ф
16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 580/2635/21
адміністративне провадження № К/9901/39872/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
перевірив касаційну скаргу Управління Служби безпеки України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Служби безпеки України в Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 03 березня 2016 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 03 березня 2016 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
14 червня 2021 року рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Черкаській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01 грудня 2015 року по 03 березня 2016 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01 грудня 2015 року по 03 березня 2016 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 03 листопада 2021 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду даної справи є протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період 01 грудня 2015 року по 03 березня 2016 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Черкаській області, однак при звільненні його з військової служби йому не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 03 березня 2016 року.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" (на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувана постанова суду апеляціної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
А саме, у касаційній скарзі відповідач вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на неоднозначне застосування судами положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року в частині визначення місяця підвищення окладів грошового забезпечення військовослужбовців.
Скаржник зазначає, що застосування єдиного підходу до визначення місяця підвищення посадових окладів для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям після 01 грудня 2015 року, саме в контексті відсутності правового врегулювання розмірів посадових окладів військовослужбовців Постановою №1013, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики застосування Порядку №1078 військовими формуваннями.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Таким чином, оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Служби безпеки України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська