10 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5586/21 пров. № А/857/17534/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Петрунів В.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (головуючого судді Клименко О.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів повний текст рішення складено 16.07.2021) у справі № 380/5586/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова про визнання протиправною та скасування відмови (рішення), зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 12.04.2021 звернулася в суд з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова в якому просить визнати протиправною та скасувати відмову (рішення) відповідача, викладену в листі від 18 січня 2021 року № 0006-вих-3024, у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до поданої заяви від 31 грудня 2020 року № 3-Т-80237/АП-3Р-0006, зобов'язати відповідача зареєструвати декларацію про готовність об'єкта в експлуатацію «Реконструкція будинку АДРЕСА_1 шляхом добудови та надбудови» збудованого без дозвільного документа на виконання будівельних робіт.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року задоволено позов частково. Визнано протиправною та скасовано відмову (рішення) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова, викладену в листі від 18 січня 2021 року № 0006-вих-3024 у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до поданої заяви від 31 грудня 2020 року № 3-Т-80237/АП-3Р-0006. Зобов'язано Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття в експлуатацію об'єкта від 31 грудня 2020 року № 3-Т-80237/АП-3Р-0006. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині задоволених вимог Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову повністю, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Карнидал В.В. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача Вошик В.Б. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 31 грудня 2020 року представником позивачки подана заява про прийняття в експлуатацію об'єкта: «Реконструкція будинку АДРЕСА_1 шляхом добудови та надбудови».
До заяви було долучено: один примірник заповненої декларації; засвідчені в установленому порядку копії: державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 3-1 № 386, від « 24» квітня 2001 року, № III-ЛВ 065457; технічного паспорта виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 02.07.2019 р. № 140; спільної заяви власників зблокованих житлових будинків за адресом: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; оригінал витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 р. у справі № 380/1710/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова про визнання протиправним рішення; копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 р. у справі № 380/1710/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова про визнання протиправним рішення.
21 січня 2021 позивачка отримала відмову від 18 січня 2021 № 0006-вих-3024 у реєстрації, підставою такої відмови відповідачем зазначено: не в повній мірі додано документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу, оскільки самочинно здійснена реконструкція житлового будинку частково розміщена над першим поверхом сусідніх приміщень.
Не погодившись із відмовою в прийнятті об'єкта в експлуатацію «Реконструкція будинку АДРЕСА_1 шляхом добудови та надбудови», позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 461).
Згідно з нормами пункту 2 Порядку № 461 повнота даних - інформація, зазначена замовником у поданих за встановленою формою документах, що за змістом достатня для прийняття рішення про реєстрацію декларації.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 461, замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Пунктом 17 Порядку № 461, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.
Форма декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) затверджена Додатком № 3 до Порядку № 461.
У пункті 13 Декларації про готовність до експлуатації об'єкта вказано, що декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) зазначається інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а саме: дата, серія, номер документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою чи дата, номер договору суперфіцію та кадастровий номер земельної ділянки.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 461, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 461, у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Відповідно до пункту 22 Порядку № 461, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Аналіз наведених норм вказує, що орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє лише повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.
Згідно з розділом III Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (надалі Порядок), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 липня 2018 року № 158 (далі - Порядок №158), прийняття в експлуатацію об'єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання відповідної заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об'єкти, за результатами технічного обстеження цих об'єктів шляхом реєстрації поданої ними декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація) за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.
Замовник (або уповноважена особа) подає з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги» до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об'єкта або через електронний кабінет замовника заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта, до якої додаються: один примірник заповненої декларації; звіт (крім випадків, передбачених пунктом 5 розділу II цього Порядку); засвідчені в установленому порядку копії: документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об'єкт; технічного паспорта (з відміткою у випадках, передбачених пунктом 5 розділу II цього Порядку).
Технічні паспорти, складені до набрання чинності цим Порядком, щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно подаються за умови проставлення в них відповідної відмітки про проведення їх технічного обстеження.
Заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта підписують також співвласники земельної ділянки та/або зазначеного об'єкта (у разі їх наявності).
Відповідно до листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова від 18.01.2021 №0006-вих-3024, позивачу відмовлено у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки не в повній мірі додано документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу, оскільки самочинно здійснена реконструкція житлового будинку частково розміщена над першим поверхом сусідніх приміщень. З даного приводу суд зазначає наступне.
Згідно з поданою позивачем до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова 31.12.2020 декларацією про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1) у розділі «Інформація про земельну ділянку» зазначено: місце розташування - будинок АДРЕСА_1 ; площа земельної ділянки - 540, 0 кв.м; кадастровий номер - 4610136800:01:006:0105; цільове призначення - для обслуговування житлового будинку; документ, що посвідчує право власності - державний акт на право приватної власності на землю, дата 24.04.2001 № ІІІ-ЛВ 0654570, орган, який видав документ - Департамент землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради; форма власності - право приватної власності на землю.
Разом із заявою від 31.12.2020 про прийняття в експлуатацію об'єкта, серед іншого позивачкою долучено державний акт ІІІ-ЛВ № 065457 від 24.04.2001 на право приватної власності на землю, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 3-1 № 386 та оригінал витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку.
Відповідно до державного акта ІІІ-ЛВ № 065457 від 24.04.2001 державний акт на право приватної власності на землю видано громадянці України ОСОБА_1 у тому, що на підставі ухвали Львівської міської ради від 11.01.2001 № 907 (наказ № 385 від 11.12.2000) їй передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,0540 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для обслуговування житлового будинку.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованим 20.04.2016, кадастровий номер - 4610136800:01:006:0105; місце розташування - АДРЕСА_1 ; цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для обслуговування житлового будинку; форма власності - приватна; площа земельної ділянки - 0,0540 га; дата державної реєстрації земельної ділянки - 10.12.2014; вид права - право власності; інформація про власників (користувачів) ОСОБА_1 ; документ, який є підставою для виникнення права - рішення Львівської міської ради від 11.01.2001 № 907; документ, що посвідчує право - державний акт від 24.04.2001 ІІІ-ЛВ № 065457.
Окрім наведених документів, позивачкою також долучено до заяви від 31.12.2020 року: технічний паспорт, виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 02.07.2019 р. № 140; спільну заяву власників зблокованих житлових будинків за адресом: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; копію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 380/1710/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю м. Львова про визнання протиправним рішення; копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 р. за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 р. у справі № 380/1710/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю м. Львова про визнання протиправним рішення.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №380/1710/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, визнано протиправною та скасовано відмову (рішення) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова, викладену в листі від 13.02.2020 № 0006-вих-10536, у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до поданої заяви від 04.02.2020 № 3-Т-8655/АП-0006.
Предметом спору у справі №380/1710/20 було визнання протиправним та скасування відмови (рішення) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова, викладеної в листі від 13.02.2020 № 0006-вих-10536, у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до поданої заяви від 04.02.2020 № 3-Т-8655/АП-0006 у зв'язку з неподанням в повній мірі документу, що посвідчує право власності (користування) земельної ділянки на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу, а саме відсутня інформація про наявність кадастрового номера, що перешкоджає відповідачу внести необхідну інформацію до Єдиного реєстру.
Відповідно до статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, який вказав, що Львівський окружний адміністративний суд у справі №380/1710/20 від 19 жовтня 2020 року встановив, а саме: «Отже, вказаними документами підтверджується те, що реконструкція будинку, щодо якого позивач подала декларацію про готовність до експлуатації, збудований на земельній ділянці, що була відведена ОСОБА_1 для цієї мети і інформація, зазначена у декларації, відповідає відомостям вказаним у державному акті та витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку».
Також у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 у справі №380/1710/20 зазначено, що «посилання апелянта на те, що частина житлового будинку, що належить позивачу, розташована за межами земельної ділянки, яка перебуває у її приватній власності, безпідставні, оскільки дана обставина не була зазначена в оскаржуваній позивачем відмові та на неї не посилався апелянт у суді першої інстанції”.
Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Саме за наслідками скасування судом попередньої відмови відповідача, викладеної в листі від 13.02.2020 № 0006-вих-10536, 31 грудня 2020 року позивачкою було повторно подано заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта: «Реконструкція будинку АДРЕСА_1 шляхом добудови та надбудови».
При цьому, суд констатує, що перелік документів поданих із заявою 04.02.2020 року ідентичний переліку документів, поданих 31.12.2020 року, окрім судових рішень у справі № 380/1710/20.
Натомість, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова листом від 18 січня 2021 № 0006-вих-3024 повторно позивачці відмовлено у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, при цьому, відповідачем основну підставу відмови “не в повній мірі додано документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу” доповнено додатковою обставиною, «що самочинно здійснена реконструкція житлового будинку частково розміщена над першим поверхом сусідніх приміщень».
Наведене вказує, що відповідачем при прийнятті спірного рішення проігноровано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 у справі № 380/1710/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Так, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Зазначений принцип на думку суду передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності».
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункт 67).
Крім того, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі Волохи проти України від 02.11.2006, рішення у справі Malone v. United Kindom від 02.08.1984).
Отже, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, при цьому державний орган зобов'язаний діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, що у свою чергу сприятиме юридичній визначеності.
Наведене узгоджується і з пунктом 5 Порядку №158, орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає замовнику декларацію та подані документи на доопрацювання з обґрунтуванням причин у строк, передбачений для її реєстрації, якщо декларацію подано чи оформлено з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, недостовірних відомостей у поданих документах.
Суд повторно наголошує, що орган державного архітектурно-будівельного контролю лише перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.
Зважаючи на позицію відповідача в спірному рішенні щодо неподання в повній мірі документів, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу (адже саме таке формулювання відмови зазначено відповідачем), в той час, як рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/1710/20 від 19 жовтня 2020 року встановлено, що реконструкція будинку, щодо якого позивач подала декларацію про готовність до експлуатації, збудований на земельній ділянці, що була відведена ОСОБА_1 для цієї мети і інформація, зазначена у декларації, відповідає відомостям вказаним у державному акті та витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, свідчить про не дотримання обов'язку відповідача діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, адже така поведінка відповідача не відповідає принципу «належного урядування» та не сприяє юридичній визначеності у правовідносинах із позивачкою.
Також у спірній відмові від 18 січня 2021 № 0006-вих-3024 відповідачем не вказано про який документ, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою на якій здійснено реконструкцію будинку садибного типу йдеться, і яким чином така вимога пов'язана із частковим розміщенням здійсненої реконструкції житлового будинку над першим поверхом сусідніх приміщень (саме таке формулювання вказано у спірному рішенні відповідачем), що свою чергу вказує на її необґрунтованість та невмотивованість.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Доводи відповідача, що у суб'єкта звернення відсутній правовстановлюючий документ щодо сусідньої земельної ділянки на якій розташовано частину будинку АДРЕСА_1 жодним чином не відображені у оскаржуваному рішенні від 18 січня 2021 № 0006-вих-3024, а тому не враховуються судом в силу вимог частини 2 статті 77 КАС України.
Відтак, невиконання Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Також відповідно до пункту 19 Порядку № 461 та пункту 3 Порядку № 158 орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений прийняти або рішення про реєстрацію декларації або її повернення, а не відмови у реєстрації, як зазначено у листі від 18.01.2021 №0006-вих-3024.
Суд критично оцінює доводи відповідача, що у справі № 380/1013/20 Львівським окружним адміністративним судом встановлені обставини щодо відсутності у позивача усіх встановлених законодавством підстав для реєстрації декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, яке набрало законної сили, у справі № 380/1013/20 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Інспекції ДАБК у м. Львові про зобов'язання відповідача зареєструвати декларацію про готовність об'єкта в експлуатацію «Реконструкція будинку АДРЕСА_1 шляхом добудови та надбудови» збудованого без дозвільного документа на виконання будівельних робіт.
У даній справі суд дійшов наступних висновків: «Суд наголошує, що відмова відповідача, викладена в листі від 18.01.2021 №0006-вих-3024 у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до поданої заяви від № 3-Т-80237/АП-ЗР-0006 від 31.12.2020 не є предметом спору у вказаній справі.
Доказів того, що відмова відповідача, викладена в листі від 18.01.2021 №0006-вих 3024 у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації була визнана протиправною і скасована суду не надано».
Відтак, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивачки у справі № 380/1013/20 слугувало те, що оскільки відмова відповідача, викладена в листі від 18.01.2021 №0006-вих-3024 у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації є чинною та не скасованою, відповідно позовна вимога зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєструвати декларацію про готовність об'єкта в експлуатацію задоволенню не підлягає.
Суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позовних вимог у справі № 380/1013/20 жодним чином не позбавляє права позивачки оскаржити в судовому порядку відмову відповідача, викладену в листі від 18.01.2021 №0006-вих-3024 в силу вимог ст. 55 Конституції України.
З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких доводи позивача задоволені частково, шляхом визнання протиправною та скасування відмови (рішення) Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова, викладеної в листі від 18 січня 2021 року № 0006-вих-3024 у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до поданої заяви від 31 грудня 2020 року № 3-Т-80237/АП-3Р-0006 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття в експлуатацію об'єкта від 31 грудня 2020 року № 3-Т-80237/АП-3Р-0006, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем в обов'язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення, щодо підстав скасування оскарженого рішення від 18 січня 2021 року № 0006-вих-3024.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Львова - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року у справі № 380/5586/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 15.11.2021