16.11.2021 Справа № 756/2982/21
Справа № 756/2982/21
Провадження 2/756/3491/21
11 листопада 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Тихої О.О.,
за участі секретаря судового засідання - Кренджеляк А.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
третьої особи - ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва (СШ № 168)», треті особи - ОСОБА_3 , Державна служба якості освіти України, Міністерство освіти і науки України, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Київська міська рада, про визнання правочину недійсним, визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Оболонського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва (СШ № 168)», треті особи - ОСОБА_3 , Державна служба якості освіти України, Міністерство освіти і науки України, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Київська міська рада, про визнання правочину недійсним, визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено про те, що її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з особливими освітніми потребами. За направленням Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) син навчається у Комунальному закладі «Школа І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва (СШ № 168)» в інклюзивному класі. Проте, клас, де навчається ОСОБА_4 , на думку позивача, не є класом з інклюзивним навчанням, оскільки наповненість класу учнями з числа дітей з особливими освітніми потребами, перевищує допустимі норми, а саме: у класі, де навчається ОСОБА_4 , замість двох осіб зі складними порушеннями розвитку навчається ще 6-7 дітей з особливими освітніми потребами. Вказане впливає на якість загальної середньої освіти, відповідачем порушуються вимоги ст. 20 Закону України «Про освіту». Незважаючи на неодноразові звернення до адміністрації школи І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва та засновника вказаного навчального закладу - Київської міської ради, вказані недоліки не усунені, адміністрація школи продовжує стверджувати, що дитина позивача навчається в інклюзивному класі. Позивач вважає, що відповідачем фактично не надаються послуги з інклюзивного навчання неповнолітнього ОСОБА_4 , 2006 року народження.
У зв'язку з наведеним позивач просить: визнати недійсним правочин, за яким відповідачем - Комунальним закладом «Школа І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва (СШ № 168)», організовано клас для навчання її сина ОСОБА_4 як інклюзивний; визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у тому, що останнім не організовано клас з інклюзивним навчанням з метою реалізації прав її сина ОСОБА_4 , як дитини з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання та освітня послуга з інклюзивного навчання відповідачем не надається; визнати недійсним правочин з надання попередніх освітніх послуг з інклюзивного навчання ОСОБА_4 , як дитини з особливими освітніми потребами; зобов'язати відповідача організувати клас з інклюзивним навчанням за нормами ДБН В.2.2-3-2018 та зарахувати туди ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача - директор СШ № 168 Кравчук Н.І., зокрема, просила закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Представником відповідача зазначено, що діяльність із визначення кількості класів, їх створення та зарахування до них учнів не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України. Натомість, визначення кількості класів, їх створення є елементом управлінської діяльності та виконанням делегованих виконавчою владою повноважень з організації та надання освітніх послуг. До цього процесу залучені Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в межах реалізації визначених законом управлінських функцій (ст. 19 Закону України «Про освіту»). Враховуючи, що питання реалізації компетенції державних органів та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм організацій та установ у сфері освіти, зокрема, щодо організації класу з інклюзивним навчанням, врегульовано актами адміністративного законодавства, вимоги, викладені у позовній заяві, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, зобов'язання її як керівника Школи І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва, організувати інклюзивний клас за нормами ДБН та у відповідності до норм діючого законодавства є втручанням у дискреційні повноваження компетентних органів у сфері освіти щодо прийняття таких рішень про організацію (створення) додаткового класу, визначення його чисельності та інших умов для забезпечення належного навчального процесу, що здійснюється за визначеною законодавством процедурою та передбачає отримання погоджень компетентних органів у сфері освіти, проведення відповідних розрахунків, врахування організаційних умов, фінансового та кадрового забезпечення, тощо. А отже клас з інклюзивним навчанням не може бути створений за рішенням суду, а є суто дискрецією уповноважених органів у сфері освіти у межах наданих їм повноважень.
У судове засідання представник відповідача не з'явилася.
Позивач та її представник у судовому засіданні заперечували проти закриття провадження у справі, вважали, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а позивачем правильно обраний спосіб захисту порушеного права.
Третя особа ОСОБА_3 також заперечував проти закриття провадження у справі з підстав, зазначених представником відповідача у відзиві на позов, посилаючись на те, що СШ № 168 не є органом, що надає адміністративні послуги, не наділена управлінськими функціями та не уповноважена видавати загальноообов'язкові нормативно-правові акти. Засновником школи є Київська міська рада, якій, у свою чергу, делеговані повноваження від територіальної громади м. Києва. Як відповідач, так і засновник мають діяти у конституційний спосіб, в рамках наданих їм повноважень. Недотримання відповідачем норм законодавства, що регулює надання послуг з освіти під час інклюзивного навчання, призводить до порушення прав та інтересів як дітей з особливими освітніми потребами, так і їхніх батьків.
Представники третіх осіб - Державної служби якості освіти України, Міністерства освіти і науки України, Департаменту освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Від Міністерства освіти і науки України до суду надійшли письмові пояснення, у яких останнє просило відмовити у задоволенні позову, зокрема, посилаючись на те, що відповідно до пункту 1.4 Розділу І Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 09 грудня 2010 року № 1224, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1412/18707, рішення про створення спеціальних класів приймається засновниками (власниками) загальноосвітніх навчальних закладів за наявності відповідного контингенту учнів, навчально-матеріальної бази, кадрового забезпечення та погодження з відповідним органом управління освітою та органом державної санітарно-епідеміологічної служби. Згідно з пунктом 1.5 Розділу І Положення про спеціальні класи, організаційну допомогу загальноосвітнім навчальним закладам у створенні спеціальних класів, організації навчально-виховного процесу, підвищенні кваліфікаційного рівня педагогічних працівників, тощо здійснюють відповідні органи управління. Отже, існує певна процедура створення (фінансування) тощо спеціальних класів для дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, якої потрібно дотримуватись відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів, як батькам дітей з особливими освітніми потребами, так і навчальним закладам, засновникам загальноосвітнього навчального закладу за наявності відповідного контингенту учнів, за погодженням з відповідним органом управління освітою та органом державної санітарно-епідеміологічної служби.
Вислухавши позивача та її представника, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Пунктом третім Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
За приписами ст. 19 Закону України «Про освіту» органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти створюють особам з особливими освітніми потребами умови для здобуття освіти нарівні з іншими особами шляхом належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення універсального дизайну та/або розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби та можливості таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку.
Навчання, виховання та розвиток осіб з особливими освітніми потребами у закладах дошкільної, позашкільної та загальної середньої освіти здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку.
Зарахування осіб до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про освіту» інклюзивне навчання здобувачів освіти базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників.
Організація інклюзивного навчання у закладах освіти на відповідних рівнях освіти здійснюється відповідно до порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків заклад освіти утворює інклюзивний клас та/або групу в обов'язковому порядку.
Спеціальний клас та/або група утворюється керівником закладу освіти за погодженням із засновником цього закладу освіти або уповноваженим ним органом.
Заклади освіти створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.
Заклад освіти відповідно до законодавства організовує та/або забезпечує надання особам з особливими освітніми потребами психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, а також допоміжних засобів для навчання.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про освіту» система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами. Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства.
Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють, зокрема, засновник (засновники); керівник закладу освіти.
Статтею 25 вказаного Закону визначені права та обов'язки засновника закладу освіти. Зокрема, відповідно до ч.2 вказаної статті засновник забезпечує створення у закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування.
Згідно з п.3 ч.6 ст.25 зазначеного Закону, засновник закладу освіти зобов'язаний забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» засновник закладу загальної середньої освіти (далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника.
Відповідно до п. 5 Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872, власник загальноосвітнього навчального закладу виділяє в установленому порядку кошти для забезпечення безперешкодного доступу до будівель та приміщень таких закладів дітей з особливими освітніми потребами, створення відповідної матеріально-технічної та методичної бази, забезпечує підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами у класах з інклюзивним навчанням, сприяє провадженню інноваційної діяльності, здійснює заходи щодо придбання транспортних засобів для підвезення таких дітей до місця навчання та додому.
Власник та керівник загальноосвітнього навчального закладу несуть відповідальність за організацію, стан та якість інклюзивного навчання.
Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявної в матеріалах справи, Школа І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва (СШ № 168) є комунальним закладом, засновником якого є Київська міська рада; Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа публічного права або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва (СШ № 168)» позивач зазначає про недотримання вказаним навчальним закладом вимог законодавства, що регулює процедуру утворення інклюзивних класів, зокрема, наповненість класу з інклюзивного навчання дітьми з особливими освітніми потребами, що, на думку позивача, впливає на якість наданих освітніх послуг її синові, у зв'язку з чим, просить суд визнати недійсним правочин, за яким відповідачем - Комунальним закладом «Школа І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва (СШ № 168)», організовано клас для навчання її сина ОСОБА_4 як інклюзивний; визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у тому, що останнім не організовано клас з інклюзивним навчанням з метою реалізації прав її сина ОСОБА_4 , як дитини з особливими освітніми потребами на освіту за місцем проживання та освітня послуга з інклюзивного навчання відповідачем не надається; визнати недійсним правочин з надання попередніх освітніх послуг з інклюзивного навчання ОСОБА_4 , як дитини з особливими освітніми потребами; зобов'язати відповідача організувати клас з інклюзивним навчанням за нормами ДБН В.2.2-3-2018 та зарахувати туди ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тобто, звертаючись до суду з вказаними вимогами, позивач, фактично, просить суд встановити факт порушення з боку відповідача вимог законодавства, що регулює процедуру утворення інклюзивних класів, та зобов'язати відповідача організувати клас з інклюзивним навчанням за нормами ДБН В.2.2-3-2018 та зарахувати туди її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, організація інклюзивного навчання, зокрема, створення таких класів, згідно з вимогами діючого законодавства, передбачає цілу систему освітніх послуг, гарантованих державою, спеціальну процедуру створення, фінансування, матеріально-технічного забезпечення інклюзивних (спеціальних) класів для дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах, якої повинні дотримуватися навчальні заклади, засновники загальноосвітніх навчальних закладів за погодженням з відповідним органом управління освітою у межах визначених законами та підзаконними нормативно-правовими актами повноважень.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, законодавство, що регулює правовідносини по організації інклюзивного навчання, та обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, виходячи з принципу jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання угод недійсними із застосуванням наслідків недійсності правочинів не призведе до належного захисту порушеного права позивача, більш того, може призвести до негативних наслідків для інших осіб - дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в одному класі з сином позивача, та їхніх батьків.
Отже, з метою належного захисту порушеного права позивача на отримання її сином, який є дитиною з особливими освітніми потребами, освіти належної якості, вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, серед принципів якого, на відміну від цивільного судочинства, окрім принципів змагальності та диспозитивності, є, також, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.
Наведене свідчить, що вказаний спір є публічно-правовим і стосується належного виконання як безпосередньо навчальним закладом у межах делегованих повноважень, засновником навчального закладу, яким є Київська міська рада, своїх повноважень, а отже на нього поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що правовідносини між сторонами носять публічно-правовий характер, суд приходить до висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю. Розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 260, 261, 353, 354, 377 ЦПК України, суд
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Школа І-ІІІ ступенів №168 Оболонського району м. Києва (СШ № 168)», треті особи - ОСОБА_3 , Державна служба якості освіти України, Міністерство освіти і науки України, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Київська міська рада, про визнання правочину з організації класу з інклюзивним навчанням недійсним, визнання бездіяльності, яка полягає у не створенні класу з інклюзивним навчанням, та зобов'язання вчинити певні дії - організувати інклюзивний клас, закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Дата виготовлення повного тексту ухвали - 16.11.2021.
Суддя О.О. Тиха