03 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3442/21 пров. № А/857/16186/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Ільченко А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі №300/3442/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції - Могила А.Б., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту - 05.08.2021),-
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 10.08.2017 отримує пенсію по інвалідності. Однак, при призначенні пенсії пенсійним органом не зараховано до його страхового стажу період роботи з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я», оскільки в його трудовій книжці є виправлення. Періоди з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива» не зараховано, оскільки ненадано довідки яка підтверджує членство в цьому колгоспі. В свою чергу періоди роботи з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА», з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» незараховано до загального стажу, так як записи в трудовій книжці викликають сумніви, та інформація про сплату страхових внесків за ці періоди відсутня. Згідно пунктів 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Його трудова книжка містить всі необхідні дані, які підтверджують факт роботи у спірні періоди. При цьому, пунктом 17 Порядку №637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. Факт роботи з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я», з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива», з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА», з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» можуть підтвердити свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Як наслідок, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального стажу вказані періоди роботи та провести перерахунок пенсії з 10.08.2017.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 періодів роботи з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я», з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА», з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» до його загального стажу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 02.03.1989 по 01.12.1991 в ко,оперативі «Здоров'я» з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА», з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» до його загального стажу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 10.08.2017 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням загального стажу в період з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я», в період з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА», в період з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» та виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Врахувати висновок суду, зазначений в цьому рішенні при розгляді заяви ОСОБА_1 щодо зарахування до його загального стажу роботу в період з 10.06.1992 по 08.09.1993 та з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива». В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що до загального трудового стажу позивача не зараховано період з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я» оскільки в трудовій книжці міститься виправлення, а документів, які підтверджують відповідний запис позивачем ненадано. Судом не враховано, що в Головному управлінню відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду підприємством АТ «ІФА» та Долинською філією фірми «Земля», а тому як наслідок відсутні підстави зарахування період з 14.09.1993 по 25.03.1994 та період з 05.08.1994 по 30.06.1996 до трудового (страхового) стажу. Крім того апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом із тієї підстави, що пенсія є щомісячним платежем і отриманий її розмір йому відомий. З урахуванням наведеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.
Позивач та відповідач в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання на офіційну електронну адресу.
Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.08.2017 призначено пенсію по інвалідності загального захворювання при страховому стажі 27 років 4 місяці 09 днів і додатковому стажі 7 років 8 місяців 03 дні.
З листа Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.01.2019 №13/К-15 слідує, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 до його загального стажу не зараховано період роботи з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я», оскільки в трудовій книжці є виправлення. Також не враховано період роботи в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива» з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 у зв'язку із відсутністю довідки господарства чи архівної установи, яка б підтверджувала (непідтверджувала) членство в колгоспі. Періоди роботи в АТ «ІФА» з 14.09.1993 по 25.03 1994 та в Долинській філії фірми «Земля» з 05.08.1994 по 30.06.1996 незараховано, так як записи в трудовій книжці викликають сумнів, а інформація про нарахування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду у ці періоди роботи відсутня. Вказано, що за умови надання підтверджуючих документів про роботу у вищезазначені періоди буде здійснено перерахунок пенсії в строки, передбачені пунктом 4 статті 45 Закон Украйни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що незарахування до загального стажу позивача періоду його роботи з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА», з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» позбавляючи його соціальної захищеності, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
До набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалося Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.
У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж є трудова книжка. Лише при наявності неправильності чи неточності записів у трудовій книжці, для підтвердження стажу приймаються до уваги інші документи, які визначені Порядком №637.
В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1983 міститься інформація про наступні періоди роботи, зокрема: з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я» на посаді інструктора по наданню платних спортивно - оздоровчих послуг (розпорядження від 01.03.1989 № 7, від 01.12.1991 №12); з 10.06.1992 по 08.09.1993 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива» на посаді футболіста (протоколи від 10.06.1992 № 4, від 08.09.1993 № 8); з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА» на посаді гравця футбольного клубу (протоколи від 15.09.1993 № 61, від 26.03.1994 № 82); з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива» футболістом (протоколи від 01.04.1994 №4, від 01.08.1994 №6); з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» ЛТД на посаді водія (протоколи від 05.08.1994 №9, від 30.06.1996 №5).
Крім цього в трудовій книжці зазначені інші періоди роботи позивача, які не є предметом даного позову, а тому при розгляді даної справи судом не беруться до уваги.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, встановлено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу», як заголовок, пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції).
В трудовій книжці позивача містися незначний недолік, а саме виправлено номер розпорядження від 01.03.1989, на підставі якого 02.03.1989 ОСОБА_1 прийнято в кооператив «Здоров'я».
У зв'язку із цим пенсійним органом незараховано позивачу період його роботи з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я».
Судом першої інстанції зазначено, що на момент прийняття позивача на роботу в кооператив «Здоров'я» діяв Кодекс законів про працю Української РСР (введений з 01.06.1972 Законом Української РСР від 10.12.1971 №322-VIII). Згідно зі ст.48 цього Кодексу трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітника чи службовця. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п'ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, установі, організації.
Вказана редакція статті 48 Кодексу законів про працю Української РСР була чинною до 20.03.1991.
Окрім зазначеного недоліку, трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог ведення трудових книжок та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких ОСОБА_1 був прийнятий на таку роботу.
Також із наведеної норми Кодексу обов'язок ведення трудових книжок та зазначення достовірних даних покладено виключно на роботодавця, а не працівника.
Відповідач піддав сумніву достовірність запису у трудовій книжці через порушення порядку її заповнення і ведення, передбаченого діючою Інструкцією № 58. Однак, пенсійним органом не враховано час, з якого почала діяти Інструкція №58, а також не наведено підстав, за яких таке оформлення запису робить його недійсним або сумнівним. Наявність таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
Відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пенсійним органом при призначенні пенсії позивачу протиправно не зараховано період роботи з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я» до його загального стажу.
Щодо зарахування періодів роботи позивача з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива», окрім вищезазначеного, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
ОСОБА_1 період роботи з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива» незараховано до його загального стажу у зв'язку із відсутністю довідки, яка б підтверджувала (непідтверджувала) членство в колгоспі, документів про встановлений і вироблений мінімум трудової участі в колгоспі.
Судом зазначено, що обов'язок видачі належних довідок із відображенням усіх необхідних відомостей покладено саме на роботодавця.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення права на соціальний захист.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.6 Порядку № 22-1).
Днем звернення за призначенням пенсії, у відповідності до пункту 1.7 Порядку № 22-1, вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно з положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Системний аналіз положень Порядку №637 та Порядку №22-1 дає підстави для висновку, що при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, зокрема у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Для підтвердження трудового стажу приймаються відповідні довідки, виписки із наказів та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із приписами підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Таким чином, відповідач, у разі наявності розбіжностей у документах, відсутності даних, чи відсутності окремих документів у архівних установах, наділений повноваженнями, для підтвердження стажу роботи особи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючих довідок, архівних документів що містять відомості про періоди роботи, характер праці, встановлений мімімум трудоднів тощо.
В листі архівного відділу Рожнятівської районної державної адміністрації від 05.03.2019 №П-12/04-01 на запит Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (Долинський відділ обслуговування громадян) від 04.02.2019 №1915/03-Д, вказано, що можливості надати довідку про стаж ОСОБА_1 в колгоспі «Нива» за 1992 - 1994 роки немає, оскільки в особових рахунках Колгоспу ця особа не значиться.
В свою чергу, відповідь архівного відділу Рожнятівської районної державної адміністрації на повторний лист (запит) від 22.04.2019 № 5551/03-Д Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (Долинський відділ обслуговування громадян) щодо надання довідки про стаж роботи ОСОБА_1 з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива», а саме про встановлений мінімум (у випадку членства в колгоспі) або про фактично відпрацьований час роботи, в матеріалах справи відсутня.
Тобто, з листа архівного відділу Рожнятівської районної державної адміністрації від 05.03.2019 №П-12/04-01 слідує що пенсійний орган звернувся про надання інформації щодо періодів роботи ОСОБА_1 з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива» 04.02.2019, тобто вже після призначення позивачу пенсії.
Зі змісту листів від 29.01.2019 №13/К-15 та від 22.04.2019 №5551/03-Д Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слідує, що в пенсійного органу наявні сумніви щодо членства позивача в колгоспі «Нива».
При цьому, позивачем не надано суду та пенсійному органу жодних письмових доказів, що підтверджують або спростовують факт його участі (членства) в колгоспі «Нива».
Суд зазначає, що сумніви пенсійного органу щодо вказаної роботи позивача не можуть нівелювати відомості трудової книжки, яка оформлена належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Відсутність відомостей про прийняття, виключення позивача із членів колгоспу, про виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, та неподання будь-яких додаткових документів, на підтвердження трудового стажу чи доказів які спростовують його членство в цьому колгоспі, позбавляє суд можливості зарахувати періоди роботи з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 до його страхового стажу. Таким чином позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Проте суд наголошує, що пунктом 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній № 637 встановлено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі (пункт 17 Порядку № 637).
Тобто, з урахуванням вимог пунктів 2, 17 Порядку № 637, у випадку наявності сумніву щодо періодів роботи позивача з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » при колгоспі «Нива» у пенсійного органу наявні повноваження на отримання показань свідків, зокрема громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про яких зазначає ОСОБА_1 в позовній заяві.
Таким чином, у випадку повторного звернення позивача до пенсійного органу щодо вирішенні питання про зарахування періодів його роботи з 10.06.1992 по 08.09.1993, з 01.04.1994 по 01.08.1994 в госпрозрахунковому футбольному клубі «Карпати» при колгоспі «Нива» до загального стажу, органу Пенсійного фонду України слід врахувати правову оцінку суду висловлену в цьому судовому рішенні.
Як вже зазначено судом, частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент роботи позивача в АТ «ІФА» та Долинській філії фірми «Земля» ЛТД) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частині 1, 3 та 10 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Зокрема, згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.
Згідно листа від 04.02.2019 №218 та листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.12.2019 №22143/04 вбачається, що за період з 13.11.1993 по 25.03.1994 та за період з 1994 по 1996 дані про сплату по ФТК «ІФА» фірмою «Земля» страхових внесків не збережені.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних, та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період.
Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
У постанові від 12.12.2019 по справі №229/3431/16-а Верховний Суд дійшов до висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об'єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
В свою чергу, Верховний Суд в постановах від 20.02.2020 по справі №415/4914/16-а, від 09.10.2020 по справі № 341/460/17 зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Судом першої інстанції зазначено, що не збереження інформації та документів стосовно сплати АТ «ІФА» та в фірмою «Земля» страхових внесків до Пенсійного фонду не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача його періоду роботів з 14.09.1993 по 25.03.1994, з 05.08.1994 по 30.06.1996, оскільки відповідальність за відсутність документів про сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаних періодів роботи до страхового та пільгового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Таким чином, обґрунтовуючи правомірність незарахування до загального стажу позивача періоду його роботи з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА», з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків, пенсійний орган покладає відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку на позивача, тим самим, позбавляючи його соціальної захищеності, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Інших підстав для незарахування цих періодів роботи позивача відповідачем ненаведено, а судом не встановлено.
Частиною 4 статті 45 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в чинній редакції) встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
В свою чергу, статтею 46 вказаного Закону встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при призначенні пенсії 10.08.2017 не було зараховано ОСОБА_1 періоди роботи з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я», з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА», з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» до його загального стажу, то право позивача на спірний перерахунок та виплату пенсії виникло саме з моменту призначення пенсії - з 10.08.2017.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 02.03.1989 по 01.12.1991 в кооперативі «Здоров'я», з 14.09.1993 по 25.03.1994 в АТ «ІФА», з 05.08.1994 по 30.06.1996 в Долинській філії фірми «Земля» та здійснити відповідний перерахунок його пенсії з урахуванням спірного стажу.
Щодо доводів апелянта на пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом колегія суддів зазначає наступне.
Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України №2235-III «Про громадянство України» заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.
В частині другій статті 2 Закону України №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.
Відповідно до ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на позицію Конституційного Суду України в рішеннях №8-рп/2013 і №9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частини другої ст.233 Кодексу законів про працю України можна дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі №300/3442/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 15.11.2021