю не відповідають.
Суди встановили, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Крайчинського С. С. перебуває виконавче провадження № 55225986 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва 08 листопада 2017 року у справі № 753/6449/17, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 72 651,43 дол. США, що в еквіваленті становить 1 890 651,75 грн, в рахунок стягнення заборгованості за договором позики від 10 жовтня 2016 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_1
22 листопада 2017 року приватний виконавець за заявою стягувача ОСОБА_3 відкрив зазначене виконавче провадження.
Відповідно до постанови приватного виконавця Крайчинського С. С. від 26 липня 2019 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ПП «КГ «Арго-експерт» у виконавчому провадженні № 55225986 з примусового виконання виконавчого листа № 753/6449/17, виданого 08 листопада 2017 року Дарницьким районним судом міста Києва (а. с. 67-69).
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості майна та висновку про вартість майна, складених суб'єктом оціночної діяльності ПП «КГ «Арго-експерт» 13 січня 2020 року згідно з постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у ВП № 55225986 від 09 січня 2020 року, об'єктом оцінки є 1/2 частини садового будинку загальною площею 371,2 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1, 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, площею 0,44 га, та 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0333, площею 0,36 га, що розташовані у дачному поселенні «Колос» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, власником яких є ОСОБА_1 . Загальна вартість оцінюваного майна, згідно зі звітом станом на 11 січня 2020 року, становить 1 075 500 грн (а. с. 3, 4).
Відповідно до звіту з незалежної оцінки садового будинку загальною площею 371,20 кв. м, земельної ділянки площею 0,44 га на АДРЕСА_1, складеного 30 травня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Альянс» на замовлення ОСОБА_1 , вірогідна ринкова вартість об'єкта оцінки складає 7 585 000 грн. Строк дії звіту - 6 місяців з дати оцінки (а. с. 6).
З матеріалів виконавчого провадження № 55225986 випливає, що листом від 16 січня 2020 року ПП «КГ «Арго-експерт» повідомило приватного виконавця Крайчинського С. С., що під час виконання звіту була допущена технічна описка, що не вплинула на результат оцінки. Просили повернути звіт з незалежної оцінки вартості майна для усунення описки (а. с. 159).
Листом від 17 січня 2020 року ПП «КГ «Арго-експерт» направило на адресу приватного виконавця Крайчинського С. С. звіт про незалежну оцінку вартості майна після виправлення орфографічних помилок та опечаток (а. с. 160).
Згідно зі звітом ПП «КГ «Арго-експерт», в якому актуальні дані приведено станом на 11 січня 2020 року та зазначено, що звіт складено 13 січня 2020 року, замість 13 січня 2019 року (а. с. 161-163).
Листом від 17 лютого 2020 року приватний виконавець Крайчинський С. С. повідомив ПП «КГ «Арго-експерт» про необхідність підготовки оновленого звіту про незалежну оцінку вартості майна боржника ОСОБА_1 , а саме 1/2 частини в садовому будинку, загальною площею 371,2 кв. м, розташованому на АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 , та 1/2 частини земельної ділянки, розташованої в дачному поселенні «Колос» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, площею 0,44 га, цільове призначення - для дачного будівництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 166-167).
Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП «КГ «Арго-експерт» 20 лютого 2020 року, згідно з постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 09 січня 2020 року № 55225986, визначено, що ринкова вартість 1/2 частини садового будинку загальною площею 371,20 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1, 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, площею 0,44 га, що розташована у дачному поселенні «Колос» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, власником яких є ОСОБА_1 , станом на 19 лютого 2020 року без ПДВ становить 821 000 грн (а. с. 172-174).
Згідно зі звітом про незалежну оцінку майна, а саме садового будинку загальною площею 371,2 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Місто» 21 травня 2020 року за замовленням ОСОБА_1 , ринкова вартість будинку без урахування ПДВ складає 5 229 446 грн. Строк дії звіту - 6 місяців з дати оцінки (а. с. 96-97).
Відповідно до оголошення із сайту Державного підприємства «СЕТАМ» про продаж 1/2 частини садового будинку площею 371,2 кв. м та 1/2 частини земельної ділянки площею 0,44 га, кадастровий номер 3220882600:04002:0536, на АДРЕСА_1, стартова ціна продажу становила 821 000 грн (а. с. 40).
Згідно з ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, у справі № 753/16562/18 за поданням приватного виконавця Жаботинського І. В., стягувач - ОСОБА_3 , боржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, якою подання задоволено, визначено частку боржника ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя, а саме: садовому будинку, розташованому на АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; земельній ділянці, розташованій у дачному поселенні «Колос» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, площею 0,44 га, цільове призначення - для дачного будівництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ; земельній ділянці, розташованій у дачному поселенні «Колос» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:04:002:0333, площею 0,36 га, цільове призначення - для дачного будівництва, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 43-49).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі № 753/1343/20 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крайчинський С. С., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на дії приватного виконавця щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності ПП «КГ «Арго-експерт» для проведення оцінки вартості майна боржника у задоволенні скарги відмовлено (а. с. 103-108).
Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України обов'язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).
Пунктами 6, 15, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) викладено висновок про те, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України». Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) викладено висновок про те, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження
№ 11-1200апп18).
Згідно з частинами другою, третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, зокрема і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Встановивши, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням частин першої-третьої, п'ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»; у своїй діяльності суб'єкт оціночної діяльності є самостійним, а тому приватний виконавець жодним чином не може впливати на порядок проведення оцінки майна, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що вимоги скарги ОСОБА_1 у частині оскарження зазначених дій приватного виконавця є безпідставними.
Верховний Суд погоджується з таким висновком, у зв'язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про незаконність дій приватного виконавця з дистанційного складання звіту про незалежну оцінку вартості майна від 13 січня 2019 року.
Водночас Верховний Суд не погоджується з мотивами відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині правомірності визначення вартості 1/2 частини майна.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що не має можливості вирішити питання щодо законності/незаконності дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С. С. з визначення вартості 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя згідно зі звітом про незалежну оцінку майна за відсутності звіту від 13 січня 2019 року.
Апеляційний суд по суті погодився з таким висновком.
Проте суди попередніх інстанцій не врахували такого.
У висновку про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група Агро-Експерт» від 13 січня 2020 року дату його складення помилково зазначено як 13 січня 2019 року.
16 січня приватний виконавець надіслав цей висновок ОСОБА_1 , який скористався правом на оскарження оцінки майна та подав скаргу до суду.
З матеріалів справи випливає, що листом від 16 січня 2020 року № 200116-001 директор ПП «Консалтингова група Агро-Експерт» повідомив приватного виконавця Крайчинського С. С. про те, що під час виконання звіту (висновку) була допущена технічна описка, що не вплинула на результат оцінки (а. с. 159).
Також листом від 17 січня 2020 року № 200117-001 директор ПП «Консалтингова група Агро-Експерт» надіслав звіт про незалежну оцінку після виправлення орфоргафічних помилок та опечаток із зазначенням, що описка не вплинула на результат оцінки (а. с. 160).
Цей виправлений звіт також було надіслано ОСОБА_1 (а. с. 165).
Отже, предметом оспорювання у цій справі є єдиний висновок про оцінку майна від 13 січня 2020 року, у якому у первинній його редакції дата складання помилково була зазначена як 13 січня 2019 року.
Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підставою для відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 є відсутність звіту від 13 січня 2019 року.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначену помилку мотивів відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 та не виправив її.
Водночас апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , зробив висновки по суті скарги в частині правомірності визначення вартості 1/2 частини майна.
Так, апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відхилив доводи про те, що висновок про оцінку майна складено суб'єктом оціночної діяльності без огляду предмета оцінки. Апеляційний суд послався на встановлені ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року у справі № 753/301/20, а також ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі № 753/1343/20, відповідно до яких огляд та опис садового будинку, як предмета оцінки, проводився як візуально, так і за допомогою квадрокоптера.
Отже, аргументи касаційної скарги про те, що оцінка майна у виконавчому провадженні проводилась дистанційно без його огляду (обстеження), що створює підстави для визнання незаконними дій виконавця з проведення оцінки майна та визнання протиправною оцінки майна відповідно до звіту про незалежну оцінку, а вартість майна боржника, оцінена приватним виконавцем, є нижчою від його реальної ринкової вартості, не заслуговують на увагу.
Доводи касаційної скарги у цій частині по суті зводяться до непогодження зі встановленими обставинами та оцінкою доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 10 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, з питань того, що підготовці та проведенню незалежної оцінки майна має передувати ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Заявник посилається на законодавче визначення оцінки майна, майнових прав, поняття та вимоги до акта оцінки майна, передбачені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (статті 3, 9, 12, 13), необхідність додержання вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року 1440, та Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, відповідно до якого реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартості.
Проте ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони є загальними та не враховують фактичних обставин цієї справи.
Так, за загальним правилом оспорювання оцінки майна дійсно спрямоване на унеможливлення реалізації описаного й арештованого майна за заниженою ціною.
Проте у цій справі встановлено, що вже після складання звіту про оцінку майна, який оспорюється ОСОБА_1 , за завданням приватного виконавця суб'єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група Агро-Експерт» складено новий висновок про вартість майна від 20 лютого 2020 року (а. с. 172-174), в якому визначено ринкову вартість садового будинку та однієї земельної ділянки площею 0,44 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536,і який використовувався під час проведення торгів з продажу майна та є предметом оспорювання в іншій справі (№ 753/4974/20).
Підставами касаційного оскарження заявник також зазначив неправильне застосування статей 334, 366, 371 ЦК України, статей 48, 50, 57 Закону України «Про виконавче провадження», проте не конкретизував, у чому полягає неправильне їх застосування, тому колегія суддів відхиляє ці доводи.
Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Такі доводи, зважаючи на зміст указаної норми права, є неконкретними та необґрунтованими.
Верховний Суд, зважаючи та встановлені у цій справі обставини на час перегляду у касаційному порядку рішень судів попередніх інстанцій, констатує, що можливе задоволення скарги в частині оспорювання оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група Агро-Експерт» відповідно до висновку про оцінку майна від 13 січня 2020 року, не матиме правового значення, оскільки після складання звіту від 13 січня 2020 року за завданням приватного виконавця складено звіт від 20 лютого 2020 року, який був підставою для проведення торгів.
За загальним правилом обґрунтованість скарги щодо оцінки майна оцінюється на час подання скарги. Проте, оскільки у цій справі предмет скарги втратив значення, то,зважаючи на визначені статтею 2 ЦПК України завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, скарга у зазначеній частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 щодо оцінки відповідного майна змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Щодо клопотання про визнання дії щодо подання касаційної скарги зловживанням процесуальними правами та залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без розгляду
У жовтні 2021 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання про визнання дії щодо подання касаційної скарги зловживанням процесуальними правами та про залишення цієї касаційної скарги без розгляду, у якому вона просить визнати зловживанням ОСОБА_1 процесуальними правами подання ним касаційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, залишити без розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на оскаржувані судові рішення.
Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Проте в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки зловживання своїми процесуальними правами при поданні касаційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року, оскільки заявник реалізував своє право на касаційне оскарження судових рішень. Тому заявлене ОСОБА_3 клопотання задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання про розгляд касаційної скарги за участю ОСОБА_3 .
У жовтні 2021 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги за її участю, у якому вона просить розглядати справу з її викликом.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачений у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.
Колегія суддів не вбачає необхідності виклику ОСОБА_3 для надання пояснень у цій справі, і така необхідність відсутня, а отже, заявлене клопотання про розгляд справи за її участю задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновкупро часткове задоволення касаційної скарги, зокрема, рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 щодо оцінки відповідного майна підлягає зміні, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду вимоги скарги ОСОБА_1 по суті не задовольняються, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотань ОСОБА_3 про розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 за її участю,про визнання дії щодо подання касаційної скарги зловживанням процесуальними правами та залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без розгляду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року в частині вимог скарги щодо оспорювання оцінки вартості 1/2 частини садового будинку на АДРЕСА_1, земельних ділянок за адресою: дачне поселення «Колос» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області,площею 0,44 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0536, та площею 0,36 га, кадастровий номер 3220882600:04:002:0333, згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості майна від 13 січня 2020 року (ВП № 55225986), змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко