справа № 355/753/20
провадження № 1-кп/361/487/21
16.11.2021
16 листопада 2021 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря прокурора обвинуваченого захисника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110070000332 від 21 червня 2020 року, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ірпінь Київської області, громадянина України, вдівця, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене 21 червня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110070000332, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 подала до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 діб, який закінчується 19 листопада 2021 року, мотивуючи обвинуваченням його у вчиненні вбивства, тобто умисного заподіяння смерті іншій людині, продовженням існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що враховувалися судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які на даний час не відпали, та полягають у тому, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного злочину ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, останній не має постійного джерела доходу, втратив міцні соціальні зв'язки за місцем свого проживання, тому він без зайвих труднощів може змінити місце проживання. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, які допитані судом, проте може виникнути потреба в їхньому додатковому допиті, здійснювати на них фізичний та психологічний тиск з метою зміни ними показань. Також вказувала, що ОСОБА_4 раніше уже притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у виді позбавлення волі, яке не здійснило на нього належного впливу, про що свідчить вчинення ним нового злочину, тому ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення даного клопотання прокурора та продовження йому строку тримання під вартою заперечував, вказуючи на те, що сенсу переховуватися від суду не має, жоден із допитаних у суді свідків не повідомляв про його вплив на них. Також зазначав, що він має зареєстроване місце проживання, де проживав до затримання. Після притягнення його вперше до кримінальної відповідальності пройшло більше 20 років, жодних приводів він не мав. Просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки у нього померла сестра та його матір, яка хворіє, залишилася одна.
Захисник ОСОБА_5 у суді клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою не підтримала, проти його задоволення заперечувала, посилаючись на недоведеність наведених прокурором у клопотанні ризиків. Переховуватися від суду, впливати на свідків та вчиняти нове кримінальне правопорушення обвинувачений не має наміру. Просила суд змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем його постійного проживання.
Вислухавши думку учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
21 вересня 2021 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 19 листопада 2021 року без визначення йому розміру застави у кримінальному провадженні, мотивуючи існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Конституційний Суд України у Рішенні № 7-р/2019 від 25 червня 2019 року дійшов висновку, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, визначених законами України.
За змістом норми ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 20 травня 2010 року у справі “Москаленко проти України” зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.
У рішенні від 10 лютого 2011 року у справі “Харченко проти України” Європейський Суд з прав людини вказав на те, що тримання під вартою може бути виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканості.
Посилання прокурора на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним особливо тяжкого умисного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що не може бути перевірено судом на даній стадії, є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів. Суд вважає, що обвинувачений під страхом тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, може переховуватися від суду.
Посилання прокурора у клопотанні на існування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо його впливу на свідків, які уже допитані судом, та можливості вчинити інші кримінальні правопорушення належними доказами не підтверджено.
З урахуванням викладеного, суд вважає що будь-які більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, за переконанням суду, не забезпечать належне дотримання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків під час судового розгляду справи, що зумовлює продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів та виключає можливість зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, зокрема, на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 369, 372, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 14 січня 2022 року та утримувати його в Державній установі “Київський слідчий ізолятор” Міністерства юстиції України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в кримінальному провадженні № 12020110070000332 від 21 червня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1