15 листопада 2021 року
Київ
справа №9901/462/21
адміністративне провадження №П/9901/462/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
11 листопада 2021 року у Верховному Суді зареєстровано позовну заяву судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя №3402/0/15-19 від 10 грудня 2019 року «Про зміну рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 08 квітня 2019 року №1067/2дп/15-19 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що норма пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі якої його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, містить у собі двозначні оціночні поняття, такі як: «підрив авторитету правосуддя», «мораль», «чесність», «норми суддівської етики», «суспільна довіра до суду» та ін. За таких обставин вбачається, що суддя не має нести відповідальність за указаним пунктом частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки норми, що містяться у ньому, на думку скаржника, не відповідають критерію якості закону.
Зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосудця не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судці та мотиви, з яких Вища рада правосудця дійшла відповідних висновків.
Переконує, що суддя не повинен притягуватись до дисциплінарної відповідальності лише за порушення правил суддівської етики без посилання на Закон. Указує, що у даному випадку Вища рада правосуддя посилається лише на статтю 12 Кодексу суддівської етики зазначаючи одну фразу, що ОСОБА_1 у своєму інтерв'ю посилається на номер справи.
У тексті позовної заяви, указує, що 07 жовтня 2021 року ознайомився зі своїм суддівським досьє, у якому є рішення Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2019 року №3402/0/15-19. Переконує, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя не було йому направлено.
З огляду на викладене просить поновити строк звернення до суду із позовною заявою.
Перевіривши доводи указаного клопотання Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Указані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
У тексті оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2019 року №3402/0/15-19 указано: «…Суддя ОСОБА_1., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
У засідання Вищої ради правосуддя 10 грудня 2019 року прибув представник судді ОСОБА_1 - адвокат Шабаровський Б.В., який підтримав доводи скарги судді ОСОБА_1. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 квітня 2019 року № 1067/2дп/15-19 та раніше подані ним пояснення. Скаржник ОСОБА_2 у засіданні Вищої ради правосуддя 21 листопада 2019 року та скаржник ОСОБА_3 у засіданні 10 грудня 2019 року вказали на необхідність залишення рішення Дисциплінарної палати без змін.
Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу та матеріали дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача - члена Вищої ради правосуддя Говоруху В.І. , суддю ОСОБА_1., його представника Шабаровського Б.В. , скаржників, дійшла висновку, що скарга судді ОСОБА_1. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 8 квітня 2019 року № 1067/2дп/15-19 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке…».
Згідно з частиною шостою статті 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
За змістом частини третьої та п'ятої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач та його представник мали об'єктивну можливість знати про існування резолютивної частини рішення ВРП від 10 грудня 2019 року №3402/0/15-19 (її зміст) у момент її проголошення, а також не були позбавлені можливості ознайомитись із повним текстом такого рішення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Так, позивачем не подано до Суду доказів існування обставин, які перешкоджали особі звернутись за захистом своїх прав у визначений законом строк.
При вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до Суду із позовом Суд враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Враховуючи зазначене, доводи клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовом є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Згідно з пунктом 11 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Судом установлено, що позивачем не дотримано вимог пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Окрім викладеного, відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З цією позовною заявою позивач звернувся до суду у 2021 році та заявив одну позовну вимогу немайнового характеру.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2270 грн.
Таким чином, розмір судового збору за подання цієї позовної заяви становить 908 грн (2270*0,4).
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, відповідно до вимог частини першої статті 169 КАС України, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до Суду:
- заяви про поновлення строку звернення з позовом із зазначенням інших причин пропуску такого строку та подання доказів їх поважності;
- документа про сплату судового збору у розмірі 908 грн;
- виправленої позовної заяви із зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н. /22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 248 КАС України Суд, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення у справі №9901/462/21.
Позовну заяву судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення у справі №9901/462/21 - залишити без руху.
Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.А. Данилевич
Л.О. Єресько
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду