15 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 260/1051/19
провадження № К/9901/39606/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
28 жовтня 2021 року зазначену касаційну скаргу надіслано засобами поштового зв'язку.
01 листопада 2021 року скарга надійшла до суду касаційного інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 11 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Оскільки предметом оскарження у цій справі є рішення міграційного органу про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ця справа в розумінні КАС України є справою незначної складності.
При цьому аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Так само суд не встановив обставин, передбачених пунктом «г» зазначеної норми процесуального закону.
Скаржник із посиланням на пункт 3 частини першої статті 20 КАС України зазначає, що оскільки указаним положенням спори щодо оскарження рішення органу влади про відмову у наданні захисту в Україні не є у переліку справ, пов'язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, визначених КАС України, то, на його переконання, очевидним є, що ця справа не відноситься до категорії справ незначної складності.
Проте, таке твердження є необґрунтованим, оскільки указаною нормою процесуального закону врегульовано питання розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, а положення пункту 3 частини першої статті 20 КАС України містить перелік адміністративних справ, пов'язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Що стосується справ незначної складності, то, як зазначалося вище, їх перелік наведено в частині шостій статті 12 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 260/1051/19.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
О. Р. Радишевська