Справа № 947/16239/21
Провадження № 2/947/3271/21
15.11.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_3
до ОСОБА_2
про стягнення неустойки (пені)
за прострочення сплати аліментів,
Позивач - ОСОБА_3 27.05.2021 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 07.07.2020 року по 30.04.2021 року станом на 24.05.2021 року в сумі 27721 гривні 25 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі судового наказу №947/18579/20, винесеного 14.07.2020 Київським районним судом м. Одеси, з відповідача стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки з усіх видів доходів (заробітку) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.07.2020 року до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вказаного судового наказу, державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нємазенко А.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа, в рамках якого, з підстав невиконання відповідачем покладених на нього судовим наказом обов'язків, у останнього виникла заборгованість у розмірі 27721,25 грн. за період з 07.07.2020 року по 30.04.2021 року.
Позивачка у позові стверджує, що станом на 24.05.2021 року, пені за прострочення сплати аліментів лише за період з 07.2020 року по 11.2020 року перевищує суму боргу, у зв'язку з чим, враховуючи положення статті 196 СК України, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі заборгованості за розрахований період у розмірі 27721,25 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивачки до суду з цим позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 08.06.2021 року, прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.
У судове засідання призначене на 15.11.2021 року позивачка не з'явилась, однак до суду надійшла заява від її представника про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності, в якій представник зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання призначене на 15.11.2021 року не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіддю з відділу адресної довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
За наслідком встановленого зареєстрованого місця проживання відповідача, уся судова кореспонденція суду, у тому числі копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позовної заяви з додатками до неї, судові повістки, скеровувалась судом разом з рекомендованим поштовим повідомленням про відправлення поштової кореспонденції на ім'я ОСОБА_2 за вказаною адресою місця реєстрації, яка повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак не з'явився без поважних причин, не скориставшись процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наслідком викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.
Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуюче вищевикладене, судом у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Даному факту відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст. 51 Конституції України, ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 75,80,84,86,180-183, 191 СК України.
Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батька та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.
Відповідно до ст.ст. 3,18,27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789 -Х11 від 27 лютого 1991 року), батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.181 СК України в разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з ким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст.150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.
Відповідно до ст. 18 «Конвенції про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Отже утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги, є природним обов'язком батьків.
14.07.2020 року Київським районним судом міста Одеси винесено судовий наказ №947/18579/20, яким вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , щомісячно аліменти на користь стягувача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів доходу (заробітку) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 07.07.2020 року до досягнення донькою - ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі вказаного судового наказу, державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нємазенко А.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання ВП №62751380.
30.04.2021 року державним виконавцем в рамках вказаного виконавчого провадження складено розрахунок заборгованості по аліментам, відповідно до якого вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 покладених на нього вказаним судовим наказом зобов'язань зі сплати аліментів на малолітню дочку, в останнього за період з 07.07.2020 року по 30.04.2021 року наявна заборгованість по аліментам у розмірі 27721,25 грн.
Доказів на підтвердження оспорювання зазначеного розрахунку заборгованості до суду в порядку ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано.
Згідно ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+……….(Anх1%хQn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач аліменти сплачував нерегулярно, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Здійснюючи розмір пені станом на 24.05.2021 року на розмір несплачених відповідачем аліментів за період з 07.07.2020 року по 30.04.2021 року в сумі 27721,25 грн., судом встановлено, що розмір пені перевищує 100% розміру вказаної заборгованості, перевищення якого в силу положень статті 196 СК України не допускається.
При викладених обставинах, максимально допустимим розміром пені за період прострочення відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань зі сплати аліментів в рамках виконавчого провадження ВП №62751380, а саме у період з 07.07.2020 року по 30.04.2021 року є 27721,25 грн.
У відповідності до ч.2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
В порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України до суду не надано доказів на підтвердження матеріального та сімейного стану платника аліментів, що б підтверджувало підстави для зменшення розміру пені, як і доказів на підтвердження того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини відповідача по справі.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши усі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та надаючи оцінку кожному доказу окремо, встановивши, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 07.07.2020 року по 30.04.2021 року станом на 24.05.2021 року в сумі 27721 гривні 25 копійок.
Одночасно, суд вважає за необхідне значити, що 06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів». Прийняття даного нормативно-правового акту спрямоване на забезпечення належного виконання рішень щодо стягнення аліментів.
Так, запроваджено нові засоби примусового виконання рішень відносно боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за 6 місяців. Зокрема, Законом встановлюється тимчасове обмеження таких осіб у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, тимчасове обмеження боржника у праві полювання. Крім того, передбачено новий вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи, які полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплатних робіт, вид яких визначає відповідний орган місцевого самоврядування.
Враховуючи наведене, суд вказує, що стягнення пені за період прострочення сплати аліментів, не є єдиним способом забезпечення виконання зобов'язання. Натомість, в межах виконавчого провадження уповноваженими особами можуть бути застосовні примусові заходи виконання рішення про стягнення аліментів, спрямовані на зменшення заборгованості по аліментах.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При вищевикладених обставинах, суд вважає позов ОСОБА_3 підлягаючим частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 гривень 00 копійок. Вимог стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачкою не заявлено.
При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 10, 11, 76-81, 82, 89, 141, 223, 258-259, 263-266, 268, 272-273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст. 196 СК України, суд,
Позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, за період з 07 липня 2020 року по 30 квітня 2021 року станом на 24 травня 2021 року в сумі 27721 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять одна) гривня 25 (двадцять п'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот всім) гривень 00 (нуль) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Калініченко Л. В.