Головуючий суддя у першій інстанції: Каленюк Ж.В.
03 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1939/21 пров. № А/857/12092/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 140/1939/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
22.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 20 січня 2021 року про відмову у реєстрації місця проживання та зобов'язання прийняти рішення про реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 . (а.с. 27).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2021р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 240038585 від 11.01.2021р.; № 241131392 від 20.01.2021р. видно, що право приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належить малолітньому ОСОБА_2 який є сином позивача ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.26-27).
Одночасно позивач подав заяву про зняття з реєстрації місця попереднього проживання за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с.29-30).
До даної заяви ОСОБА_1 подав: документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (паспорт); квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240038585 від 11.01.2021р., копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_2 (а.с.22-25, 28).
20.01.2021р. відповідач Департамент державної реєстрації Луцької міської ради відмовив позивачу у реєстрації місця проживання. Підставою відмови зазначив: "Особа не подала необхідних документів або інформації, що підтверджує право особи на проживання у житлі, а саме відсутні правовстановлюючі документи та згода матері дитини". Також, відмовив ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання з підстав не подання необхідних документів або інформації для одночасної реєстрації місця проживання за одночасно поданою заявою. (а.с.27)
В ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).
В п.18 Правил реєстрації місця проживання, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016р. №207 ( далі Правила № 207) визначено що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг)такі документи: письмову заяву встановленого зразка (за формою згідно з додатком 6 до Правил №207); документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); заяву про зняття з реєстрації місця проживання за формою згідно з додатком 11 до Правил №207 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання); у разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами); у разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань для реєстрації місця проживання особи додатково подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
п.п. 4 п.18 Правил №207 передбачено, що документами, що підтверджують право на проживання в житлі, є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників)
Згідно п.19 Правил №207 встановлено, що працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання (або документа, до якого вносяться відомості про місце перебування, - у разі реєстрації місця перебування), особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання/перебування (у разі потреби надає допомогу особі в заповненні бланка заяви) та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання/перебування, про що ним вчиняється відповідний запис у цій заяві. Працівник органу реєстрації також з метою перевірки належності особі, що подала заяву для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності чи належності власнику/співвласникам, що надали згоду особі для реєстрації місця проживання, відповідного житла на праві власності, а також з метою перевірки перебування такого житла в іпотеці або довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 2, ст. 108; 2018 р., № 52, ст. 1827).
Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання визначені ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» п.11 Правил №207.
Так орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
ч.7 ст.177 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Тобто, управління майном малолітнього ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 вирішується батьками дитини спільно. Зокрема, за погодженням з матір'ю дитини ОСОБА_3 , а в разі спорів між батьками дитини відповідне питання може вирішуватись органом опіки та піклування або судом.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що всупереч п.п.4 п.18 Правил № 207 в ОСОБА_1 відсутні правовстановлюючі документи що підтверджують право на проживання в спірному житлі та відсутня згода матері малолітнього як власника житла на реєстрацію місця проживання позивача, а тому суб'єкт владних повноважень в особі Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради Волинської області відповідно до вимог ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п.11 Правил №207 відмовляючи в реєстрації місця проживання останнього в спірній квартирі діяв правомірно.
Тому, доводи апелянта про те, що він подав всі необхідні документи для реєстрації місця проживання колегія суддів не приймає до уваги за безпідставністю, оскільки жодних документів які б підтверджували право на проживання в спірний квартирі та які передбачені ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п.18 Правил № 207 позивач не надав.
Доводи апелянта про своє право на проживання в житлі як члена сім'є малолітнього власника є безпідставними, оскільки малолітній ОСОБА_2 проживає не з позивачем як батьком, а з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 .
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 140/1939/21- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді З. М. Матковська
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 15.11.2021р.