16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 380/10776/20
адміністративне провадження № К/9901/38954/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Біо-Енергія" до ГУ ДПС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області, про стягнення пені,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021, позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Біо-Енергія" пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в сумі 45876,92 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.
23.10.2021 ГУ ДПС на адресу Верховного Суду направлено касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною першою статті 13 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень адміністративну справу №380/10776/20 розглянуто судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 12 КАС України.
Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також доводи, викладені в касаційній скарзі, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України, хоча і розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
ГУ ДПС зазначає, що касаційна скарга стосується питання, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки станом на дату звернення на рівні Верховного Суду наявна протилежна за змістом правозастосовча практика з цього питання.
Однак, за змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання. Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, ГУ ДПС не наведено. До того ж, відповідач на обґрунтування доводу щодо наявності виключної підстави у цій справі посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, в якій належним способом захисту права на бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми ПДВ визнано позов про стягнення бюджетної заборгованості.
Однак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій не суперечить цьому висновку Великої Палати Верховного Суду. Спір у справі виник щодо права позивача на отримання відсотків за прострочення бюджетного відшкодування, право на яке за позивачем визнано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 у справі №813/4217/16, що набрала законної сили 31.07.2017.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко