16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/10790/21 пров. № А/857/18640/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді-Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Шинкар Т. І,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог (винесену у м. Львів суддею Карп'як О.О.) у справі № 380/10790/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, у якому просив:
визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради, які полягають у зменшенні йому розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік та до 05 травня за 2021 рік;
зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради, провести перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, та до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік», та встановленим Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 08 липня 2021 року позовну заяву залишено без руху в частині позовних вимог за 2020 рік у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою відновити провадження в частині виплати до 05 травня за 2020 рік. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що вказана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що рішенням Верховного суду від 29.09.2020 у справі № 440/2722/20 встановлено, що нарахування і виплата разової щорічної допомоги до 5 травня здійснювалась у меншому розмірі ніж встановлено законом. Рішення Верховного суду від 29.09.2020 у справі № 440/2722/20 залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року, тобто апелянт чекав кінцевого рішення по зразковій справі № 440/2722/20, і з цієї дати у нього з'явилася можливість реалізувати своє право на отримання недорахованої доплати. Крім того, апелянт зазначає, що він хворів на хворобу COVID-19 та тривалий час не міг відноситися після перенесення хвороби. Вважає, що суд повинен був застосувати положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень «Кодексу адміністративного судочинства України» та поновити процесуальні строки.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштові адреси позивача та відповідача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви у справі, зазначену в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч.2 ст.312 КАС України, вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що, з врахуванням позиції Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 року у справі №607/7919/17, позивач звернувся до суду поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст.122 КАС України. При цьому, у поданій позивачем заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено підтверджених доказами обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 21.02.2019 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Позивач, звернувся до відповідача із заявою, у якій просив доплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, передбаченому Законом №3551-ХІІ, однак на його звернення відповідач листом від 13.05.2021 повідомив про відмову виплатити допомогу у такому розмірі. Крім того, зазначено, що позивачу у квітні 2020 року через Дрогобицьке відділення ЗГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» виплачено разову грошову допомогу до 05 травня в сумі 1390 грн.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що у розглядуваному позові предметом спору є нарахування та виплата Управлінням праці та соціального захисту населення Дрогобицької міської ради позивачу щомісячної грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги, відтак застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд відповідно до вимог ст.169 КАС України повертає позовну заяву.
Так, як слідує з матеріалів справи, щомісячну грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік, позивачу було нараховано та виплачено у квітні 2020 року, що не заперечується сторонами.
Згідно з ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, отримавши у квітні 2020 року разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, позивач знав про розмір виплаченої допомоги, тому до 30 вересня 2020 року, тобто до закінчення встановленого законом кінцевого строку виплати цієї допомоги, мав обґрунтовані очікування на отримання більшої суми, ніж йому була нарахована та виплачена.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 та від 14 серпня 2018 року у справі №473/2190/17.
Разом з тим, до суду з вказаним позовом позивач звернувся 30 червня 2021 року (згідно штемпеля поштового відправлення), тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС.
Щодо доводів позивача з покликанням на ту обставину, що про порушення свого права він дізнався після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду 13 січня 2021 року рішення Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20, на думку колегії суддів, така не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки вказана обставина не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. При цьому, будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не могли позбавити його можливості звернутися з вказаним позовом в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Слід зазначити, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказана правова позиція щодо застосування до правовідносин у сфері нарахування та виплати соціальних виплат положень статей 122, 123 КАС України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 р. у справі №240/12017/19.
Щодо доводів апелянта про поважність пропуску строку звернення до суду у зв'язку з тим, що на час спірних правовідносин в Україні діяв карантин через спалах коронавірусу, він хворів на хворобу COVID-19 та тривалий час не міг відноситися після перенесення хвороби, колегія суддів вказує на наступне.
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №731-IX), яким пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено у новій редакції, якою передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №731-IX встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Враховуючи, що Закон №731-IX набрав чинності 17 липня 2020 року, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, закінчилися 06 серпня 2020 року.
У свою чергу, позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що у зв'язку із запровадженням карантину у нього були вагомі труднощі, перешкоди для звернення до суду із цим позовом.
За таких обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог щодо виплати допомоги до 05 травня за 2020 рік, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Отож, приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 312, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі № 380/10790/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 16 листопада 2021 року.