16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 440/7301/20
адміністративне провадження № К/9901/35687/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Уханенка С.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року в справі №440/7301/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, - про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - ТУ ДСА України в Полтавській області, відповідач), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період із 07.07.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020;
- зобов'язати провести нарахування суддівської винагороди на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період із 07.07.2020 по 27.08.2020 та виплатити недоотриману частину.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року, позов задоволено:
- визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період із 07.07.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження розміру суддівської винагороди, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";
- зобов'язано ТУ ДСА України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок суддівської винагороди за період із 07.07.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", та здійснити її виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів;
- відмовлено у задоволенні клопотання про звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
- відмовлено у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
24 вересня 2021 року до Суду направлено касаційну скаргу ТУ ДСА України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року в справі №440/7301/20.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року задоволено заяву ТУ ДСА України в Полтавській області про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; касаційну скаргу ТУ ДСА України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року в справі №440/7301/20 залишено без руху; надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали, шляхом доплати судового збору у розмірі 1741,60 грн та надіслання належних доказів на підтвердження його сплати.
Ухвалу про залишення касаційної скарги без руху скаржником отримано 23 жовтня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
04 листопада 2021року до Верховного Суду надійшло платіжне доручення № 2360 від 26.10.2021 про доплату ТУ ДСА України в Полтавській області судового збору за звернення до суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, у розмірі 1741,60 грн.
Отже, недоліки касаційної скарги, зазначені Судом в ухвалі від 12 жовтня 2021 року, скаржником усунуто в повному обсязі та у встановлений строк.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди; зобов'язання провести перерахунок суддівської винагороди.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймає посаду судді Решетилівського районного суду Полтавської області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: хто є належним відповідачем у заявлених подібних правовідносинах.
Водночас указані доводи скаржника є безпідставними, оскільки Верховним Судом вже неодноразово висловлювалася правова позиція щодо цього спірного питання.
Зокрема, у пункті 60 постанови від 05 серпня 2021 року у справі №560/6212/20 Верховний Суд указав, що головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів), є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби. Отже, саме ДСА як суб'єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
Крім того, у пункті 61 цієї постанови Суд зазначив, що у віданні ДСА діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. У цьому зв'язку Судом зауважено, що, враховуючи приписи частини першої статті 2, частини першої статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів (тут має на увазі - з ДСА).
Отже, з огляду на наведені міркування, Верховний Суд дійшов висновку, що правильне вирішення справи і застосування ефективного способу захисту порушеного права вимагає, щоб відповідачем за цим позовом також була ДСА, яка є головним розпорядником бюджетних коштів і несе відповідальність за належне фінансування судів, зокрема й витрат на суддівську винагороду.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 23 червня 2021 року в справі №520/13014/2020, від 22 липня 2021 року в справі №160/12091/20 та інших.
Водночас, Верховним Судом установлено, що в касаційній скарзі відповідач, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, посилається на те, що Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справах з подібних правовідносин, а саме: у справах №160/12091/20, №520/11205/2020, №640/23517/20, №160/6740/20, №640/23385/20, №340/1616/20.
Верховний Суд зазначає, що такі доводи скаржника не відповідають дійсності, оскільки 22 липня 2021 року Верховним Судом було прийняте рішення (постанову) у справі №160/12091/20, 28 липня 2021 року Верховним Судом було прийняте рішення (постанову) у справі №160/6740/20. ТУ ДСА України у Полтавській області звернулось до Верховного Суду з цією касаційною скаргою 24 вересня 2021 року, тобто після вирішення Верховним Судом справ №160/12091/20 та №160/6740/20.
У жовтні 2021 року Верховним Судом також були прийняті рішення в справах №520/11205/2020, №640/23517/20, №640/23385/20, №340/1616/20, про які зазначає відповідач у касаційній скарзі.
Отже, наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку свідчать про те, що зміст касаційної скарги є суперечливим та взаємовиключним, а посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, - необґрунтованим.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, відповідачем не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 334, 341, 353, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року в справі №440/7301/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, установленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова