11 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 344/11764/21 пров. № А/857/17970/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Іщук Л.П., Обрізка І.М.
з участю секретаря судового засідання: Хабазня Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Мелещенко Л.В., час ухвалення судового рішення 10 год 58 хв у м. Івано-Франківську, повний текст судового рішення складено 23 вересня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про скасування рішення,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради по справі про адміністративне правопорушення №10-588 від 22.07.2021 та закрити провадження у справі.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.09.2021позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради (далі - виконком Івано-Франківської міської ради, виконком ради, відповідач) подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що до матеріалів позовної заяви позивачем не було долучено доказів встановлення огорожі з дотриманням правил благоустрою. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення було складено відносно позивача з дотриманням вимог КУпАП.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що постановою адміністративної комісії при виконкомі Івано-Франківської міської ради №10/588 від 22.07.2021 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.
Оспорювану постанову прийнято за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №815 від 16.07.2021.
Суть правопорушення за змістом спірної постанови полягала у тому, що о 11 год 55 хв 16.07.2021 за адресою: вул. Івасюка, 46 (навпроти), що в м. Івано-Франківську було виявлено факт встановлення огорожі з порушенням Порядку встановлення у м. Івано-Франківську.
Вважаючи оспорювану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 152 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За змістом п.п.7 п.«а» ч.1 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Згідно дефініції, наведеної у ч.1 ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Частиною четвертою статті 20 цього Закону передбачено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 цього ж Закону, правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято рішення про затвердження Правил, застосовуються Типові правила. Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ населення до затверджених Правил.
Так, рішенням Івано-Франківської міської ради№68-2 від 25.12.2015 (розміщено на сайті Івано-Франківської міської ради за посиланням http://www.namvk.if.ua/dt/28659/) було затверджено Правила благоустрою міста Івано-Франківська згідно з додатком до даного рішення (далі - Правила благоустрою), які визначають вимоги щодо благоустрою території Івано-Франківська та утримання об'єктів благоустрою на території міста та спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, і є обов'язковими для виконання на території міста Івано-Франківська усіма органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, органами самоорганізації населення, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства
Як видно з матеріалів справи, 16.07.2021 інспекторами відділу благоустрою КП «Муніципальна інспекція «Добродій» Дергун В.Є. та Петрина А.І. було складено Акт №3646 про обстеження (огляд) території за адресою: вул. Івасюка, 46а (навпроти) в м. Івано-Франківську та здійснено фотофіксацію території.
Після чого, інспектором відділу благоустрою КП «Муніципальна інспекція «Добродій» Дергун В.Є. було складено протокол №815 від 16.07.2021, на підставі якого відповідачем була прийнята оспорювана постанова.
За змістом статті 152 КУпАП, відповідальність настає у разі порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.
Згідноп.15.1 Правил благоустрою м. Івано-Франківська, на об'єктах благоустрою не допускається: 15.1.1. вчиняти дії, передбачені статтею 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»; 15.1.2. вчиняти дії, внаслідок яких пошкоджуються фасади будівель і споруд, у тому числі робити написи, малюнки на стінах будинків, споруд, наклеювати оголошення та інформаційно-агітаційні плакати, рекламу, листівки тощо у невизначених спеціально для цього місцях; 15.1.3. самовільно влаштовувати льохи на прибудинкових територіях; 15.1.4.захаращувати територію, прилеглу до житлових будинків, та пожежні проїзди автотранспортом, будівельним сміттям тощо; 15.1.5. виливати рідину, кидати предмети, сміття з балконів, лоджій, вікон та сходів будинків; 15.1.6. самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності тощо.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу і події адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів видно, що оспорюване рішення прийняте у зв'язку з порушенням позивачем п.15.1 Правил благоустрою м. Івано-Франківська.
У свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.09.2020 по справі № 127/18265/16-а.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Він містить об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Таким чином, притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
При цьому, саме адміністративне правопорушення може існувати лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.
Одним із перелічених складових, зокрема, є і наявність суб'єкта адміністративного правопорушення.
Таким чином, для можливості притягнення конкретної особи до відповідальності, необхідно з'ясувати чи вона є (може бути) суб'єктом адміністративного правопорушення, а саме, з'ясувати можливість притягнення такої особи до відповідальності (вік, осудність, обов'язки, інші спеціальні ознаки тощо) та наявність причинного зв'язку між діянням особи та наслідками.
Тобто, існування такої складової як суб'єкт правопорушення можливе лише за наявності причинного зв'язку між об'єктивною стороною правопорушення та конкретною особою (вчинення саме конкретною особою дій, що мають ознаки правопорушення).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.06.2020 по справі №686/14075/16-а.
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до протоколу про адміністративне правопорушення №815 від 16.07.2021 додано копію фотоматеріалу.
Проте, зазначена фотографія не відображає місце вчиненого правопорушення, обставин вчинення правопорушення саме позивачем, а отже, вона не відображає подію правопорушення.
Будь-яких інших доказів вчинення позивачем правопорушення та його відношення до влаштування огорожі відповідачем не надано.
Крім того, в даному випадку, відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, не встановлено осіб, які безпосередньо вчинили адміністративне правопорушення, не надано доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 встановив огорожу за адресою: вул. Івасюка, 46а (навпроти) в м. Івано-Франківську.
Обґрунтувань та доказів того, з яких підстав відповідачем встановлено позивача як відповідальну особу за вказане вище порушення, ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2021 року по справі №344/11764/21- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 16.11.2021.