08 листопада 2021 року
Київ
справа №9901/300/21
адміністративне провадження № П/9901/300/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П., Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
за участю:
секретаря судового засідання Загороднього А.А.,
представника позивача Михайлов Т.М.,
представника відповідача Ізвєков К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/300/21 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
26.07.2021 на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якій заявник просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо невиконання частини першої та четвертої статті 10-1 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», яка полягає у неоприлюднені рішень Вищої ради юстиції в форматі відкритих даних на офіційному веб-сайті та Єдиному державному вебпорталі відкритих даних;
- зобов'язати Вищу раду правосуддя оприлюднити рішення Вищої ради юстиції в форматі відкритих даних на офіційному веб-сайті та Єдиному державному вебпорталі відкритих даних.
Верховний Суду ухвалою від 30.07.2021 відкрив провадження у адміністративній справі №П/9901/300/21.
Вища рада правосуддя поряд з направленим на адресу Верховного Суду відзивом на позов надіслала заяву, в якій з посиланням на обставини пропуску строку звернення до суду та положення Кодексу адміністративного судочинства України просила позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Позивач надіслала заперечення на заяву ВРП (відповідь на відзив) в якому просила поновити строк звернення до суду, розглянути позов по суті та задовольнити його в повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити подану ОСОБА_1 заяву та визнати поважними підстави пропуску строку звернення до суду.
У судовому засіданні представник Відповідача просив ухвалити рішення про залишення позову без розгляду.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви та проаналізувавши наведені доводи та аргументи щодо дотримання строків звернення до суду, Суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частина четверта статті 22 КАС України передбачає, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя.
Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк встановлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункт п'ятий).
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом" означає, що позов має подаватись лише в тих межах часу, які встановлені КАС України. Тобто, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей КАС України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України). Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Вказані висновки викладено у постановах від 4 жовтня 2018 року у справі №800/304/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 20 червня 2019 року у справі № 9901/82/19, від 5 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 (пункт 29), 19 лютого 2020 року у справі № 9901/390/19, від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19 (пункти 31, 32), від 18 червня 2020 року у справі № 9901/45/20, від 2 липня 2020 року у справі № 9901/561/19 (пункт 25), від 19 листопада 2020 року у справі № 9901/186/20 (пункт 24), 3 лютого 2021 року у справі № 9901/243/20 (пункт 22), 24 лютого 2021 року у справі № 800/30/17 (9901/328/18), від 3 березня 2021 року у справі № 800/125/17, від 4 березня 2021 року у справі № 9901/203/20 (пункти 35, 36), від 24 березня 2021 року у справі № 640/18761/20 (9901/375/20)).
Поновлення пропущеного процесуального строку є втручанням у принцип юридичної визначеності. Тому у кожному такому випадку поновлення має бути достатньо обґрунтованим. Поновленню підлягає той строк, який пропущений з поважних причин. Оцінювати останні на предмет поважності слід з урахуванням конкретної ситуації. Крім того, треба враховувати і тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його поновлення для інших учасників справи.
У позовній заяві позивач стверджувала, що під час відвідування офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя 21 квітня 2021 року вона виявила факт невиконання останньою установленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» обов'язку з оприлюднення рішень Вищої ради юстиції. Вважає, що оскільки Вища рада правосуддя є правонаступником Вищої ради юстиції то відповідно має обов'язок з оприлюднення рішень останньої в форматі відкритих даних на офіційному вебсайті та Єдиному державному вебпорталі відкритих даних. Також позивач зазначила, що 21 квітня 2021 року звернулася до відповідача зі скаргою на яку отримала лист від 19 травня 2021 року, в якому ВРП повідомила, що розгляне можливість публікації на порталі рішень Вищої ради юстиції. Позивач з таким підходом відповідача до інтерпретації положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» не погодилася та звернулася з цим позовом до суду.
У відповіді на заяву ВРП про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, позивач вказувала аналогічні обставини, а саме те, що зі сторінкою ВРП на порталі відкритих даних вона ознайомилась лише 21 квітня 2021 року, і саме з вказаної дати вважає, що дізналась про порушення свого права, а тому звернулась з цим позовом до суду в межах шестимісячного строку, передбаченого КАС України.
Право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70). «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право доступу до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).
Правила щодо строків звернення до суду мають на меті забезпечення юридичної визначеності у конкретних правовідносинах. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95, § 45).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів бере до уваги те, що з дати, коли почала діяти ВРП (12 січня 2017 року), до дати звернення позивача до суду минуло більше чотирьох років, а з дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 409 від 17 квітня 2019 року (зобов'язано оприлюднювати рішення ВРП) минуло понад два роки. При цьому відсутні підстави вважати, що позивач упродовж цих років не міг ознайомитися з офіційним вебсайтом відповідача раніше та не міг звернутися до суду за захистом порушеного, на його думку, права у строк, визначений процесуальним законом для звернення з адміністративним позовом. Колегія суддів вважає, що позивач повинен був дізнатися про оскаржену ним бездіяльність відповідача задовго до того, як звернувся до суду. Незнання про порушення своїх прав через байдужість до них або небажання дізнатися про їхнє порушення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічні висновки неодноразово було висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 3 квітня 2019 року у справі № 9901/896/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 9901/325/19 (пункт 46), від 23 вересня 2020 року у справі №9901/277/19 (пункт 41), від 24 лютого 2021 року у справах № 800/30/17 (9901/328/18) і № 9901/141/20 (пункт 47)).
Інших причин, які би підтверджували поважність пропуску строку звернення до суду, окрім як ознайомлення з офіційним вебсайтом відповідача 21 квітня 2021 року, позивачем зазначено не було.
З урахуванням наведеного Суд вважає, що підстави вказані позивачем у заяві про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинство України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За змістом частини третьої та четвертої цієї статті про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
З урахуванням вказаного наявні підстави для визнання наведених ОСОБА_1 підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду неповажними та залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Заяву представника Вищої ради правосуддя про залишення без розгляду позовної заяви задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (з дня складення повного судового рішення).
Ухвалу в повному обсязі складено 15.11.2021.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
І.А. Гончарова
В.П. Юрченко
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду