01 листопада 2021 року
Київ
справа №816/687/16
адміністративне провадження №К/9901/33796/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Шишова О.О.,
секретар судового засідання Буденко В.І.,
представники: позивача - Лазебного Д.В., Мосунова Ю.А., відповідача - Прокапчука О.О.,
розглянувши у судовому засіданні з фіксуванням судового процесу технічними засобами справу за позовом Спільного підприємства "Полтавська нафтогазова компанія" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 (суддя - Удовіченко С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Чалий І.С., Бартош Н.С.),
У травні 2016 року Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (далі -СП «Полтавська газонафтова компанія», Підприємство, позивач) звернулося до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області ( далі - Полтавська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області), правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, ГУ ДПС, відповідач), з позовом про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2015 № 0001951500, № 0001961500, № 0001971500, № 0001981500, якими Підприємству згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК) донараховано грошові зобов'язання у загальному розмірі 73 139 058 грн (податкові зобов'язання та штрафні санкції) з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5 000 м за II квартал 2015 року. Правовою підставою збільшення суми грошових зобов'язань контролюючим органом визначено пункт 252.20 статті 252 ПК, штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство покликалося на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають принципу стабільності, закріпленому в підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року № 1621-VІІ (далі - Закон № 1621-VІІ) та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), якими встановлені нові ставки збору за користування надрами та запроваджені ставки з рентної плати за користування надрами, зокрема із збільшенням ставок за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5 000 м, з 28% до 55%, прийняті законодавчим органом менше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність спірних рішень, прийнятих у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Контролюючий орган наполягав, що позивач був обізнаний про підвищення ставки, за якою слід сплачувати податкові зобов'язання за ІІ квартал 2015 року, про що свідчить той факт, що спочатку позивач подав податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за вказаний податковий звітний період, у якому задекларував податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин із застосуванням ставки, встановленої пунктом 252.20 статті 252 ПК. В уточнюючих податкових розрахунках від 24.11.2015 позивач рентну плату визначив із застосуванням ставки 28%.
11 грудня 2015 року посадові особи Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК провели камеральні перевірки даних, задекларованих у податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин СП «Полтавська газонафтова компанія», за результатами яких було складено акти від 11.12.2015 за № 159/1501/20041662, № 160/1501/20041662, № 161/1501/20041662, № 162/1501/20041662 за II квартал 2015 року , відповідно до висновків в яких встановлено порушення позивачем пункту 252.20 статті 252 ПК, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу). На підставі зазначених актів перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення Підприємству сум грошових зобов'язань.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 04.06.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, задовольнив адміністративний позов, вирішивши питання розподілу судових витрат, зокрема, стягнувши на користь позивача коштом бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати в розмірі 91 060 грн за проведення судово-економічної експертизи.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не дотримався принципу стабільності, передбаченого пунктом 4.1.9 статті 4.1. статті 4 ПК. Установлена Законом № 71-VIII рентна плата з 1 січня 2015 року підлягала застосуванню у 2016 році, тому позивач правильно розрахував податкові зобов'язання за II квартал 2015 року за ставкою 28%.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що неузгодженість норм ПК, які регулювали спірні правовідносини, дає підстави для їх різного тлумачення, тому відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, мав застосувати норми пункту 56.21 статті 56 ПК і прийняти рішення на користь позивача.
Крім того, суди попередніх інстанцій виснували про порушення контролюючим органом способу реалізації управлінських функцій при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень унаслідок недотримання вимог підпункту 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 ПК. Встановивши за результатами перевірки недостовірні дані в податкових деклараціях позивача, відповідач, згідно з висновком судів, мав направити запит до платника податків для надання пояснень і документальних підтверджень. У разі коли позивач не надав би відповідних пояснень та документальних підтверджень, у контролюючого органу виникла б підстава для проведення документальної перевірки, за результатами якої (а не камеральної перевірки) можливе донарахування сум грошових зобов'язань.
Належним доказом суд визнав висновок судово-економічної експертизи у справі.
ГУ ДПС у Полтавській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 816/687/16, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову СП «Полтавська газонафтова компанія».
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ГУ ДПС у Полтавській області на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відповідно до доводів у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 252.20 статті 252, підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 ПК, порушення норм процесуального права, не врахування при застосуванні зазначених норм матеріального права висновків Верховного Суду в постановах від 23 .06.2018 у справі № 803/552/17, від 26 .06.2018 у справі № 813/448/17 у подібних правовідносинах та помилкове врахування висновку Верховного Суду в постановах від 20.03.2018 у справі № 804/1473/17 та від 07.03.2018 у справі № 806/622/16 щодо застосування норм права не у подібних правовідносинах.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на аналогічні висновкам судів попередніх інстанції у справі доводи, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в силі. При цьому позивач наголошував, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, зокрема підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК відповідає висновку Верховного Суду щодо застосування принципу стабільності податкового законодавства у постановах від 07.09.2018 у справі № 826/18755/15, від 17.03.2021 № 816/846/16, від 01.07.2021 № 816/844/16 у подібних правовідносинах.
23 вересня 2021 року ГУ ДПС подало уточнення до касаційної скарги, у якому просило вирішити питання про передачу справи на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, покликаючись на неоднакове застосування Верховним Судом підпункту 4.1.9 пункту 4.1. статті 4 ПК. Як приклади іншого застосування Верховним Судом цього підпункту, в порівнянні з постановами Верховного Суду, на які посилається позивач, ГУ ДПС у Полтавській області вказує постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 825/1403/17, від 24.10.2018 у справі №820/6284/16, від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17, від 22.12.2020 у справі № 460/2764/18.
ГУ ДПС у Полтавській області просить відійти від висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК у постановах від 07.09.2018 у справі № 826/18755/15, від 17.03.2021 № 816/846/16, від 01.07.2021 № 816/844/16.
У цих постановах Верховний Суд, застосувавши норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 ПК (в редакції до внесення змін Законом № 71-VIII), пункту 252.20 статті 250 (в редакції Закону № 71-VIII), підпункту 1.1 пункту 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ ПК (в редакції Закону № 1621-VІІ) у подібних правовідносинах, зробили висновок, що податкові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в ІV кварталі 2014 року, ІV кварталі 2015 року мають визначатися за ставкою 28%, оскільки Закон № 1621-VІІ та Закон № 71-VIII, згідно з якими ставки рентної плати були збільшені, прийняті менше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а відтак збільшені цими законами ставки підлягають застосуванню з 1 січня 2016 року.
Слід зазначити, що таким же був підхід Верховного Суду у застосуванні норм законів, які були прийняті не у відповідності з принципом стабільності податкового законодавства, також в інших справах, зокрема, у справах, в яких спір стосувався сплати місцевих податків (до прикладу, у справі № 806/622/16 (постанова від 07.03.2018), № 804/1473/17 (постанова від 20.03.2018), на висновок Верховного Суду в яких послалися суди першої та апеляційної інстанцій у справі, щодо якої здійснюється касаційний перегляд.
Водночас, у постановах від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17, від 22.12.2020 у справі № 460/2764/18 Верховний Суд дійшов висновку, що закріплений в підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК принцип стабільності податкового законодавства скерований (орієнтований на) органу законодавчої влади, а у випадку, передбаченому пунктом 4.4 статті 4 ПК - органам місцевого самоврядування з метою дотримання певного порядку внесення змін до будь-якого з елементів податку. Згідно із загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства закон, який вносить зміни всупереч підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК, вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції України. Норма підпункту 4.1.9 встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.
В постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 825/1403/17, від 24.10.2018 у справі №820/6284/16, на які також вказує ГУ ДПС у Полтавській області, обґрунтовуючи довід про різне застосування Верховним Судом підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК, однак, цей підпункт застосовано одночасно із нормами пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909- VІІ, підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК та не зроблено висновок щодо регуляторного характеру норми підпункту 4.1.9.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Згідно з частиною першою статті 347 КАС питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Враховуючи наведені вище доводи ГУ ДПС у Полтавській області щодо підстав касаційного оскарження ухвалених у справі № 816/687/16 судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, для забезпечення єдності судової практики при застосуванні законів, якими встановлені (змінені) податки та збори, будь-які елементи податків та зборів пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила оподаткування, або протягом бюджетного року, колегія суддів приходить до висновку, що є підстави для передачі цієї справи на розгляд палати, до якої входять судді колегії.
Керуючись статтями 52, 250, 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Справу №816/687/16 (касаційне провадження №К/9901/33796/20) за позовом Спільного підприємства "Полтавська нафтогазова компанія" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень передати на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів, до якої входить колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що розглядає цю справу.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
О.О. Шишов ,
Судді Верховного Суду