03 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/354/21 пров. № А/857/15929/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Ільченко А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №380/354/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій (головуючий суддя першої інстанції - Кузан Р.І., час ухвалення - 11:47 год., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 08.07.2021),-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що незважаючи на відсутність законодавчих підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідач, всупереч вимог п.14 Порядку №850, відмовив позивачу у призначені такої. Вказує, що підставою для відмови слугувало те, що до складу комісії, яка проводила медико-соціальну експертизу не залучались представники закладів охорони здоров'я МВС, а також те, що під час проведення медико-соціальної експертизи представлення ОСОБА_1 працівником ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» не здійснювалось. Позивач вказує, що відповідачем у листі №43023/15-2020 від 17.12.2020 не вказано документ, на підставі якого МВС України прийшло до висновку про те, що до складу комісії не входили представники закладів охорони здоров'я МВС. Вважаючи у зв'язку з цим свої права порушеними, позивач звернувся до суду за судовим захистом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №43023/15-2020 від 17.12.2020. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підставами для відмови стало те, що за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги Департаментом охорони здоров'я та реабілітації МВС України вказано на те, що медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням пунктів 10 та 16 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи». Вказує, що оскільки надіслані матеріали про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не відповідали положенням постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 було прийняте рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. З урахуванням наведеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.
Позивач та відповідач в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання на офіційну електронну адресу.
Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 20.10.1997 по 30.12.2014.
Згідно із довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №011291 від 17.12.2019 позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до виписки МСЕК з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 333210 від 17.12.2019, ОСОБА_1 отримав ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
У зв'язку із вищевикладеним, у грудні 2019 ОСОБА_1 звернувся до Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності.
Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано документи до Міністерства внутрішніх справ України для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 06.02.2020 №4092/15-2020 за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , які стосуються медичних питань, Департаментом охорони здоров'я та реабілітації Міністерства внутрішніх справ України вказано на неналежне оформлення документів, що унеможливлює прийняття рішення за надісланими матеріалами. Відтак, матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги повернуто на доопрацювання.
Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скеровано позивачу лист від 20.03.2020 №18, відповідно до якого, повідомлено про повернення документів на доопрацювання та необхідність прибути до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області для отримання поданих документів з метою виключення їх втрати та для усунення недоліків.
З даного приводу позивач звернувся до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №380/2685/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за зверненням ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої ст. 23 Закону України «Про міліцію», у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Закону України «Про міліцію», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 та прийняти відповідне рішення. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного судового рішення ГУМВС України у Львівській області повторно надіслало документи до Міністерства для прийняття рішення по суті.
Листом МВС України №43023/15-2020 від 17.12.2020 повідомлено позивача, що за результатами розгляду документів, 15.12.2020 затверджено Висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки медико-соціальна експертна комісія проведена з порушенням, зокрема: пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», оскільки при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися; пункту 16 Положення - під час проведення медико-соціальної експертизи представлення ОСОБА_1 працівником ДУ «ТМО МВС України у Львівській області» не здійснювалось. Копію висновку від 15.12.2020 було долучено до листа.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, то він має право на отримання грошової допомоги, передбаченої Законом України №565-ХІІ, виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» №565-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015 №850 (далі Порядок № 850).
Пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Пунктом 7 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Згідно із пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
У свою чергу, згідно з п. 9 Порядку № 850 Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
На підставі аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що пунктом 9 Порядку №850 встановлено обов'язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови.
Відповідно до пункту 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що вищенаведені підстави є вичерпними і не підлягають розширеному тлумаченню.
Щодо посилань відповідача на те, що на засідання МСЕК не запрошувався та не був присутнім представник закладу охорони здоров'я МВС, що є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи», то колегія суддів зазначає.
Відповідно до п.10 Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров'я МВС не є безумовною.
Крім цього, суд звертає увагу, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання органами державної влади своїх функцій щодо залучення представника закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії.
Щодо посилань відповідача на те, що під час проведення медико-соціальної експертизи представлення ОСОБА_1 працівником ДУ «ТМО МВС України у Львівській області» не здійснювалось, то колегія суддів зазначає.
Пунктом 16 Положення передбачено, що голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.
З наведеного слідує, що хворого під час засідання комісії представляє голова відповідної комісії, а не будь-яка інша особа. Отже, суд вважає, що покликання відповідача на п.16 Положення є безпідставним та не береться судом до уваги.
Суд звертає увагу, що у листі №43023/15-2020 від 17.12.2020 не вказано документ, на підставі якого МВС України прийшло до висновку про те, що до складу комісії не входили представники закладів охорони здоров'я МВС.
В той же час, представник позивача подав суду копію листа Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» №52 від 26.05.2021, зі змісту якого слідує, що листом №33/34-305 від 03.04.2019 ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України у Львівській області» скерувало для участі у засіданні Обласної МСЕК №1 при проведенні медико-соціальної експертизи службовців, колишніх службовців та пенсіонерів Міністерства внутрішніх справ Заступника начальника лікарні з ЕТН - лікаря ОСОБА_2 . На засіданні, 17.12.2019 (коли проходив медико-соціальну експертизу позивач) лікар ОСОБА_2 була відсутня.
Отже, представник закладу охорони здоров'я МВС входив до складу МСЕК, однак на конкретному засіданні комісії присутній не був. Водночас, відсутність на засіданні комісії одного з її членів, не може свідчити про неналежний склад комісії та відсутність повноважень в комісії приймати відповідні рішення.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров'я МВС та у зв'язку з тим, що під час проведення медико-соціальної експертизи не здійснювалось представлення ОСОБА_1 працівником ДУ «ТМО МВС України у Львівській області», Міністерство внутрішніх справ України діяло всупереч нормам чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, вчинені у формі письмової відповіді, оформленої листом №43023/15-2020 від 17.12.2020 та зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати позивачу одноразову грошову допомогу в конкретному розмірі, а саме в сумі 315300,00 грн, та скерувати прийняте рішення до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області для проведення виплати, то такі задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Оскільки уповноваженим на прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Порядку №850 є саме Міністерство внутрішніх справ України, то у даному випадку суд не наділений повноваженнями для визначення конкретної суми одноразової грошової допомоги, яка буде підлягати виплаті ОСОБА_1 після прийняття вказаного рішення.
Крім цього суд зазначає, що пунктом 9 Порядку №850 визначено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції. Тобто, обов'язок Міністерства внутрішніх справ України у разі прийняття позитивного рішення про призначення особі одноразової грошової допомоги надіслати таке рішення для виконання до підрозділу, в якому проходив службу працівник міліції, чітко визначений в Порядку №850, норми якого є обов'язкові до виконання, а тому відсутні підстави вважати що такі не будуть дотримані відповідачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі №380/354/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 15.11.2021